- •2 Економічні аспекти проблеми утилізації відходів
- •3 Утворення відходів виробництва та споживання в україні
- •4 Основні терміни та поняття
- •5 Джерела та класифікація твердих відходів
- •Раціональне та комплексне використання сировини
- •Основні принципи створення маловідходних та безвідходних виробництв
- •4 Замкнутий цикл рециркуляції природних ресурсів
- •Лекція 3 зберігання відходів
- •1 Зберігання відходів у золошлаковідвалах та шламонакопичувачах
- •2 Складування відходів в об’єми виробок
- •3 Складування відходів у глибинах моря
- •4 Проблеми зберігання радіоактивних відходів
- •5 Особливості зберігання токсичних відходів
- •2 Механічна обробка
- •2.1 Метод дроблення
- •2.2 Метод подрібнення
- •2.3 Змішування
- •2.4 Класифікація та сортування
- •3 Термічна обробка
- •3.1 Термічні методи
- •3.2 Механотермічні методи
- •Лекція 5 методи збагачування
- •1 Збагачування як метод переробки матеріалів
- •2 Гравітаційні методи
- •3 Флотація
- •4 Магнітна сепарація
- •5 Електрична сепарація
- •Лекція 6 фізико-хімічні методи переробки відходів
- •1 Метод екстрагування
- •2 Метод розчинення
- •3 Метод кристалізації
- •4 Механохімічні методи
- •4.1 Теоретичні уявлення про механохімічні процеси
- •4.2 Механохімічні явища в природі
- •4.3 Можливості застосування ефектів механоактивації речовин в технологічних процесах переробки відходів
- •4.4 Технічні засоби механоактивації
- •Апарати ударної дії
- •Апарати ударно-стираючої дії
- •Апарати фізичної дії
- •1 Методи одержання сірчаної кислоти
- •2 Відходи виробництва, їх хімічний склад
- •3 Шляхи утилізації піритних огарків
- •4 Виробництво пігментів
- •5 Одержання селену з шламів
- •Лекція 8 утилізація відходів переробки фосфорної сировини
- •1 Методи хімічної переробки природних фосфатів
- •2 Відходи виробництва, їх хімічний склад
- •3 Шляхи утилізації фосфогіпсу
- •4 Переробка фосфоангідриту
- •5 Утилізація шламу, ферофосфору, пилу та газів
- •6 Утилізація шлаків
- •Лекція 9 переробка відходів виробництва калійних добрив
- •1 Методи переробки калійної сировини
- •2 Відходи виробництва, їх хімічний склад
- •3 Шляхи утилізації галітових відходів
- •4 Переробка глинисто-сольових шламів
- •5 Комплексне використання калійної сировини
- •Використання відходів переробки калійної сировини для виробництва кальцинованої соди
- •Лекція 10 утилізація шлаків металургійного виробництва. Переробка зол та шлаків тес
- •1 Відходи чорної металургії, їх хімічний склад та класифікація
- •Шляхи переробки та використання відходів чорної металургії
- •3 Відходи кольорової металургії, їх хімічний склад та класифікація
- •4 Шляхи переробки відходів кольорової металургії
- •5 Золи та шлаки тес, їх хімічний склад
- •6 Шляхи переробки та використання відходів тес
- •2 Шляхи утилізації відходів
- •3 Особливості використання відходів для закладки вироблених об'ємів
- •4 Виробництво керамзиту
- •5 Застосування геотехнологічних методів видобутку корисних копалин
- •Лекція 12 утилізація відходів збагачувальних підприємств
- •1 Відходи збагачувальних підприємств
- •2 Шляхи утилізації відходів збагачування
- •3 Утилізація відходів збагачування апатит-нефелінових руд як приклад комплексної переробки мінеральної сировини
- •4 Відходи вуглезбагачування та їх використання
- •Шляхи використання відходів
- •Переробка відходів матеріалів та виробів на органічній основі
- •Лекція 13
- •Переробка відходів пластичних мас
- •1 Відходи виробництва пластичних мас та шляхи їх переробки
- •2 Проблема знешкодження та використання відходів споживання виробів з пластмас
- •3 Сучасні методи переробки
- •4 Методи недеструктивної та деструктивної переробки відходів
- •4.1 Недеструктивна переробка
- •2. Відходи полімерних матеріалів, які розділені на класи, переробляють такими методами – екструзією, модифікацією, методом лиття під тиском.
- •4.2 Деструктивна переробка
- •5 Ліквідація відходів
- •Лекція 14 переробка відходів нафтопереробної та нафтохімічної промисловості
- •1 Відходи нафтопереробки та нафтохімії
- •2 Шляхи переробки кислих гудронів
- •3 Одержання діоксиду сірки, бітумів, високосірчистих коксів з кислих гудронів
- •4 Переробка та використання нафтових шламів
- •5 Тверді відходи коксохімічної, сланце– та торфопереробної промисловості
- •6 Шляхи утилізації фусів, смол, гудронів, сажових пульп
- •2 Утилізація відходів виробництва гуми та переробка використанних гумових виробів
- •3 Методи регенерації гуми
- •4 Інші шляхи утилізації відходів гуми
- •Лекція 16 побутові відходи та проблема їх утилізації
- •1 Проблема твердих побутових відходів
- •3 Утилізація твердих побутових відходів
- •2 Збергання твердих побутових відходів
- •Рекомендована література
4 Механохімічні методи
4.1 Теоретичні уявлення про механохімічні процеси
Механохімічні методи на даний час тільки починають застосовуватись в технологічних процесах переробки сировини та відходів виробництва. Механохімія – це наука про змінення хімічних властивостей речовин під дією механічних сил та ефективний спосіб інтенсифікації фізико-хімічних процесів. Найкраще механохімічні явища спостерігаються при тонкому і надтонкому подрібненні або при диспергуванні речовин.
