65. Творчість о. Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.

Одним з видатних художників, творчість якого зачинала культуру ХХ століття в Україні, був Олександр Мурашко. Його мистецтво народжувалося на зламі епох, коли розпадалися колишні естетичні ідеали, переосмислювалися погляди на світ та закони творчості. Чутливий до змін часу, О.Мурашко критичному аналізу протиставив поетичний синтез, ілюзорності – образне узагальнення. Спираючись на засади вітчизняної реалістичної школи, творчо переробляючи сучасні йому мистецькі течії, зокрема світлопросторовість імпресіонізму, декоративність модерну, він виробив власну живописну систему, де філософськи осмислена модель світу постає у повнозвуччі яскравих барв.

Париж і Мюнхен — два найбільші художні центри Європи початку ХХ століття, один з яких представляв мистецтво імпресіонізму і постімпресіонізму та свій варіант арт нуво, а другий — модерну. Перебуваючи за кордоном у 1901—03 роках, Мурашко, безперечно, відчув їхній вплив. Втім, потрапивши до Парижу, він в першу чергу відвідує Лувр, де уважно вивчає твори іспанця Веласкеса (1599–1660): його симпатії все ще на боці старих майстрів.

1904 року Мурашко повертається до Петербурга. Опинившись в звичному для себе середовищі, багато працює, прагнучи на практиці закріпити все те, що вже пройшов, і знайти те нове, що могло б ствердити власні позиції. Таким новим твором стає для художника картина «Карусель» (1906), яка принесла Мурашкові світове визнання: представлена на Х Мюнхенській міжнародній виставці, вона отримала золоту медаль. Художник отримує запрошення із столиць і міст Європи — Берліна, Відня, Парижа, Амстердама, Мюнхен, Венеції. Твори українського митця користувалися незмінним успіхом в Європі, їх відзначала художня критика, друкували журнали. Картина ж «Карусель» була придбана з самої виставки для Музею образотворчих мистецтв Будапешта.

Ескіз до картини «Карусель» (1906) зберігає Національний художній музей України.

Основами імпресіоністичного живопису блискуче володів Микола Бурачек – відомий український пейзажист, котрий пройшов добру школу у Кракові й Парижі. Один із засновників і викладачів (1917—1921) Української академії мистецтв. У 1918—1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту. Учився малювання у Київській рисувальній школі М. Мурашка, а згодом, покинувши сцену, в 1905 р. вступив до Краківської академії красних мистецтв, де його педагогом був польський пейзажист Я. Станіславський. По закінченні академії вдосконалював майстерність у Парижі в майстерні А. Матісса та академії Рансона.

Повернувшись на батьківщину, митець присвятив себе створенню образів української природи. Його ранні твори («Березень», 1917; «На городі. Соняшник», 1918; «Морозний ранок», 1919), на яких позначився вплив імпресіонізму, написано вільно, соковито. З середини 1930-х рр. від імпресіоністичних етюдів, написаних на пленері, М. Бурачек перейшов до створення картин, що передають узагальнений образ української природи («Яблуні в цвіту», 1936; «Дорога до колгоспу», 1937; «Реве та стогне Дніпр широкий», 1941). У цей час він працював і як театральний художник.