- •Поняття кримінального права, його система та ознаки.
- •Поняття кримінальної відповідальності, її підстава.
- •Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки і значення.
- •Структура закону про кримінальну відповідальність.
- •Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Ук Статья 5. Обратная сила закона об уголовной ответственности во времени
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України.
- •Правові наслідки засудження особи за межами України.
- •Статья 9. Правовые последствия осуждения лица за пределами Украины
- •Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки злочину.
- •Статья 11. Понятие преступления
- •Визначення понять злочину в кримінальному праві, їх сутність.
- •Значення ч. 2 ст. 11 кк України для визначення поняття злочину.
- •Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів та її значення.
- •Поняття складу злочину, його види та значення. Класифікація злочинів.
- •Елементи і ознаки складу злочину.
- •Співвідношення понять злочину і складу злочину.
- •Поняття об’єкта злочину. Його значення. Види об’єктів.
- •Предмет злочину. Його значення. Відмінність від об’єкта.
- •Поняття та значення об’єктивної сторони злочину. Її ознаки.
- •Особливості конструкції об’єктивної сторони у формальних та матеріальних складах злочину.
- •Поняття дії та бездіяльності як ознак об’єктивної сторони злочину. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття, значення та види.
- •Причинний зв’язок у кримінальному праві, його ознаки та значення.
- •Спосіб, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки об’єктивної сторони. Їх значення.
- •Поняття суб’єкта злочину. Його ознаки.
- •Поняття осудності та її значення.
- •Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •Поняття та значення обмеженої осудності.
- •Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
- •Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
- •Спеціальний суб’єкт злочину.
- •Поняття та значення суб’єктивної сторони злочину.
- •Поняття вини у кримінальному праві. Її значення.
- •Прямий та непрямий умисел. Його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •Відмежування непрямого умислу від прямого.
- •Злочинна самовпевненість. Її інтелектуальний та вольовий моменти.
- •Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Випадок (казус), його відмежування від злочинної недбалості.
- •Змішана (подвійна, складова) форма вини і її значення для кваліфікації злочину.
- •Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Юридична помилка, її види і значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
- •Поняття фактичної помилки, її види і значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
- •Поняття, види та значення стадії злочину.
- •Закінчений та незакінчений злочин. Злочин із формальним, матеріальним та усіченим складом.
- •Поняття та ознаки готування до злочину.
- •Поняття, ознаки замаху на злочин. Види замаху.
- •Підстави та межі кримінальної відповідальності за незакінчений злочин.
- •Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •Поняття і значення співучасті в злочині, її об’єктивні й суб’єктивні ознаки.
- •Види співучасників.
- •Форми співучасті за кримінальним правом.
- •Особливості добровільної відмови співучасників.
- •Ексцес виконавця. Його види, кваліфікація дій співучасників при ексцесі.
- •Невдале підбурювання і пособництво.
- •Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •Поняття причетності до злочину і її види.
- •Діяльне каяття. Його відмінність від добровільної відмови.
- •Множинність злочинів, її ознаки і значення. Види множинності.
- •Триваючі, продовжувані, складені злочини як види одиночного злочину.
- •Повторність злочинів та її значення.
- •Поняття і види сукупності злочинів.
- •Поняття рецидиву, його види і значення.
- •Поняття необхідної оборони. Її підстави та ознаки.
- •Перевищення меж необхідної оборони. Його поняття, ознаки та види.
- •Уявна оборона: її поняття та ознаки. Відповідальність за шкоду, заподіяну в стані уявної оборони.
- •Поняття крайньої необхідності, її підстава та ознаки.
- •Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •Затримання особи, що вчинила злочин.
- •Фізичний і психічний примус.
- •Виконання наказу або розпорядження.
- •Діяння, пов’язане з ризиком.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.
- •Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом.
- •Мета покарання за кримінальним правом.
- •Поняття, ознаки і значення системи покарань за кримінальним правом України.
- •Основні та додаткові покарання.
- •Штраф як вид покарання.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Громадські роботи.
- •Виправні роботи.
- •Службові обмеження для військовослужбовців.
- •Конфіскація майна.
- •Обмеження волі.
- •Позбавлення волі на певний строк як вид покарання.
- •Довічне позбавлення волі.
- •Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України.
- •Обставини, які пом’якшують покарання, їх значення.
- •Обставини, які обтяжують покарання, їх значення.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення.
- •Звільнення від покарання та його відбування.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Поняття, ознаки.
- •Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: підстави і умови його застосування.
- •Правові наслідки умовно-дострокового звільнення від покарання.
- •Статья 81. Условно-досрочное освобождение от отбывания наказания.
- •Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням: умови, підстави і порядок такої заміни.
- •Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
- •Судимість: поняття і значення.
- •Строки погашення судимості.
- •Зняття судимості.
- •Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •Особливості умовно-дострокового звільнення від покарання осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років.
- •Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років.
Призначення покарання за сукупністю злочинів.
При совокупности преступлений суд, назначив наказание (основное и дополнительное) за каждое преступление отдельно, определяет окончательное наказание путем поглощения менее строгого наказания более строгим либо путем полного или частичного сложения назначенных наказаний.
