12. Дайте характеристику картини крові при хронічних лейкозах.

#

Для хронічних лейкозів найчастіше характерні яейкемічний і сублейкемічний варіанти перебігу. ' і

Розглянемо два види хронічних лейкозів, що найчастіше бувають: хронічний мі­єлоцитарний і хронічний лімфоцитарний.

Хронічний міелоцитариий лейкоз. Найбільш імовірним джерелом розвитку цього лейкозу є мієлобласти (іноді можуть бути промієлоцити і мієлоцити). Оскіль­ки лейкоз хронічний, то це означає, що лейкозні мієлобласти зберігають здатність до Диференціювання у наступні форми. Тому з лейкозиої тканини червоного кісткового Мозку в кров у великій кількості виходять всі клітини, які походять від мієлобластів, а саме промієлоцити, мієлоцити, метамієлоцити, паяичкоядерні і сегментаядерні гранулоцити.

* У червоному кістковому мозку переважають клітинні елементи мієлоїдного ряду. Жирова тканина повністю витісняється кровотворною (рис. 109; Див. форзац).

Хронічний лімфоцитарннй лейкоз. Джерелом його розвитку елімфобласти, які зберегли здатність диференціюватися в наступні форми - пролімфоцити і лімфоцити.

Тому основна маса лейкозних клітин крові представлена лімфоцитами. їхня кількість у лейкоцитарній формулі становить 80-90 %. Крім лейкозних Лімфоцитів, у крові можуть виявлятися пролімфоцити і поодинокі яімфобласти. Характерною є поява так званих тіней Гумпрехта - напівзруйиованих ядер лімфоцитів, що утворю­ються як артефакт при готуванні мазків крові. «

Лімфоцити лейкозного клону (В-лімфоцити) можуть продукувати імуиогаобу- ліни однієї специфічності (моноклональні), однак при цьому пригнічується антиті- лоутворення іншими нормальними клонами В-лімфоцитів і поступово розвивається імунологічна недостатність.

У червоному кістковому мозку відбувається майже тотальне заміщення крово­творної тканини лімфоцитами (рис, 110; див. форзац).

12. Дайте порівняльну характеристику картини крові при гострому мієлобластному і хронічному мієлоцитарному лейкозах.

1. Прн гострому мієлобластному лейкозі пухлинні клітини представлено лейкозни- ми мієлобластами, у той час як при хронічному мієлолейкозі основну масу ста­новлять похідні лейкозних міелобласгів: промієлоцити, мієлоцити, метамієлоци- ти, паличкоядерні і сегментоядерні клітини.

2. При гострому мієлобластному лейкозі виявляється феномен "лейкемічного прова­лу", у той час як при хронічному мієлолейкозі його немає -< навпаки, у крові з'яв­ляються всі перехідні форми від міелобласта до сегментоядерних гранулоцитів.

3. Хронічний мієлолейкоз на відміну від гострого мієлобластного характеризується Гшеррегенеративним зміщенням лейкоцитарної формули вліво.

4. Для хронічного мієлолейкозу характерний гіперлейкоцитоз, тобто збільшення вміс­ту лейкоцитів крові понад 20-10'/л. У той же час при гострому мієлобластному лей­козі кількість лейкоцитів у периферичній крові або не міняється, або зменшується.

5. При хронічному мієлолейкозі часто виникає так звана базофільно-еозинофільна асоціація - збільшується частка базофілів і еозинофілів у периферичній крові.