- •Поняття кримінального права, його система та ознаки.
- •Поняття кримінальної відповідальності, її підстава.
- •Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки і значення.
- •Структура закону про кримінальну відповідальність.
- •Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Ук Статья 5. Обратная сила закона об уголовной ответственности во времени
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України.
- •Правові наслідки засудження особи за межами України.
- •Статья 9. Правовые последствия осуждения лица за пределами Украины
- •Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки злочину.
- •Статья 11. Понятие преступления
- •Визначення понять злочину в кримінальному праві, їх сутність.
- •Значення ч. 2 ст. 11 кк України для визначення поняття злочину.
- •Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів та її значення.
- •Поняття складу злочину, його види та значення. Класифікація злочинів.
- •Елементи і ознаки складу злочину.
- •Співвідношення понять злочину і складу злочину.
- •Поняття об’єкта злочину. Його значення. Види об’єктів.
- •Предмет злочину. Його значення. Відмінність від об’єкта.
- •Поняття та значення об’єктивної сторони злочину. Її ознаки.
- •Особливості конструкції об’єктивної сторони у формальних та матеріальних складах злочину.
- •Поняття дії та бездіяльності як ознак об’єктивної сторони злочину. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття, значення та види.
- •Причинний зв’язок у кримінальному праві, його ознаки та значення.
- •Спосіб, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки об’єктивної сторони. Їх значення.
- •Поняття суб’єкта злочину. Його ознаки.
- •Поняття осудності та її значення.
- •Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •Поняття та значення обмеженої осудності.
- •Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
- •Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
- •Спеціальний суб’єкт злочину.
- •Поняття та значення суб’єктивної сторони злочину.
- •Поняття вини у кримінальному праві. Її значення.
- •Прямий та непрямий умисел. Його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •Відмежування непрямого умислу від прямого.
- •Злочинна самовпевненість. Її інтелектуальний та вольовий моменти.
- •Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Випадок (казус), його відмежування від злочинної недбалості.
- •Змішана (подвійна, складова) форма вини і її значення для кваліфікації злочину.
- •Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Юридична помилка, її види і значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
- •Поняття фактичної помилки, її види і значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність.
- •Поняття, види та значення стадії злочину.
- •Закінчений та незакінчений злочин. Злочин із формальним, матеріальним та усіченим складом.
- •Поняття та ознаки готування до злочину.
- •Поняття, ознаки замаху на злочин. Види замаху.
- •Підстави та межі кримінальної відповідальності за незакінчений злочин.
- •Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •Поняття і значення співучасті в злочині, її об’єктивні й суб’єктивні ознаки.
- •Види співучасників.
- •Форми співучасті за кримінальним правом.
- •Особливості добровільної відмови співучасників.
- •Ексцес виконавця. Його види, кваліфікація дій співучасників при ексцесі.
- •Невдале підбурювання і пособництво.
- •Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •Поняття причетності до злочину і її види.
- •Діяльне каяття. Його відмінність від добровільної відмови.
- •Множинність злочинів, її ознаки і значення. Види множинності.
- •Триваючі, продовжувані, складені злочини як види одиночного злочину.
- •Повторність злочинів та її значення.
- •Поняття і види сукупності злочинів.
- •Поняття рецидиву, його види і значення.
- •Поняття необхідної оборони. Її підстави та ознаки.
- •Перевищення меж необхідної оборони. Його поняття, ознаки та види.
- •Уявна оборона: її поняття та ознаки. Відповідальність за шкоду, заподіяну в стані уявної оборони.
- •Поняття крайньої необхідності, її підстава та ознаки.
- •Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •Затримання особи, що вчинила злочин.
- •Фізичний і психічний примус.
- •Виконання наказу або розпорядження.
- •Діяння, пов’язане з ризиком.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.
- •Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом.
- •Мета покарання за кримінальним правом.
- •Поняття, ознаки і значення системи покарань за кримінальним правом України.
- •Основні та додаткові покарання.
- •Штраф як вид покарання.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Громадські роботи.
- •Виправні роботи.
- •Службові обмеження для військовослужбовців.
- •Конфіскація майна.
- •Обмеження волі.
- •Позбавлення волі на певний строк як вид покарання.
- •Довічне позбавлення волі.
- •Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України.
- •Обставини, які пом’якшують покарання, їх значення.
- •Обставини, які обтяжують покарання, їх значення.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення.
- •Звільнення від покарання та його відбування.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Поняття, ознаки.
- •Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: підстави і умови його застосування.
- •Правові наслідки умовно-дострокового звільнення від покарання.
- •Статья 81. Условно-досрочное освобождение от отбывания наказания.
- •Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням: умови, підстави і порядок такої заміни.