При сложении наказаний окончательное наказание по совокупности преступлений определяется в пределах, установленных санкцией статьи Особенной части настоящего Кодекса, предусматривающей более строгое наказание. Если хотя бы одно из преступлений является умышленным тяжким или особо тяжким, суд может назначить окончательное наказание по совокупности преступлений в пределах максимального срока, установленного для данного вида наказания в Общей части настоящего Кодекса. Если хотя бы за одно из совершенных преступлений назначено пожизненное лишение свободы, то окончательное наказание по совокупности преступлений определяется путем поглощения любых менее строгих наказаний пожизненным лишением свободы.
К основному наказанию, назначенному по совокупности преступлений, могут быть присоединены дополнительные наказания, назначенные судом за преступления, в совершении которых лицо было признано виновным. По правилам, предусмотренным в частях 1-3 настоящей статьи, назначается наказание, если после вынесения приговора по делу будет установлено, что осужденный виновен еще и в другом преступлении, совершенном им до вынесения приговора по первому делу. В этом случае в срок наказания, окончательно назначенного по совокупности преступлений, засчитывается наказание, отбытое полностью или частично по первому приговору, по правилам, предусмотренным в статье 72 настоящего Кодекса.
Совокупность преступлений является одним из видов множественности преступлений. Назначение наказания по совокупности преступлений проходит две стадии:
1) суд назначает наказание отдельно за каждое преступление,
2) суд назначает окончательное наказание по их совокупности. Этот подход имеет практическое значение в следующих аспектах:
а) он способствует достижению цели уголовного наказания. Назначая наказание за каждый из совершенных преступлений, суд не только индивидуализирует наказания, но и утверждает принцип неотвратимости наказания,
б) он обеспечивает апелляционной с кассационной инстанциям возможность проверки вынесенного приговора, облегчает рассмотрение дел в случае, когда речь идет об изменении или отмене приговора в части осуждения за одно из преступлений,
в) это позволяет правильно применять положения уголовного закона о его обратное действие во времени,
г) в случае принятия закона об амнистии он дает возможность четко определить преступление, подпадающее под амнистию.
Назначая наказание за каждый из преступлений, суд должен руководствоваться общими принципами назначения наказания (ст. 65). Окончательное наказание по совокупности преступлений назначается судом на основе одного из трех принципов:
1) поглощение менее строгого наказания более строгим,
2) полного сложения назначенных наказаний,
3) частичного сложения назначенных наказаний.
По общему правилу, установленному ч. 2 ст. 70, окончательное наказание назначается в пределах, установленных нормой Особенной части УК, предусматривающей более строгое наказание. Исключение из этого правила составляет ситуация, когда хотя бы одно из преступлений является умышленным тяжким или особо тяжким. В таком случае суд вправе назначить окончательное наказание по совокупности преступлений в пределах максимального срока, установленного для данного вида наказания в Общей части УК. Если хотя бы за одно из совершенных преступлений назначено пожизненное лишение свободы, то окончательное наказание по совокупности преступлений определяется путем поглощения любых менее строгих наказаний пожизненным лишением свободы.
Предусмотренные законом правила назначения наказания по совокупности преступлений применяются в случаях самостоятельной квалификации содеянного как по различным статьям, так и за разными частями одной статьи уголовного закона, которыми предусмотрена ответственность за отдельные составы преступлений и имеющие самостоятельные санкции. В полной мере это касается также действий, одни из которых квалифицируются как оконченное преступление, а другие - как приготовление, покушение или соучастие в преступлении. Однако по отдельным пунктам статьи УК, которые не имеют самостоятельных санкций, наказание по совокупности преступлений не назначается. При выборе принципа назначения наказания (поглощения менее строгого наказания более строгим либо полного или частичного сложения назначенных наказаний) суд должен учитывать, кроме данных о личности виновного и обстоятельств, смягчающих и отягчающих наказание, также количество преступлений, входящих в совокупность, форму вины и мотивы совершения каждого из них, вид совокупности (реальная или идеальная), тяжесть последствий каждого преступления в отдельности и их совокупности т.д.
До окончательного определенного наказания могут быть присоединены дополнительные наказания, назначенные судом за преступления, в совершении которых лицо было признано виновного. По правилам, определенным в ч. ч. 1-3 ст, 70, назначения наказания применяется и в тех случаях, когда после вынесения приговора по делу будет установлено, что осужденный виновен еще и в другом преступлении, которое совершено до вынесения предыдущего приговора. При таких обстоятельствах в срок окончательно назначенного наказания засчитывается наказание, отбытое полностью или частично по предыдущему приговору, по правилам, предусмотренным ст. 72, В этом случае процесс назначения наказания проходит три стадии:
1) назначение наказания за раскрытое преступление,
2) определение окончательного наказания по совокупности преступлений,
3) зачисление в срок окончательного наказания полностью или частично отбытого наказания по предыдущему приговору. Все названные стадии отражаются в резолютивной части приговора. При этом окончательное наказание не может быть ниже наказания, назначенного по предыдущему приговору, поскольку в таких случаях при поглощение или сложении наказаний суд должен исходить из размера всего наказания, назначенного по предыдущему приговору, а не с его неотбытой части.
Иногда после вынесения приговора по делу устанавливается, что виновный как до вынесения приговора по делу, так и после его вынесения совершил еще и другие преступления. При таких обстоятельствах сначала назначается наказание по совокупности преступлений (ст. 70), а затем - по совокупности приговоров (ст. 71).
