130. Правила збереження ліквідності

Одним із способів перевірки рівня забезпечення фін рівноваги є визначення відповідності окремих позицій балансу вимогам золотого правила фін-ня. Зміст його полягає в необх узгодження строків, на які мобілізуються фін ресурси, зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фін інвестиції. Зол правило фін-ня називають також зол банк правилом, або правилом узгодженості строків. За цим правилом фін капітал повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний капітал заморожується в необоротних та оборотних активах п-ва.

Дотримання вимог золотого правила фін-ня забезпечує п-ву стабільну ліквідність і платоспроможність. При йо­го викор-ні виникає проблема зіставлення окремих статей активу та пасиву балансу, оскільки з балансового звіту безпосередньо не видно, які саме активи профінансовано за рахунок тих чи інших пасивів. Саме тому управління процесом узгодження залучення та викор-ня капіталу слід здійснювати на стадії плануван­ня потреби в ресурсах та джерел її покриття.

При викор-ні золотого правила фін-ня слід керу­ватися двома умовами, які виражають його зміст:

1)Довгострокові активи / Довгострокові пасиви <=1;

2)Короткострокові активи / Короткострокові пасиви >=1

Щодо доці­льності дотримання вимог цього правила існує ряд критичних за­уважень. Так, при дотриманні правила фінансова рівновага за­безпечується, якщо:

1) інвестований капітал своєчасно ви­вільняється в результаті госп д-сті;

2) існує можливість субституції або пролонгації строків пове­рнення капіталу;

3) платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за ра­хунок надходжень від операційної та інвест д-сті.

Т. ч. виникає пара­докс. Золоте правило фін-ня справджується, якщо існує можливість пролонгації чи залучення нового фін капіта­лу при настанні строків погашення попередньої заборгованості. Якщо ж можлива субституція чи пролонгація, тоді зовсім не обов'язкова паралельність строків, на які залучаються капітал та інвестиції.

Інше слабке місце правила пов'язане з тим, що висновки про ліквідність п-ва будуються на гориз-му аналізі статей балансу. Однак позиції балансу не дають повного уявлен­ня про строки і величину всіх вхідних і вихідних грош пото­ків, зокрема стосовно подат платежів, виплати зарплати, мобілізації прихованих резервів тощо. Отже, дотримання чи не­дотримання вимог зазначеного правила не завжди означатиме платоспроможність п-ва чи її відсутність у конкретний період. Разом з тим у довгостр періоді чітко виражена невідповідність умовам правила свідчитиме про потенційну не­платоспроможність п-ва.

130. Правило вертикальної структури капіталу

Під час розробки фін планів для фін служб п-ств важливе значення мають два параметри, які х-ть капітал: вартість і структура. Стр-ра капіталу п-ва — це спів-ня власних і позичкових джерел у стр-рі пасивів. Вартість капіталу — це плата за корис­тування залученими фін ресурсами, в т. ч. сплата про­центів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість капіталу.

Правило верт стр капіталу пов'язане з аналізом складу та стр-ри джерел форм-ня капіталу. Правило верт стр-ри вимагає дотримання певного спів-ня між вла­сним і позичковим капіталом п-ва. Результати аналізу структури викор-ся під час прийняття рішень щодо фі­н-ня п-ва, зокрема при оцінці інвест при­вабливості, кред-жності та санаційної спроможності.

На практиці здебільшого розраховують коеф заборгова­ності та коеф незалежності. Перший х-зує залеж­ність п-ва від позичк капіталу і визначається як віднош позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня забор-сті сві­дчить про зростання фін ризику, тобто можливості втра­ти платоспроможності.

Чим більше значення коеф незалежності (Аавт), тим менш ризиковою є стр-ра капіталу п-ва (менша за­лежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у стр-рі джерел фін-ня збільш, то Аавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.

Щодо стр-ри капіталу існують різні погляди. Окремі еко­номісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу п-ва має становити 1:1. Згідно з даним підхо­дом загальна сума заборг-ті не повинна перевищувати суму власних джерел фін-ня, тобто критичне значення Аавт=0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила верт стр=ри капіталу для пром п-ств частка власно­го капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і пози­чкового капіталу має становить 2:1.

На практиці на стр-ру капіталу п-ств впливають та­кі основні фактори:

• галузь вир-ва, до якої належить п-во;

• форма організації бізнесу;

• обсяги д-сті п-ва та його місцезнаходження;

• прибутковість активів;

• процентні ставки за користування позичками;

• опод-ня розпод і нерозпод-го прибутку;

• особливості закон-ва про банкрутство;

• інші специфічні фактори.

При формуванні стр-ри капіталу фінансисти як орієнтир можуть враховувати середньогалузеві значення коеф-в за­боргованості та автономності п-ств відповідної галузі. Для більшої об'єктивності в процесі аналізу стр-ри капіталу слід визначати рівень відхилення фактичних значень показників стр-ри капіталу конкретного п-ва не лише від середньогалузевих значень вітчизняних п-ств, а й у світовому роз­різі.