- •Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
- •Судимість: поняття і значення.
- •Строки погашення судимості.
- •Зняття судимості.
- •Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •Особливості умовно-дострокового звільнення від покарання осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років.
- •Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років.
Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
При назначении наказания за неоконченное преступление суд, руководствуясь положениями статей 65-67 настоящего Кодекса, учитывает степень тяжести совершенного лицом деяния, степень осуществления преступного намерения и причины, вследствие которых преступление не было доведено до конца.
При назначении наказания соучастникам преступления 'суд, руководствуясь положениями статей 65-67 настоящего Кодекса, учитывает характер и степень участия каждого из них в совершении преступления.
Незаконченным преступл-ем является приготовление к преступлению и покушение на преступление. Исходя из общих принципов назначения наказания (ст. 65) и руководствуясь положениями ст. 66 - 67, суд должен учесть при назначении наказания за неоконченное преступление:
1) степень тяжести совершенного лицом деяния (ст. 12),
2) степень здийсненнязлочинного намерения,
3) причины, вследствие которых преступление не было доведено до конца.
Соучастниками преступления, наряду с исполнителем, является организатор, подстрекатель и пособник (ст. 27). Назначая им наказание в соответствии с положениями ст. 65-67, суд учитывает характер и степень участия каждого из них в совершении преступления. Характер участия - это та роль, которую соучастник выполнял в совместно совершенном преступлении: исполнитель, организатор, подстрекатель, пособник Степень участия - это фактический вклад каждого из соучастников в совершенном объединенными усилиями преступление.
Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
При наличии нескольких обставил, смягчающие наказание и существенно снижают степень тяжести совершенного преступления, с учетом личности виновного суд, умотивувавшы свое решение, может за особо тяжкое, тяжкое преступление или преступление средней тяжести назначить основное наказание, ниже низшего предела, установленного в санкции статьи Особенной части настоящего Кодекса, или перейти к другому, более мягкому виду основного наказания, не указанного в санкции статьи за это преступление. В этом случае суд не вправе назначить наказание, ниже низшего предела, установленного для данного вида наказания в Общей части настоящего Кодекса. Не может быть назначено наказание в виде: штрафа в размере менее тридцати необлагаемых минимумов доходов граждан; лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок менее двух лет; общественных работ на срок менее шестидесяти часов; исправительных работ и служебных ограничений для военнослужащих на срок менее шести месяцев с отчислением из суммы заработка (денежного обеспечения) не менее десяти процентов; ареста на срок менее месяца; ограничение свободы и лишение свободы на срок менее года; содержания в дисциплинарном батальоне на срок менее шести месяцев.
На основаниях, предусмотренных в части первой настоящей статьи, суд может не назначать дополнительного наказания, что предусмотрено в санкции статьи Особенной части настоящего Кодекса как обязательное. Закон (ч. 1 ст.69) определяет два основания, которые могут обусловить назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом:
1) наличие нескольких обстоятельств, которые смягчают наказание и существенно снижают степень тяжести совершенного преступления;
2) учет личности виновного, предусматривающий учета субъективных признаков, которые снижают степень общественной опасности личности виновного.
При этом суд должен надлежащим образом мотивировать свое решение о назначении более мягкого наказания, чем предусмотрено законом. Более мягкое наказание, чем предусмотрено законом, может быть назначено судом виновному в совершении особенно тяжкого, тяжкого, средней тяжести преступления. Более мягкое наказание не может назначаться за совершение виновным преступления небольшой тяжести, в частности потому, что при назначении наказания в случае совершения такого преступления:
а) обязан назначить наименее суровое наказание из числа предусмотренных санкцией соответствующей статьи Особенной части УК, а отказываясь от этого, следует указать в приговоре мотивы обращения к более суровому наказанию;
б) имеет широкие возможности для освобождения лица от уголовной ответственности или от наказания (ст. 45-48, ч. 4 ст. 74).
Более мягким наказанием, чем предусмотрено законом, которое может быть назначено судом, являются: 1) основное наказание, ниже низшего предела. установленной в санкции статьи Особенной части УК, предусматривающей ответственность за совершенное преступление, 2) другой, более мягкий вид основного наказания, не указанный в санкции статьи Особенной части УК, предусматривающей ответственность за совершенное преступление.
При наличии оснований, определенных в ч, 1 ст. 69, суд, помимо назначения виновному более мягкого основного наказания, может также не назначать ему дополнительное наказание, предусмотренное в санкции статьи Особенной части УК в качестве обязательного. Если такое наказание предусмотрено как факультативное, суд решает вопрос о его назначении исходя из общих принципов назначения наказания (ст. 65).
