12. Що таке гемобластози і лейкози?

Гемобластози - це пухлинні захворювання системи крові. Інакше кажучи, ц« злоякісні пухлини, які ростуть із кровотворних клітин.

Залежно від того, чи уражується первинно червоний кістковий мозок, гемоблас- *гози поділяють иа дві великі групи: лейкози і гемобластози, що мають первинну ло­калізацію поза червоним кістковим мозком. Найчастішим місцем локалізації остан­ніх є лімфатичні вузли.

Лейкози це злоякісні пухлини, що виникають із кровотворних клітин і первин­но уражують червоний кістковий мозок.

12. Які існують докази того, що лейкози - це захворювання пухлинної природи ?

1. При лейкозах, як і при злоякісних пухлинах, відбувається безмежний і нерегульо- ваний поділ клітин.

2. Лейкоз, як і будь-яка злоякісна пухлина, виникає з одної-єдиної первинно змі­неної, трансформованої клірош. Усі лейкозні клітини, якими б різними вони не були, походять із однієї клітини.

3. Для лейкозів, як і для інших злоякісних пухлин, характерне явище анаплазії- по­ява морфологічних, біохімічних та інших властивостей, які наближають лейкозні клітини до ембріональних.

4. Для лейкозів, як і для інших злоякісних пухлин, характерна пухлинна прогресія, тобто набуття із часом лейкозними клітинами все більш і більш злоякісних влас­тивостей.

5. Од наковість причин розвитку лейкозів і злоякісних пухлин. Одні й ті ж етіологіч­ні фактори (фізичні, хімічні, біологічні) здатні викликати виникнення як лейкозів, так і інших злоякісних пухлин.

12. Чим лейкози відрізняються від інших злоякісних пухлин?

V У випадку лейкозу неможливо встановити первинну локалізацію пухлини, а отже, радикально видалити її вже на ранніх етапах розвитку..

2. Лейкози - це пухлини, які з самого початку метастазують. Лейкозні клітини легко проникають у кров і розносяться нею по всьому організмі. Вони заселяють все нові & нові ділянки, на яких виникають вторинні лейкозні інфільтрати.

3. Для лейкозів характерна системність ураження. У зв'язку з раннім метастазуван­ням уражується вся система крові: червоний кістковий мозок, лімфатичні вузли, селезінка, печінка.

4. Прн лейкозах пригнічується нормальне кровотворення. Це пов'язано з витіснен­ням нормальної кровотворної тканини лейкозними клітинами. З другого боку, мас значення токсична дія продуктів лейкозних клітин на клітини гемопоезу.

5. Лейкози - це різновид пухлин, що вражають людину переважно в дитячому і мо­лодому віці.

12. На які класи поділяють кровотворні клітини?

1. клас ~ стовбурові поліпотентні клітини. Ці клітини дають початок усім кліти' нам крові.

2. клас - частково детерміновані поліпотентні клітини-попередники. Вік скл»- дається з Двох груп клітин: клітин-попередників лімфоцитариого ряду і клітин-по- передників мієлопоезу.

3. клас ^и уніпотентні клітини-попередники. Клітини цього класу дають поча­ток певному паростку крові. До них відносять клітиии-попередники В-лімфоцитів, клітини-попередники Т-лімфоцитів, еритропоетинчутливі клітини, що утворюють колонії.

Клітини перших трьох класів неможливо розрізнити за допомогою відомих нині морфологічних і цитохімічних методів дослідження, тому їх об'єднують під загаль­ною назвою — клітини, яких неможна морфологічно диференціювати.

4. клас - клітини, що проліферують. Клітини цього класу мають специфічні морфологічні й цитохімічні ознаки. До них належать бласти (плазмобласти, лімфо- бласти, монобласти, еритробласти, мегакаріобласти), пдоклітини (прошіазмоцити, пролімфоцити, промієлоцити, пронормоцити, промегакаріоцити) і так звані цнтні форми (мієлоцити, нормоцити, мегакаріоцити)^

5. клас - клітини, що дозрівають. Ними є метамієлоцити, наличкоядерні грану­лоцити, ретикулоцити. Загальна властивість цих клітин ч втрата ними здатності до поділу.

6. клас—зрілі клітини крові.

12. Які кровотворні клітини можуть бути джерелом лейкозу? Будь-яка пухлина може розвиватися тільки з тих клітин, що мають первісну здат­ність до поділу. Не є винятком і лейкози.

Джерелом лейкозів можуть бути клітини І—IV класів, тобто клітини, здатні до проліферації. Клітини V і VI класів (ті, що дозрівають, і зрілі) трансформуватися в лейкозиі не можуть, оскільки втратили структури, необхідні для здійснення клітин­ного поділу.