- •1.Теоретико-методологічні аспекти курсу “Історія української культури”.
- •2. Українська культура як історичний феномен: загальна характеристика.
- •3.Предмет і завдання курсу “Історія української культури”, його місце в системі дисциплін вищих навчальних закладів України.
- •4.Культурно-еволюційні процеси на території України в доісторичні часи.
- •5. Художній метал скіфів: пам’ятки з курганів Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила.
- •6. Пам’ятки античної культури в Північному Причорномор’ї.
- •7. Язичництво: питання його розквіту і занепаду в українській традиційній культурі.
- •8. Стародавня культура східних слов’ян
- •9. Міфологія східнослов’янських племен.
- •10. Освіта в середньовічній Русі.
- •11. Писемність в середньовічній Русі.
- •12. Наукові знання в середньовічній Русі.
- •13. Архітектура середньовічної Русі.
- •14. Музичне мистецтво в середньовічній Русі.
- •15. Іконопис у середньовічній Русі.
- •16. Церква та її роль у культурному житті Київської Русі.
- •17. Внесок Ярослава Мудрого в розвиток культури.
- •18. Володимир Мономах та його “Повчання”.
- •19. Культура Галицько-Волинської Русі. Її міські центри (Галич, Львів, Звенигород) та їхня архітектура.
- •20. Особливості архітектури Галицько-Волинського князівства.
- •21. Вплив Київської Русі на розвиток культури сусідніх країн.
- •22. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі.
- •23. Вплив культури Київської Русі на життя Литовського князівства.
- •24. Становище Українcької культури в Литовській державі.
- •25. Еволюція української церкви в хіv-хv ст. Київська, Галицька, Литовська та Московська митрополії.
- •26. Історія Української Греко-Католицької Церкви в хvі-хvііі ст.
- •27. Оборонна архітектура XIV – XVI ст. Луцький, Кам’янець-Подільський, Хотинський замки, Білгород-Дністровська фортеця.
- •28. Каплиця Кампіанів і каплиця Боїмів у Львові – шедеври скульптурного різьблення.
- •29.Перші слов’янські книгодрукарі (ш. Фіоль, Вукович, ф. Скорина). Іван Федоров – український першодрукар (“Апостол”, Острозька Біблія та ін.)
- •30. Портретне малярство другої половини хvi – першої половини XVII ст.
- •31 Братства та їх роль у національному й культурному піднесенні України
- •32 Львівська братська школа та її роль у піднесенні національної самосвідомості українців.
- •33 Острозька академія і братські школи
- •34 Діяльність митрополита Петра Могили
- •35 Військове мистецтво козаків
- •36 Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Кобзарство.
- •37 Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •38 Українське православ”я в часи козаччини (хvі-хvііі ст.). Початок його русифікації.
- •39 Могилянська доба і Києво-Могилянська академія.
- •40 Козацьке бароко як самобутнє культурне явище українців.
- •41. Віршова сатира, історична драма, інтермедія, вертепна драма.
- •42. Бароко в живопису (м. Петрахнович, і. Руткович), розвиток парсунного портрету і гравюри.
- •43. Особливості та пам’ятки барокової архітектури.
- •44 Розвиток української історичної науки.»Синопсис» і.Гізеля. «Четьї Мінеї» Туптала.
- •45. Львівський університет (1661) та його роль у розвитку освіти і науки в Галиччині
- •46. Культурологічна і просвітницька діяльність Івана Мазепи.
- •47. Перша в Європі Конституція Пилипа Орлика
- •48. Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи Самовидця, г. Граб’янки, с. Величка.
- •49. Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів у Росії: Стефан Яворський, Феофан Прокопович.
- •50. Григорій Сковорода.
- •51. Іван Котляревський і початки “українського відродження”.
- •52. Роль Харківського університету у відродженецькому процесі хіх ст.
- •53. Початки галицького відродження. Творчість Маркіяна Шашкевича. "Руська трійця", "Русалка Дністровая".
- •54. Тарас Шевченко як ідеолог та провідник українського відродження.
- •55. Будівництво садибно-паркових комплексів: «Софіївка» в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві.
- •56. Українська культура хіх ст. Між західництвом та слов’янофільством.
- •57. Перший професійний історик України Микола Костомаров.
- •58. Життя і творчість Пантелеймона Куліша
- •59. Перший український політолог Михайло Драгоманов.
- •60. Розвиток національної самосвідомості українців у 50-60-х pp. Громади.
- •61 Валуївський циркуляр та Емський указ 1876 р. Та їх наслідки.
- •62 Народницький період на західноукраїнськиь землях. Культурне зростання Галичини в 40-80-х pp.
- •63. Наукове товариство ім.Т.Г. Шевченка (1873) і значення його діяльності.
- •64. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
- •65. Творчість о. Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •66 Нарбут і його мистецька школа.
- •67 Шкільництво і освіта в другій половині XIX ст. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його видавнича діяльність.
