17. Класифікація злочинів та її значення.

Законодавча класифікація злочинів – віднесення злочинів до тих чи інших груп, їх об‘єднання в такі групи, яке здійснюється самим законодавцем. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за суб‘єктом посягання, формою вини, характером і ступенем суспільної небезпеки. Об‘єкт посягання є основою для визначення місця того чи іншого злочину в системі Особливої частини КК і віднесення злочину до тієї чи іншої групи за характером і ступенем суспільної небезпечності. Усі злочини в Особливій частині КК поділені на групи (глави, розділи) за об‘єктом посягань, що важливо для визначення підслідності, підсудності, обумовлює ефективність боротьби зі злочинністю на певних етапах розвитку суспільства.

Найперше всі злочини слід поділити на дві групи: умисні та необережні. У КК називаються окремі групи умисних злочинів залежно від ступеня і характеру їх суспільної небезпечності. Показником суспільної небезпечності злочину є, як правило, санкція відповідної кримінально-правової норми. До тяжких віднесені умисні злочини, за вчинення яких може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім категорії тяжких в КК називаються особливо тяжкі злочини та злочини, що не являються великої суспільної небезпеки. Дати формалізований перелік злочинів, що не являють великої суспільної небезпеки, неможливо та й недоцільно, оскільки такі злочини – це не конкретний вид, а оцінка ступеня суспільної небезпечності кожного окремого злочину. До особливо тяжких злочинив належать: а) умисні злочини, передбачені; б) ті, за які законом передбачене максимальне покарання.

У теорії кримінального права злочини поділяються на 4 групи: 1) невеликої тяжкості; 2) середньої тяжкості; 3) тяжкі; 4) особливо тяжкі.

4 категории преступлений:

- небольшой тяжести, – за которые предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок не более 2-х лет или другое, более мягкое наказание;

- средней тяжести – лишение свободы на срок не более 5 лет;

- тяжкие – лишение свободы на срок не более 10 лет;

- особенно тяжкие – лишение свободы на срок свыше 10 лет или пожизненное лишение свободы.

18. Поняття складу злочину, його види та значення. Класифікація злочинів.

Под составом преступления понимается как совокупность объективных и субъективных признаков, характеризующих общественно опасное деяние как преступление. Лицо подлежит уголовной ответственности при наличие правового (юридического), фактического (материального) и формального (процессуального) оснований.

Значения состава преступления состоит прежде всего в том, чтобы быть основанием уголовной ответственности. Это означает, что лицо, которое совершило общественно опасное деяние, подлежит уголовной ответственности только при наличие в содеянном признаков состава преступления, предусмотренного УК. Значение состава преступления заключается в том, что признаки состава преступления, предусмотренные в какой то диспозиции нормы Особенной части УК, влияют на квалификацию.

Кожен злочин містить визначені ознаки, характерні для даного складу. Візьмемо, приміром, такий порівняно розповсюджений злочин, як крадіжка особистого майна громадян. Так, крадіжка відрізняється від грабежу, у першу чергу за ознакою таємності викрадення чужого майна. Крадіжка особистого майна громадян відрізняється від крадіжки державного чи колективного майна за ознакою приналежності майна, що викрадається, в окремих громадян, або ж у держави чи громадській організації. Всі інші ознаки крадіжки (здійснення її чи удень уночі, здійснення її в чи селі в місті, у чи застосуванням без застосування технічних засобів і т.д.) на склад злочину не впливають. Також відрізняеться за ознакою таємності викрадення чужого майна. Крадіжка особистого майна громадян відрізняється від крадіжки державного чи колективного майна за ознакою приналежності майна, що викрадається, в окремих громадян, або ж у держави чи громадській організації. Всі інші ознаки крадіжки (здійснення її чи удень уночі, здійснення її в чи селі в місті, у чи застосуванням без застосування технічних засобів і т.д.) на склад злочину не впливають.

Законодавча класифікація злочинів – віднесення злочинів до тих чи інших груп, їх об‘єднання в такі групи, яке здійснюється самим законодавцем. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за суб‘єктом посягання, формою вини, характером і ступенем суспільної небезпеки. Об‘єкт посягання є основою для визначення місця того чи іншого злочину в системі Особливої частини КК і віднесення злочину до тієї чи іншої групи за характером і ступенем суспільної небезпечності. Усі злочини в Особливій частині КК поділені на групи (глави, розділи) за об‘єктом посягань, що важливо для визначення підслідності, підсудності, обумовлює ефективність боротьби зі злочинністю на певних етапах розвитку суспільства.

Найперше всі злочини слід поділити на дві групи: умисні та необережні. У теорії кримінального права злочини поділяються на 4 групи: 1) невеликої тяжкості; 2) середньої тяжкості; 3) тяжкі; 4) особливо тяжкі.

Преступления по степени тяжести:

- небольшой тяжести, – за которые предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок не более двух лет или другое, более мягкое наказание;

- средней тяжести – лишение свободы на срок не более пяти лет;

- тяжкие – лишение свободы на срок не более десяти лет;

- особенно тяжкие – лишение свободы на срок свыше десяти лет или пожизненное лишение свободы.