13. Що таке лімфогенні набряки?

Лімфогенні набряки виникають унаслідок порушень яімфоутворення і лімфо- відтоку. При цьому порушується виведення з лімфою білків, що в нормі фільтрують­ся у тканину, і, як наслідок, збільшується тканинний онкотичний тиск.

Серед причин розвитку лімфогениих набряків варто виділити здавлеиня лімфатич­них судин рубцем; збільшення центрального венозного тиску (недостатність серця), що перешкоджає припливу лімфи в систему кровообігу.

13. Що таке мікседематозні("слизові") набряки? Мікседематозні набряки — це особливий варіант набряків, в основі якого ле­жить збільшення гідрофільності тканинних колоїдів. При цьому в тканинах зростає кількість зв'язаної води.

Мікседематозні ("слизові") набряки характерні для гіпофункції щитоподібної залози. '

13. Як відбувається накопичення води в тканинах при розвитку набряків?

і

У патогенезі набряків розрізняють дві стадії.

209

їісрша стадія - накопичення зв 'язаної води. Набрякова рідина зв'язується з тка­нинними колоїдами й накопичується в основному в гелеподібних структурах (кола­генові волокна, основна речовина сполучної тканини). При цьому клінічні ознаки набряку незначні - трохи збільшується тургор тканини.

Друга стадія-накопичення вільної води. Коли маса зв'язаної води збільшується 'приблизно на ЗО а гідростатичний тиск у тканині досягає атмосферного, починає накопичуватися вільна иезв'язана вода. Тоді з'являються виражені ознаки набряку: вільна вода перемішається відповідно до сили гравітації, З'являється симптом "ямки" при натискуванні на тканину. > ¹

Гідростатичний набряк + Ацидоз

Рлв, тканини

23.25. Як впливає ацидоз на розвиток набряків?

Гідростатичний набряк

о г

2 ^{1 5} и 5 Г -1-Х

і⁵" 2

Рис. 83. Вплив ацидозу на розвиток набряків

Вільна вода

Зв'язана вода

Ацидоз посилює розвиток набряків. Цс пов'язане з тим, що при зміщенні рН у кислий бік зменшується гідрофільність структур сполучної тканини. Тому при над­ходженні води в тканину менша її кількість буде зв'язуватися з тканинними колоїда­ми і, отже, буде збільшуватися кількість вільної незв'язаної води. У зв'язку з ним за інших рівних умов клінічні ознаки набряку в кислому середовищі будуть більш вираженими (рис. 83).

23.26. У чому сутність дослідів Стерлінга, присвячених вивченню патогенезу набряків?

Е. Стерлінг (1896) у дослідах на жабах вивчав роль онко­тичного тиску в розвитку набряків. Він показав, що при пер- фузії жаби фізіологічним розчином, шо не містить білка, від­бувається швидкий перехід рідини з судин у тканину, внаслі­док чого вода затримується в організмі й маса тварини зростає. Якщо потім перемкнути систему на перфузію сироваткою кро- Е Старлінг то буде спостерігатися зворотний процее — рідина виходить

(1866-1927) Ь тканин у кровоносні судини й маса жаби поступово віднов­

люється до вихідного рівня. Дегідратація тканин відбувається значно покілмяше, ніж розвиток набряків. Це пояснюється там, що вода, яка надійшла в тканину, лег*о зь'жзу- еться іа тканинними колоїдами й набагато важче переходить знову у вільний стан.