- •68. Творчість українських митців — зачинателів нових течій у світовому мистецтві (о. Архипенко, к. Малевич, о. Богомазов, в. Пальмов, м. Бойчук).
- •69. Модерна українська література. І. Франко. Неоромантики. Український літературний експресіонізм.
- •70.М.Грушевський і його роль у розвитку української національної культури.
- •71.Українська музична культура в другій половині XIX ст. Микола Лисенко.
- •72. Особливості культурного розвитку Галичини у першій половині хх ст.
- •73. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •74. Культурний рух періоду Центральної Ради.
- •75.Внесок Івана Огієнка в українську культуру
- •76.Створення української вищої школи в період Гетьманату п.Скоропадського.
- •77.Створення Української Академії наук, наукові досягнення в. Вернадського, д. Багалія, м. Кащенка, о. Фоміна та ін.
- •78 Філософська та суспільно-політична думка (в. Винниченко, в. Зеньковський, д.Донцов, в. Липинський).
- •79Українці в умовах становлення та розвитку радянської культури. Проблема ідентичності.
- •80.Суперечливість культурного процесу в Україні на поч. 20-х рр.
- •81. Українізація та її значення для культурного процесу в 20-х рр. Хх ст.
- •82. Література і театр в умовах радянського мистецького життя.
- •83. Пам’ятники т.Шевченкові 1920-1930-х рр. В Україні – причини і передумови встановлення.
- •84. Мистецькі спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на розвиток українського мистецтва.
- •85. Літературні процеси в Україні. Діяльність літературних об'єднань "Плуг", "Гарт", "Валліте", "Молодняк" та ін.
- •86. Творчість українських композиторів: л.Ревуцького, б.Лятошинського, в.Косенка, м.Вериковського, г.Хоткевича, к.Богуславського та ін.
- •87. Досягнення в театральному мистецтві та кіно (Лесь Курбас, о. Довженко), театр “Березіль”.
- •88 Український мистецький авангард та його доля в 30-ті роки.
- •89 Львів - центр культурного життя Західної України в міжвоєнний період. Стрілецький епос.
- •90 Літературні групи Галичини та їх представники в міжвоєнний період.
- •91. Українське образотворче мистецтво Галичини: Іван Трупі, Олекса Новаківський, Петро Холодний.
- •92. Музичне і театральне життя. Станіслав Людкевич.
- •93. Українська історична школа (Київська і Львівська) та історико-культурологічна думка в Україні й українській діаспорі. М. Грушевський, і, Крип”якевич, д. Дорошенко.
- •94. Репресивні акції сталінізму та їх трагічний вплив на розвиток української національної культури 20-50-х pp.
- •95. Український культурний процес в еміграції. Українська культура 50-70-х pp.
- •96. Наука та освіта, преса і радіо, театр і кіно, образотворче мистецтво під час Другої світової війни.
- •97.Особливості архітектури та образотворчого мистецтва повоєнних часів.
- •98. Творчість українських композиторів л.Ревуцького, б. Лятошинського, в. Косенка, м. Вериковського, к. Богуславського, в.Барвінського, д. Січинського.
- •99. Тоталітаризм і українська культура 50-80-х років хх ст.
- •100. Дві системи в українській музиці 50-60-х рроків. Б. Лятошинський та його школа.
- •101. Звинувачення в “українському націоналізмі” о.Вишні та в. Сосюри (вірш “Любіть Україну”, 1951).
- •102. Творчість п. Тичини.
- •103. Творчий доробок м. Рильського.
- •104. Поява нових творів літератури і драматургії (а. Малишко, о. Гончар, м. Бажан, Остап Вишня та ін.).
- •105. Творчість композиторів г. Майбороди, с. Людкевича та ін.
- •106. “Шістдесятники” у боротьбі за національно-культурне відродження України.
- •107. Творчість в. Стуса.
- •108. Розквіт музично-естрадного мистецтва (в. Івасюк, н. Яремчук, с. Ротару, в. Зінкевич та ін.).
- •109. Кіномистецтво радянської України.
- •110. Поетичне кіно”: с. Параджанов, ю. Іллєнко.
- •111.Традиції українського народного живопису у творах т. Яблонської та в. Зарецького.
- •112.Національна складова трансформації української культури на радянський манер.
- •113.Історія радянської повсякденності в Україні: звичаї, манери, побутові практики.
- •115.Українська культура в роки кризи радянської системи та політики “перебудови”.
- •116.Культурні процеси в Україні після 1991 р.
- •117.Українці на зламі культурних епох (рубіж хх і ххі ст.). Постмодерн і українство.
- •118.Українське суспільство і проблема співіснування субкультур на сучасному етапі.
- •119.Українська культура в умовах глобалізаційних викликів та перспективи її подальшої трансформації.
- •120. Основи законодавства про культуру, мови, освіту в незалежній Україні.
37 Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
Реформа́ція (від лат. reformatio) - християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи в 16 столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел Християнства, який набув форми релігійної боротьби проти Католицької церкви і папської влади.