Механохімія як наука знаходиться на межі фізики та хімії. Тому теоретичні уявлення та теоретичні викладки включають та поєднують як фізичні, так і хімічні параметри, що практично здійснити складно. Теорія механохімічних процесів тільки створюється, але їх практичному застосуванню це не заважає.
Відомо, що речовини в тонкодисперсному стані характеризуються досить незвичайними властивостями: вони стають більш хімічно активними, бурно, іноді з вибухом, реагують з іншими речовинами, плавляться при більш низьких температурах, краще спікаються тощо. Змінення властивостей речовин, які подрібненні, іноді настільки показове, що в літературі наводяться окремо термодинамічні характеристики речовин після їх подрібнення (наприклад, МgО кристалічний і МgО тонкодисперсний).
Також відомо, що речовини змінюють свій склад або будову під дією механічних сил. Один з прикладів хімічних реакцій, які виникають в результаті тертя, - це запалювання сірникової головки та її горіння.
Таким чином, суто фізичні процеси (тертя або удар), які пов’язані з застосуванням механічних сил, можуть бути причиною хімічних реакцій або змінення реакційної здатності твердих речовин, а метод підвищення хімічної активності речовин механічними силами називається методом механоактивації.
Основний акт механічної обробки матеріалів - контактна взаємодія частинок одна з одною і з робочими органами подрібнювача. При цьому різниця кінетичної енергії до і після взаємодії витрачається на нагрівання матеріалу і робочих тіл, руйнування частинок, а також на підвищення їх внутрішньої енергії за рахунок структурних, фазових та інших перетворень. Зростання поверхні матеріалу і виділення вільної енергії мають таке співвідношення:
∆Е = Q х ∆S
де Е – загальне змінення вільної енергії поверхні матеріалу, Дж;
Q – поверхневий натяг, Дж/м2; S – змінення площі поверхні, м2.
Іноді механоактивацію пояснюють зростанням поверхні дисперсної системи. Проте, з накопиченням поверхневої енергії за рахунок подрібнення матеріалу та з збільшенням поверхневої енергії за рахунок зростання поверхні дисперсних частинок значно важливішу роль відіграє підвищення внутрішньої енергії внаслідок зростання концентрації дефектів і напруженого стану структури. Саме такі явища лежать в основі механічної активації, яка сприяє інтенсифікації подальших фізико-хімічних процесів.
Подрібнення при механоактивації – це не просто змінення розмірів частинок, це складний фізико-хімічний процес збільшення потенційної енергії речовин і підвищення її хімічної активності внаслідок збільшення поверхневої енергії та енергії внутрішньої будови. Змінення енергетичного стану речовини при її подрібненні прийнято називати активацією.
Основні способи механічної дії на тверде тіло при подрібненні - це удар і тертя. Вони викликають такі фізичні явища:
порушення суцільності матеріалу і збільшення вільної поверхні речовин;
викликають пружні та пластичні деформації;
порушують кристалічну гратку матеріалів, що викликає утворення точкових дефектів, лінійних дислокацій, які мають запас надлишкової енергії;
через порушення суцільності матеріалу ведуть до розриву хімічних зв’язків речовини;
нагрівають матеріали, які подрібнюються;
ініціюють випромінювання електромагнітних хвиль в широкому діапазоні, в тому числі звукових та світлових;
стимулюють емісію електронів і створюють різницю потенціалів;
при тонкому подрібненні ведуть до аморфізації речовини з відповідним зміненням всіх її термодинамічних характеристик і реакційної здатності.
Ці фізичні явища, які супроводжують удар і тертя, ведуть до хімічних перетворень, тобто до механохімічних реакцій.
Активацію речовин при подрібненні можна умовно поділити на такі стадії:
перша стадія передує руйнуванню, коли формуються зони залишкових напружень;
друга стадія утворює нові поверхні, в результаті чого відбувається трансформація механічної енергії апарату в поверхневу енергію матеріалу без порушення внутрішньої структури;
третя стадія - стадія тонкого подрібнення, коли із збільшенням вільної поверхні відбувається змінення внутрішньої структури матеріалу;
четверта стадія - стадія надтонкого подрібнення, коли вихідний матеріал перетворюється в зовсім нову речовину з іншою будовою, властивостями і навіть елементним складом.
Таким чином, механічні дії на тверді тіла ударом або тертям викликають ряд змінень хімічного порядку, що і є основою механохімії і методологічною основою розробки технологічних процесів на базі ефектів механічної активації речовин.
