16. Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями.

Підприємство з іноз інв-ями – це під-во б-я організаційно правової форми, іноземні інв-ції в СК якого стан6овлять не менше 10%. Іноземні інв-ції можуть здійснюватися у формах: часткової участі у під-ві, що створюється спільно з укр юрид. чи фіз особами; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам.

Іноземним ін-рам після сплати податків гарантується безперешкодний і негайний переказ їх прибутків в інозем валюті. Майно, що ввозиться У як внесок іноз інв-ра до СК звільняється від мита. Митні органи здійснюють пропуск на основі простого векселя з відстрочкою платежу на 30 календарних днів. Вексель погашається і ввізне мито не сплачується, якщо протягом 30 днів майно зараховується на баланс під-ва в СК і податковою інспекцією зроблена відмітка про це на векселю. Якщо протягом 3-х років з часу зарахування майна на баланс під-ва майно, що було ввезено як внесок відчужується, у т ч у зв’язку припинення діяльності під-ва, то ввізне мито слід сплатити в повному обсязі.

Операції з передачею майна як внеску до СК юридич особи в обмін на емітовані нею корпоративні права у т ч при ввезені майна на митну територію У крім підакцизних товарів не є об’єктом обкладання ПДВ.

16. Фінансова діяльність державних та казенних підприємств.

Згідно із законодавством України управління майном, що є у загальнодержавній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної вико­навчої влади. Міністерства та інші відповідні органи виконують такі функції, що прямо чи опосередковано стосуються організації фінансової діяльності державних підприємств (ДП):

приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквіда­цію підприємств

затверджують статути підприємств та контролю­ють їх дотримання

укладають контракти з керівниками підпри­ємств

здійснюють контроль за ефективністю використання і збе­реженням закріпленого за підприємством державного майна

дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно загальнодер­жавної власності

готують висновки та пропозиції КабМіну щодо розмежування державного майна між загальнодержавною і комунальною власністю.

Пряме втручання в господарську діяльність загальнодержавних підприємств, міністерствам та іншим підвідомчим КМУ органам держав­ної виконавчої влади забороняється.

Наймання керівника підприємства, що перебуває у загаль­нодержавній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту.

Підприємствам загальнодержавної власності забороняється передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підпри­ємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Державні підприємства, за винятком підприємств будівельної індустрії, які є засновниками господарських товариств, що здійс­нюватимуть проектування та перспективне будівництво за кор­доном, не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм і видів, господарських товариств, коопера­тивів (суб'єктів підприємницької діяльності).

Казенні підприємства. На казенне підприємство, за рішен­ням Кабінету Міністрів України, може бути перетворене держа­вне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймається за наявності однієї з та­ких умов:

1)підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки держав­ним підприємством;

2)головним споживачем продукції підприємства (більше ніж 50 %) є держава;

3)підприємство є суб'єктом природних монополій.

Управління казенним підприємством здійснюють органи, упо­вноважені управляти відповідним державним майном. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади

1)призначає на посаду керівника ка­зенного підприємства за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

2)затверджує статут казенного підприємства, здійснює контроль за додержанням статуту

3)здійснює контроль за ефективністю використання майна, що закріплене за казенним підпри­ємством;

4)здійснює планування і фінансовий контроль за господарсь­кою діяльністю казенного підприємства,

5)визначає порядок використання чистого прибутку

6)затверджує умови та фонд оплати праці підприєм­ства

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім ос­новних засобів. У разі недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов'язаннями несе орган управління.

Положення законодавства про банкрутство не застосову­ються до юридичних осіб — казенних підприємств. До підпри­ємств, що є об'єктами права державної власності, які не підляга­ють приватизації, зазначене законодавство застосовується в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встано­вленому порядку з переліку таких об'єктів. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має пере­важне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов'язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів.