- •Поняття кримінального права, його система та ознаки.
- •Поняття кримінальної відповідальності, її підстава.
- •Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки і значення.
- •Структура закону про кримінальну відповідальність.
- •Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Ук Статья 5. Обратная сила закона об уголовной ответственности во времени
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України.
- •Правові наслідки засудження особи за межами України.
- •Статья 9. Правовые последствия осуждения лица за пределами Украины
- •Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки злочину.
- •Статья 11. Понятие преступления
- •Визначення понять злочину в кримінальному праві, їх сутність.
- •Значення ч. 2 ст. 11 кк України для визначення поняття злочину.
- •Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів та її значення.
- •Поняття складу злочину, його види та значення. Класифікація злочинів.
- •Елементи і ознаки складу злочину.
- •Співвідношення понять злочину і складу злочину.
- •Поняття об’єкта злочину. Його значення. Види об’єктів.
- •Предмет злочину. Його значення. Відмінність від об’єкта.
- •Поняття та значення об’єктивної сторони злочину. Її ознаки.
- •Особливості конструкції об’єктивної сторони у формальних та матеріальних складах злочину.
- •Поняття дії та бездіяльності як ознак об’єктивної сторони злочину. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття, значення та види.
- •Причинний зв’язок у кримінальному праві, його ознаки та значення.
- •Спосіб, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки об’єктивної сторони. Їх значення.
- •Поняття суб’єкта злочину. Його ознаки.
- •Поняття осудності та її значення.
- •Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •Поняття та значення обмеженої осудності.
- •Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
- •Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
- •Спеціальний суб’єкт злочину.
- •Поняття та значення суб’єктивної сторони злочину.
- •Поняття вини у кримінальному праві. Її значення.
- •Прямий та непрямий умисел. Його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •Відмежування непрямого умислу від прямого.
- •Злочинна самовпевненість. Її інтелектуальний та вольовий моменти.
- •Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Випадок (казус), його відмежування від злочинної недбалості.
- •Змішана (подвійна, складова) форма вини і її значення для кваліфікації злочину.
- •Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Юридична помилка, її види і значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
- •Поняття фактичної помилки, її види і значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
- •Поняття, види та значення стадії злочину.
- •Закінчений та незакінчений злочин. Злочин із формальним, матеріальним та усіченим складом.
- •Поняття та ознаки готування до злочину.
- •Поняття, ознаки замаху на злочин. Види замаху.
- •Підстави та межі кримінальної відповідальності за незакінчений злочин.
- •Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •Поняття і значення співучасті в злочині, її об’єктивні й суб’єктивні ознаки.
- •Види співучасників.
- •Форми співучасті за кримінальним правом.
- •Особливості добровільної відмови співучасників.
- •Ексцес виконавця. Його види, кваліфікація дій співучасників при ексцесі.
- •Невдале підбурювання і пособництво.
- •Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •Поняття причетності до злочину і її види.
- •Діяльне каяття. Його відмінність від добровільної відмови.
- •Множинність злочинів, її ознаки і значення. Види множинності.
- •Триваючі, продовжувані, складені злочини як види одиночного злочину.
- •Повторність злочинів та її значення.
- •Поняття і види сукупності злочинів.
- •Поняття рецидиву, його види і значення.
- •Поняття необхідної оборони. Її підстави та ознаки.
- •Перевищення меж необхідної оборони. Його поняття, ознаки та види.
- •Уявна оборона: її поняття та ознаки. Відповідальність за шкоду, заподіяну в стані уявної оборони.
- •Поняття крайньої необхідності, її підстава та ознаки.
- •Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •Затримання особи, що вчинила злочин.
- •Фізичний і психічний примус.
- •Виконання наказу або розпорядження.
- •Діяння, пов’язане з ризиком.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.
- •Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом.
- •Мета покарання за кримінальним правом.
- •Поняття, ознаки і значення системи покарань за кримінальним правом України.
- •Основні та додаткові покарання.
- •Штраф як вид покарання.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Громадські роботи.
- •Виправні роботи.
- •Службові обмеження для військовослужбовців.
- •Конфіскація майна.
- •Обмеження волі.
- •Позбавлення волі на певний строк як вид покарання.
- •Довічне позбавлення волі.
- •Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України.
- •Обставини, які пом’якшують покарання, їх значення.
- •Обставини, які обтяжують покарання, їх значення.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення.
- •Звільнення від покарання та його відбування.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Поняття, ознаки.
- •Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: підстави і умови його застосування.
- •Правові наслідки умовно-дострокового звільнення від покарання.
- •Статья 81. Условно-досрочное освобождение от отбывания наказания.
- •Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням: умови, підстави і порядок такої заміни.
- •Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
- •Судимість: поняття і значення.
- •Строки погашення судимості.
- •Зняття судимості.
- •Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •Особливості умовно-дострокового звільнення від покарання осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років.
- •Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років.
Фізичний і психічний примус.
Часть 1 ст. 40 УК предусматривает, что не является преступлением действие или бездеятельность лица, которая причинила вред правоохранительным интересам, совершенно под непосредственным влиянием физического принуждения, в результате которого лицо не могло руководить своими действиями. Часть 2 данной статьи отмечает, что вопрос о криминальной ответственности лица за причинение вреда правоохранительным интересам, если это лицо испытало физическое принуждение, в результате которого она сохраняла возможность руководить своими действиями, а также психическое принуждение, решается в соответствии с положениями статьи 39 этого Кодекса.
Физическое принуждение (насилие) — это противоправное физическое влияние на человека с целью заставить его совершить преступление, непреодолимым признается такое физическое принуждение, при котором лицо полностью лишено возможности руководить своими действиями (бездеятельностью). Признаками, которые характеризуют «деяние» лица, которое испытало непреодолимое физическое принуждение, есть:
1) совпадение деяния с объективными признаками какого-то преступления;
2) отсутствие воли лица в таком деянии. Исключается криминальная ответственность за причинение вреда правоохранительным интересам.
Психическое принуждение — это угроза применения к лицу физического насилия или причинения материального или морального вреда (например, угроза убить, уничтожить или повредить имущество и тому подобное) с целью побуждать ее совершить преступление. Психическое принуждение хотя и ограничивает возможности лица руководить своими действиями, однако никогда не парализует полностью ее волю, в результате чего это лицо все же имеет возможность избрать тот или другой вариант поведения, как и при преодолимом физическом принуждении.
Если такое принуждение создавало состояние крайней необходимости (например, лицо под воздействием побоев или угрозы убийством выдала чужое имущество), то вопрос о криминальной ответственности за причинение вреда правоохранительным интересам решается по правилам ст. 39 УК, то есть в зависимости от того, вызывало отмеченное принуждение состояние крайней необходимости и если вызывал, то было ли допущено или не было допущено превышение пределов крайней необходимости.
Виконання наказу або розпорядження.
В соответствии с ч. 1 ст. 41 УК действие или бездеятельность лица, которое причинило вред правоохранительным интересам, признается правомерным, если она была совершенна с целью выполнения законного приказа или распоряжения. Лицо, которое получило законный приказ, обязано его выполнить. Выполнение законного приказа — это выполнение лицом своей юридической обязанности. Отказ от выполнения такого приказа, его невыполнения или неподобающее выполнение является правонарушением, в том числе — преступлением (например, для военнослужащего предвидена криминальная ответственность за неповиновение (ст. 402 УК) и невыполнение приказа (ст. 403 УК)).
Причинение вреда правоохранительным интересам во время выполнения приказа возможно лишь при наличии соответствующего основания. Таким основанием в соответствии с ч. 1 ст. 41 и есть законный приказ. Этот приказ — необходимое и достаточное основание соответствующего действия или бездеятельности, если у лица существовала реальная возможность его выполнения.
По своему содержанию приказ должен отвечать полномочиям лица, которое выдало его. Кроме того, он должен приписывать совершение деяний, что за внешними своими признаками совпадают с фактическими признаками какого-то преступления. Приказ не должен противоречить действующему законодательству и не может быть связан с нарушением конституционных прав и свобод человека и гражданина (ч. 2 ст. 41 УК). Действующее законодательство — это не только законы, но и подзаконные акты. Приказ, что не отвечает закону или настоящим актам, признается незаконным. Выполнение такого приказа, связанное с причинением вреда объектам криминально-правовой охраны, не исключает криминальную ответственность за причиненный вред.
Признаки выполнения приказа, которые предвидены в ч. 1 ст. 41 УК, определяют его как акт правомерного причинения вреда правоохранительным и интересам. Эти признаки характеризуют: субъект выполнения приказа; его цель; объект причинения вреда; характер действия (бездеятельности) исполнителя приказа. Кроме того, стоит выделить еще два признака, а именно: своевременность выполнения приказа и предел причинения вреда при выполнении приказа.
В соответствии со ст. 41 таким субъектом должно признаваться лицо, которое обязано выполнить законный приказ. Это может быть как подчиненное по службе лицо (например, военнослужащий, работник или служащий предприятия, учреждения или организации), так и лицо, которое хотя и не находится в отношениях подчиненности, однако по закону обязана выполнить обращенный к ней законный приказ (например, лицо, к которому обращено законное распоряжение представителя власти).
Объект причинения вреда — это правоохранительные интересы лица, общества или гос-ва: жизнь и здоровье человека, ее личная свобода, собственность, неприкосновенность жилья, общественная безопасность, общественный порядок, естественная среда, неприкосновенность границ, авторитет органов государственной власти, интересы внутренней безопасности и т. п..
Характер действия или бездеятельности лица, которая выполнила приказ, может быть как активным, так и пассивным, на что прямо указывается в ч. 1 ст. 41 УК, причем действие или бездеятельность в любом случае из внешней фактической стороны должны подпадать под признаки какого-то деяния, предвиденного УК.
В части 3 ст. 41 УК отмечено, что не подлежит криминальной ответственности лицо, которое отказалось выполнять явно преступный приказ или распоряжение. Это положение полностью отвечает ст. 60 Конституции Украины, в которой предвидено, что никто не обязан выполнять явно преступные распоряжения или приказы. За приказ и выполнение явно преступного распоряжения или приказа наступает юридическая ответственность. Лицо, которое выполнило преступный приказ, подлежит криминальной ответственности, как и лицо, которое отдало такой приказ. Очевидно, что в этом случае лицо должно оценить полученный ею приказ, исходя из его преступности или неприступности. Это положение сформулировано в ч. 4 ст. 41 УК; «Лицо, которое выполнило явно преступный приказ или распоряжение, за деяния, совершенные с целью выполнения такого приказа или распоряжения, подлежит криминальной ответственности на общих основаниях». При этом суд может признать совершение преступления на выполнение такого приказа обстоятельством, которое смягчает наказание (п. 6 ч. 1 ст. 66 УК)».
