- •Поняття кримінального права, його система та ознаки.
- •Поняття кримінальної відповідальності, її підстава.
- •Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки і значення.
- •Структура закону про кримінальну відповідальність.
- •Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Ук Статья 5. Обратная сила закона об уголовной ответственности во времени
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України.
- •Правові наслідки засудження особи за межами України.
- •Статья 9. Правовые последствия осуждения лица за пределами Украины
- •Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки злочину.
- •Статья 11. Понятие преступления
- •Визначення понять злочину в кримінальному праві, їх сутність.
- •Значення ч. 2 ст. 11 кк України для визначення поняття злочину.
- •Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів та її значення.
- •Поняття складу злочину, його види та значення. Класифікація злочинів.
- •Елементи і ознаки складу злочину.
- •Співвідношення понять злочину і складу злочину.
- •Поняття об’єкта злочину. Його значення. Види об’єктів.
- •Предмет злочину. Його значення. Відмінність від об’єкта.
- •Поняття та значення об’єктивної сторони злочину. Її ознаки.
- •Особливості конструкції об’єктивної сторони у формальних та матеріальних складах злочину.
- •Поняття дії та бездіяльності як ознак об’єктивної сторони злочину. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття, значення та види.
- •Причинний зв’язок у кримінальному праві, його ознаки та значення.
- •Спосіб, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки об’єктивної сторони. Їх значення.
- •Поняття суб’єкта злочину. Його ознаки.
- •Поняття осудності та її значення.
- •Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •Поняття та значення обмеженої осудності.
- •Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
- •Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
- •Спеціальний суб’єкт злочину.
- •Поняття та значення суб’єктивної сторони злочину.
- •Поняття вини у кримінальному праві. Її значення.
- •Прямий та непрямий умисел. Його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •Відмежування непрямого умислу від прямого.
- •Злочинна самовпевненість. Її інтелектуальний та вольовий моменти.
- •Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Випадок (казус), його відмежування від злочинної недбалості.
- •Змішана (подвійна, складова) форма вини і її значення для кваліфікації злочину.
- •Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Юридична помилка, її види і значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
- •Поняття фактичної помилки, її види і значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
- •Поняття, види та значення стадії злочину.
- •Закінчений та незакінчений злочин. Злочин із формальним, матеріальним та усіченим складом.
- •Поняття та ознаки готування до злочину.
- •Поняття, ознаки замаху на злочин. Види замаху.
- •Підстави та межі кримінальної відповідальності за незакінчений злочин.
- •Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •Поняття і значення співучасті в злочині, її об’єктивні й суб’єктивні ознаки.
- •Види співучасників.
- •Форми співучасті за кримінальним правом.
- •Особливості добровільної відмови співучасників.
- •Ексцес виконавця. Його види, кваліфікація дій співучасників при ексцесі.
- •Невдале підбурювання і пособництво.
- •Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •Поняття причетності до злочину і її види.
- •Діяльне каяття. Його відмінність від добровільної відмови.
- •Множинність злочинів, її ознаки і значення. Види множинності.
- •Триваючі, продовжувані, складені злочини як види одиночного злочину.
- •Повторність злочинів та її значення.
- •Поняття і види сукупності злочинів.
- •Поняття рецидиву, його види і значення.
- •Поняття необхідної оборони. Її підстави та ознаки.
- •Перевищення меж необхідної оборони. Його поняття, ознаки та види.
- •Уявна оборона: її поняття та ознаки. Відповідальність за шкоду, заподіяну в стані уявної оборони.
- •Поняття крайньої необхідності, її підстава та ознаки.
- •Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •Затримання особи, що вчинила злочин.
- •Фізичний і психічний примус.
- •Виконання наказу або розпорядження.
- •Діяння, пов’язане з ризиком.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.
- •Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом.
- •Мета покарання за кримінальним правом.
- •Поняття, ознаки і значення системи покарань за кримінальним правом України.
- •Основні та додаткові покарання.
- •Штраф як вид покарання.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Громадські роботи.
- •Виправні роботи.
- •Службові обмеження для військовослужбовців.
- •Конфіскація майна.
- •Обмеження волі.
- •Позбавлення волі на певний строк як вид покарання.
- •Довічне позбавлення волі.
- •Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України.
- •Обставини, які пом’якшують покарання, їх значення.
- •Обставини, які обтяжують покарання, їх значення.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення.
- •Звільнення від покарання та його відбування.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Поняття, ознаки.
- •Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: підстави і умови його застосування.
- •Правові наслідки умовно-дострокового звільнення від покарання.
- •Статья 81. Условно-досрочное освобождение от отбывания наказания.
- •Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням: умови, підстави і порядок такої заміни.
- •Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
- •Судимість: поняття і значення.
- •Строки погашення судимості.
- •Зняття судимості.
- •Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •Особливості умовно-дострокового звільнення від покарання осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років.
- •Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років.
Уявна оборона: її поняття та ознаки. Відповідальність за шкоду, заподіяну в стані уявної оборони.
В ч.1 ст. 37 УК говориться, что мнимой обороной признаются действия, связанные с причинением вреда при таких обстоятельствах, когда реального общественно опасного посягательства не было, и лицо, неправильно оценивая действия пострадавшего, лишь по ошибке припускала наличие такого посягательства.
Мнимая оборона исключает уголовную ответственность за причиненный вред лишь в случаях, когда обстановка, которая сложилась, давала лицу достаточные основания считать, что имело место реальное посягательство, и она не сознавала и не могла сознавать ошибочности своего предположения (ч.2 ст. 37 УК).
