4 Інші шляхи утилізації відходів гуми

Основним напрямком переробки гумових відходів є подрібнення в крихту. Для такої переробки використовують автопокришки великих розмірів. Одержану крихту можна переробляти в різні матеріали: бітумно-гумові мастики для антикорозійного захисту різноманітних споруд, гідроізоляційні матеріали, в яких може бути до 10-40% крихти. Крихту також можуть використовувати як матеріал для будівництва доріг, для виготовлення хімічно стійкої тари, деяких технічних матеріалів та з іншою метою.

Взагалі, недивлячись на великі масштаби переробки гумових відходів, їх кількість залишається досить значною. Тому продовжуються пошуки нових шляхів і методів утилізації та переробки відходів гуми.

У значних масштабах використані автопокришки застосовують для огородження доріг і причалів.

Гумові відходи, які не використовують для одержання регенерату і подрібнення в крихту, можуть бути перероблені методом піролізу з одержанням різноманітних продуктів. Такій переробці підлягають, наприклад, автомобільні покришки з металічним кордом. Так, термічним розкладом гумових відходів без доступу повітря при 400-500⁰С може бути одержане гумове масло, що використовується як пом’якшувач в регенераторному виробництві та як домішок до гумових сумішей. В процесі піролізу подрібнених автомобільних покришок при 600-815⁰С одержують рідкі вуглеводні, які використовують як паливо, та твердий осад, який можна використовувати замість сажі при виробництві гумовотехнічних виробів. При двостадійному високотемпературному піролізі при 900-1200⁰С можна одержувати сажу для потреб гумової промисловості, шинний кокс з високою адсорбційною здатністю, горючий газ і сировину для чорної металургії.

Процесу піролізу відходів, що містять органічні матеріали, на даний час приділяється досить велика увага за кордоном, де працюють напівпромислові і промислові установки з відносно невеликою продуктивністю.

Лекція 16 побутові відходи та проблема їх утилізації

1.Проблема твердих побутових відходів

2 Зберігання твердих побутових відходів

3 Утилізація твердих побутових відходів

1 Проблема твердих побутових відходів

Демографічний „вибух” викликав утворення значної кількості твердих побутових відходів, що значно ускладнило проблему їх утилізації. В більшості регіонів світу здатність до ефективного вирішення проблеми побутових відходів значно відстає від темпів їх утворення.

Проблема твердих побутових відходів з’явилась ще на початку ХІХ століття. В Англії спалахнула велика епідемія холери. Причиною її стали надмірна забрудненість річок та стихійні звалища, де знайшли поживу тисячі гризунів. Незабаром, після детального обстеження рік та смітників були виданні закони про очищення. А в 1874 році в Лондонському передмісті Нотінгемі був побудований перший в світі сміттєспалювальний завод. Так людство почало боротися з зворотною стороною індустрії нарощення благ – зростанням об’ємів твердих побутових відходів.

Індустріальне суспільство з низьким відсотком сільського населення та високими показниками виробництва сприяє утворенню таких відходів сильніше, ніж країни, що розвиваються. В Нью-Йорку, наприклад, мешканцями викидається відходів в 9 раз більше за власну вагу, а мешканці Маніли всього – в 2,5 рази. Одною з причин такого становища є використання упаковок для продуктів, вага яких складає майже 30%, а об’єм майже 50% від всієї кількості побутових відходів. Значну частину решти складають харчові відходи.

Необхідно звернути увагу на зростаючу долю відходів, що не розкладаються. Крім того, відходи побутового вжитку містять велику кількість небезпечних речовин. Так, наприклад, мешканці середнього американського міста викидають на рік приблизно 23кг небезпечних відходів: батарейки, розчинники, фарби та пестициди та інші. Такі відходи можуть викликати вибух в сміттєспалювальних печах, забруднення ґрунтових вод в місцях їх складування, що веде до загрози життя людини. В умовах росту міст кількість і склад побутових відходів перевищує організаційні та фізичні можливості їх утилізації. Влада Пекіну, Шанхаю та ще 24 найкрупніших міст Китаю намагаються справитися зі звалищами, які зростають на 10% на рік. А що стосується країн, що розвиваються, то там просто спостерігають за ростом кількості відходів.

У всьому світі 1/5 всіх міських відходів складають органічні відходи побуту. В країнах, що розвиваються, харчові відходи складають 40-80% від всіх побутових відходів. Такі відходи містять велику кількість води, що ускладнює їх транспортування і спалювання. В останні роки в побутових відходах значно збільшується кількість використаних пакувальних матеріалів і за останніми даними упаковка становить більше 40% всієї маси побутового сміття. Відходи пакування в розвинутих країнах складають до 150кг на одну людину, в США приблизно 250кг, а в Японії – майже 400кг. За прогнозами населення планети в 2015 році збільшиться до 8млрд.чол, приведе до зростання об’ємів відходів пакування. Якісний склад відходів упаковки: 8 – 10 % металу, 18 – 20% скла, паперу та картону приблизно 40%, полімерних відходів до 30%. Це співвідношення поступово змінюється, зростає доля полімерної упаковки. В США утилізують приблизно 60% алюмінієвої упаковки, 50% тарного картону, 80% паперу. Більшу частину відходів традиційної упаковки (метал, скло, папір, картон) утилізують в Німеччині, Франції, Англії, Японії. Зовсім інше спостерігається при використанні полімерної упаковки. Масштаби її застосування значно випереджають можливості утилізації. Частіше за все відходи вивозяться на полігони або спалюються, що не вирішує ні екологічних, ні економічних проблем. Пластикова упаковка не розкладається в природних умовах, що приводить до нагромадження побутових відходів і, як наслідок, до будівництва сміттєспалювальних заводів. В природних умовах розкладається тільки те, що створено природою. Хімічні речовини, які утворюються в результаті розкладу специфічного сміття (батарейки, упаковки, лакофарбні вироби потрапляючи в воду та повітря наносять шкоду навколишньому середовищу.