2 Складування відходів в об’єми виробок

На земній кулі щорічно переробляється за даними ООН 2-3 трлн. тонн гірських порід. Одним із методів складування твердих відходів їх переробки є метод захоронення їх в об’єм шахт, закладка відходами кар’єрів і ярів, що можна вважати одним з видів раціонального природокористування.

Деякий досвід є в нашій країні, наприклад, в Донбасі, де в шахти закладаються породи териконів.

Захоронення пустої породи в об'єми виробок, можливо, в недалекому майбутньому буде обов’язковим елементом технології гірничих робіт. А поки майже всі підприємства гірничої промисловості складують пусту породу та відходи збагачування на поверхні землі (тільки в Донбасі під відвали зайнято 50 тисяч гектарів землі).

Захоронення відходів під поверхнею землі дозволяє зменшити забруднення земної поверхні, зменшити відчуження цінних земель. Проте, воно несе в собі потенційну загрозу забруднення підземних вод і надр, в тому числі й родовищ корисних копалин. Внаслідок цих факторів питання підземного захоронення відходів в кожному окремому випадку вимагає спеціального вивчення. Особливо це стосується сейсмічно небезпечних районів і платформних областей, де у верхніх структурних горизонтах сформовані основні артезіанські басейни.

3 Складування відходів у глибинах моря

Сучасний рівень залучення морських ресурсів до сфери господарської діяльності дозволяє розглядати питання про можливість складування деяких видів твердих відходів у глибинах моря. При вивченні даної проблеми необхідно знати фізико-океанографічні та екологічні особливості моря та можливі наслідки впливу відходів на морське середовище. Необхідно зазначити, що ріками щорічно виноситься тільки в Чорне море приблизно 100млн.т твердої маси стоків. Це дає підставу розглядати захоронення відходів, хімічно інертних по відношенню до морської води, як можливий в цілому спосіб захоронення відходів. Але при захороненні відходів в морі необхідний суворий контроль і регулювання процесу складування відходів, щоб запобігти можливих негативних наслідків.

Взагалі процес захоронення відходів у глибини моря здійснюється за допомогою трубопроводів, суден, барж, контейнерів часто безпосередньо поблизу узбережжя, на мілководді. Безпосередньо в прибережній зоні здійснюється також скидання різних шлаків та об'ємних предметів – старих автомобілів, залізобетонних конструкцій тощо, мотивуючи необхідністю створення штучних рифів з метою санітарної охорони акваторій та підвищення їх біологічної активності. З метою запобігання забруднення моря твердими відходами їх спресовують в тюки та брикети і потім заключають в контейнери. В залежності від виду відходів, їх токсичності та інших умов використовують залізні, залізобетонні і пластмасові контейнери, а іноді відходи змішують з бетоном.

Але, як показує досвід США, Великобританії та Канади, скидання контейнеризованих відходів не виключає можливість екологічного порушення моря. Механічне забруднення водоймищ будівельним сміттям, шлаками, шламами, відвалами ґрунту одночасно із скиданням стічних вод веде до порушення біологічних процесів. Шлаки та шлами при скиданні забирають значну кількість кисню, що дуже сильно впливає на розвиток живих організмів. Шкідливий вплив за рахунок зменшення кисню у воді становить 75% від загального шкідливого впливу твердих відходів на морське середовище. А 25% лишається на токсичність та інші фізико-хімічні властивості твердих відходів. Таким чином, існуючий спосіб захоронення твердих відходів в морі приводить в цілому до негативних екологічних наслідків.

У зв'язку з чим в останній час вивчається можливість використання значних глибин і сірководневих „мертвих зон”, як місця складування деяких видів твердих відходів, що дозволить вирішити проблему захоронення відходів в глибинах моря з мінімальним шкідливим впливом на біоресурси моря. Акумуляція шлаків і шламів повинна обов’язково проводитися нижче кисневої зони.