Если лицо не сознавало и не могла осознавать ошибочности своего предположения, но при этом превысила границе защиты, которые разрешаются в условиях соответствующего реального посягательства, она подлежит уголовной ответственности как за превышение границ необходимой обороны.
В ч. 4 ст. 37 УК оговаривается, что если в обстановке, которая сложилась, лицо не осознавало, но могло сознавать отсутствие реального общественно опасного посягательства, она подлежит уголовной ответственности за причинение вреда из-за неосторожности.
Поняття крайньої необхідності, її підстава та ознаки.
Часть 1 ст. 39 УК устанавливает, что не является преступлением причинения вреда правоохранительным интересам в состоянии крайней необходимости, т.е. для устранения опасности, которая непосредственно угрожает лицу или охраняемым законом правам этого чел-ка или других лиц, а также общественным интересам или интересам государства, если эту опасность в данной обстановке нельзя было устранить другими средствами и если при этом не были допущены превышения границ крайней необходимости.
В части 2 ст. 39 УК эксцесс крайней необходимости определяется как умышленное причинение вреда правоохранительным интересам, если такой вред есть более значительным, чем предотвращенный вред. Т. о., крайняя необходимость - это вынужденное причинение вреда правоохранительным интересам с целью устранения угрожающей опасности, если она в данной обстановке не могла быть устранена другими средствами. Право на причинение вреда в состоянии крайней необходимости есть дополнительным правом. Им гражданин может воспользоваться лишь в том случае, если в данной обстановке причинения вреда является вынужденным, крайним, последним средством устранения опасности.
Состояние крайней необходимости возникает при наличии соответствующего основания, которое состоит из двух элементов:
1) опасность, которая непосредственно угрожает правоохранительным интересам лица, общества или государства;
2) невозможности устранения этой опасности другими средствами, кроме причинения вреда этим интересам.
Возникновение одной лишь опасности еще недостаточно для возникновения состояния крайней необходимости.
Первый элемент основания крайней необходимости - это наличие опасности, которая может быть вызвана разными источниками. Таким источником может быть небрежное обращение с оружием, боевыми припасами, взрывными, радиоактивными, легковоспламеняющимися, едкими веществами и другими предметами, которым присуща внутренняя объективная способность поражать чел-ка, причинят ей смерть или телесные повреждения, разрушать, повреждать или уничтожать имущество или другие ценности.
Вторым элементом основания крайней необходимости есть отсутствие реальной возможности удалить опасность, которая угрожает, другими средствами. Невозможность устранения опасности другими средствами свидетельствует, что лицо в обстановке, которая сложилась, вынуждена причинить вред, поскольку другие возможности удалить непосредственную опасность отсутствуют. Иначе говоря, причинение вреда должно быть единственно возможным средством защиты от такой опасности. Поэтому, если у лица есть несколько средств устранения опасности, в том числе и не связанных с возможностью причинения вреда, то это означает, что она не находится в состоянии крайней необходимости, а значит, и причиненный ею вред нельзя признать правомерной. Если же в этой ситуации была допущена ошибка, то оценка причинения вреда должна проводиться по правилам мысленной крайней необходимости.
Признака действия, которое совершается в состоянии крайней необходимости, характеризуют: 1) его цель; 2) направленность (объект) причинение вреда; 3) характер действий; 4) своевременность причинения вреда; 5) границы причинения вреда.
Слова в ст. 39 УК, что действие в состоянии крайней необходимости применяется "для устранения опасности" означают, что целью крайней необходимости есть само устранения опасности. Так, лицо воображает, каким образом опасность будет устранена: путем уничтожения или повреждение источника опасности, путем перевозки людей в безопасное место с помощью взятого без разрешения чужого транспорта и т.п..
В состоянии крайней необходимости вред причиняется правоохранительным интересам гос-ва, общества или лицу. Вред при крайней необходимости может быть причиненная лишь интересам "третьих лиц", т.е. предприятиям, учреж-ям, орг-циям или отдельным гражданам, которые не вызвали опасность и обычно не связанные с созданием этой опасности. УК признает правомерным лишение жизни человека в состоянии крайней необходимости для спасения собственной жизни, которому угрожала непосредственная опасность, которую в данной обстановке нельзя было отстранить другими средствами.
Умышленное лишение жизни двух или больше лиц в состоянии крайней необходимости для спасения жизни одного человека должно признаваться эксцессом крайней необходимости, поскольку это свидетельствует о причинении более значительного вреда сравнительно с вредом предотвращенным. Но здесь нельзя говорить о превышении границ крайней необходимости, так как наличие возможности удалить опасность другими средствами свидетельствует о том, что лицо не находилось в состоянии крайней необходимости и поэтому, не могла превысить ее границы.
Часть 3 ст. 39 УК устанавливает, что лицо не подлежит уголовной ответственности за превышение границ крайней необходимости, если вследствие сильного душевного волнения, вызванного опасностью, которая угрожала, она не могла оценить соответствие причиненного вреда этой опасности. УК не предусматривает специальной ответственности за эксцесс крайней необходимости. Такие действия должны быть квалифицированные на общих началах, тем не менее превышение границ крайней необходимости учитывается законом как обстоятельство, которое смягчает наказание (п. 8 ч. 1 ст. 66 УК).