Реформація, як церковно-релігійна і політично-соціальна течія почалася при кінці 14 століття і тривали кілька століть у Західній Європі (звідки поширилися й на Україну), пробудивши національну свідомість і розвиток культури окремих народів та витворивши низку протестантських церков.
Чималий відгук Реформація мала у церковно-культурній ділянці. Чеські переклади св. Письма були знані на українських землях у 15 ст., з'явилися перекладені на тогочасну літературну українсько-білоруську мову такі твори, як «Новий Заповіт» В. Негалевського (1581), Євангеліє В. Тяпинського у кін. 16 ст., Пересопницьке Євангеліє (1556—61), базовані переважно на протестантських текстах.
Вплив Реформації на українських землях виявився не стільки в поширенні нових віровчень, скільки в застосуванні реформаційних ідей для оновлення православної церкви. Такі ідеї, як демократизація церкви, наближення її до народу, переклад Біблії та богослужбових книг на живу українську мову, заснування шкіл, друкарень, знайшли широкий розголос в Україні, особливо в діяльності братств.
Контрреформація (реформування католицизму) - рух спрямований на оновлення католицької церкви, виник як реакція на поширення протестантизму. У 1571 р. було відкрито єзуїтську колегію в Ярославі (Галичина), а незабаром їхні школи з'явилися у Львові, Кам'янці, Луцьку, Перемишлі, Острозі, Новгород-Сіверському, Києві. Діяльність єзуїтів в Україні не можна оцінити однозначно. З одного боку, єзуїти сприяли поширенню освіти, прилучали українців до досягнень європейської науки і культури. Серед їх вихованців були такі відомі діячі, як П. Сагайдачний та Б. Хмельницький. З іншого боку, українцям в умовах відсутності власної держави особливого вибору, де навчатись, не було. Платою за навчання нерідко було зречення "батьківської" унії, а відтак, в тих умовах, і національності. Тим паче, що після Берестейської унії діяльність єзуїтів була спрямована проти православної церкви.
38 Українське православ”я в часи козаччини (хvі-хvііі ст.). Початок його русифікації.
Основною релігією в Гетьманщині протягом усього її існування було православне християнство. Козацькі землі входили до складу Київської митрополії, що підпорядковувалася Константинопольському патріархату. За часів гетьманування Богдана Хмельницького, який після повстання перебрав на себе монаршу функцію верховного церковного патронату, митрополію очолював Сильвестр Косів (1647—1657). Незважаючи на конфлікти з гетьманом, він не проводив самостійної політики й узгоджував позицію церкви в світських питаннях з козацькою владою. Після смерті і Хмельницького, і Косова козацька держава поринула в громадянську війну, яка спричинила розкол українського православ'я. На антимосковському Правобережжі утвердилися легітимні наступники покійного митрополита — Діонісій Балабан (1657—1663) та Йосиф Нелюбович-Тукальський (1663—1675). Вони мали резиденцію в Чигирині, не маючи можливості осіти в Києві. Інша правобережна фракція православних, що займала пропольську позицію, очолювалася митрополитом Антонієм Винницьким (1663—1679), який правив єпархіями Галичини, Волині й Поділля. На промосковському Лівобережжі цих господарювали намісники митрополичного престолу Лазар Баранович (1659—1661, 1670—1685) і Мефодій Филимонович (1661—1668). Наприкінці 18 століття лінія правобержних архіпастирів перервалася, а частина населення прийняла греко-католицьке віросповідання. У зв'язку з цим 1701 року православні парафії та монастирі Правобережної України увійшли до складу Переяславської єпархії Лівобережжя.
Починаючи з середини 17 століття московський уряд намагався підкорити Київську митрополію Московському патріархату. Після призначення гетьманом «попівського сина» Івана Самойловича, в липні 1685 року, за дозволу Москви, був скликаний собор для виборів Київського митрополита. Незважаючи на саботування акції українським духівництвом, присутні на соборі миряни і гетьманські посланці обрали митрополитом Гедеона Святополка-Четвертинського, свата нового гетьмана. В листопаді того ж року московський патріарх Йоаким Савьолов, всупереч церковним канонам, висвятив його на Київський митрополичий престол. А в травні 1686 року московські дипломати, підкупивши константинополського патріарха Діонсія, добилися від нього передачі московській патріархії Київської митрополі]. Наступники Гедеона — Варлаам Ясинський (1690—1707) та Йоасаф Кроковський (1708—1718) вже висвячувалися в Москві. Загалом, приєднання Київської митрополії до Московського патріархату було сприйнято українськими ієрархами позитивно — вони підтримували тверду царську владу на противагу нестабільним гетьманським режимам, вбачаючи в московській протекції захист від козацьких союзів з сусідами-мусульманами. Саме представники Київської православної митрополії розробили нову візію історії України, виражену в «Синопсисі», як невід'ємної частини історії «триєдиної» Російської держави на чолі з московськими царями.
