- •1.Теоретико-методологічні аспекти курсу “Історія української культури”.
- •2. Українська культура як історичний феномен: загальна характеристика.
- •3.Предмет і завдання курсу “Історія української культури”, його місце в системі дисциплін вищих навчальних закладів України.
- •4.Культурно-еволюційні процеси на території України в доісторичні часи.
- •5. Художній метал скіфів: пам’ятки з курганів Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила.
- •6. Пам’ятки античної культури в Північному Причорномор’ї.
- •7. Язичництво: питання його розквіту і занепаду в українській традиційній культурі.
- •8. Стародавня культура східних слов’ян
- •9. Міфологія східнослов’янських племен.
- •10. Освіта в середньовічній Русі.
- •11. Писемність в середньовічній Русі.
- •12. Наукові знання в середньовічній Русі.
- •13. Архітектура середньовічної Русі.
- •14. Музичне мистецтво в середньовічній Русі.
- •15. Іконопис у середньовічній Русі.
- •16. Церква та її роль у культурному житті Київської Русі.
- •17. Внесок Ярослава Мудрого в розвиток культури.
- •18. Володимир Мономах та його “Повчання”.
- •19. Культура Галицько-Волинської Русі. Її міські центри (Галич, Львів, Звенигород) та їхня архітектура.
- •20. Особливості архітектури Галицько-Волинського князівства.
- •21. Вплив Київської Русі на розвиток культури сусідніх країн.
- •22. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі.
- •23. Вплив культури Київської Русі на життя Литовського князівства.
- •24. Становище Українcької культури в Литовській державі.
- •25. Еволюція української церкви в хіv-хv ст. Київська, Галицька, Литовська та Московська митрополії.
- •26. Історія Української Греко-Католицької Церкви в хvі-хvііі ст.
- •27. Оборонна архітектура XIV – XVI ст. Луцький, Кам’янець-Подільський, Хотинський замки, Білгород-Дністровська фортеця.
- •28. Каплиця Кампіанів і каплиця Боїмів у Львові – шедеври скульптурного різьблення.
- •29.Перші слов’янські книгодрукарі (ш. Фіоль, Вукович, ф. Скорина). Іван Федоров – український першодрукар (“Апостол”, Острозька Біблія та ін.)
- •30. Портретне малярство другої половини хvi – першої половини XVII ст.
- •31 Братства та їх роль у національному й культурному піднесенні України
- •32 Львівська братська школа та її роль у піднесенні національної самосвідомості українців.
- •33 Острозька академія і братські школи
- •34 Діяльність митрополита Петра Могили
- •35 Військове мистецтво козаків
- •36 Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Кобзарство.
- •37 Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •38 Українське православ”я в часи козаччини (хvі-хvііі ст.). Початок його русифікації.
- •39 Могилянська доба і Києво-Могилянська академія.
- •40 Козацьке бароко як самобутнє культурне явище українців.
- •41. Віршова сатира, історична драма, інтермедія, вертепна драма.
- •42. Бароко в живопису (м. Петрахнович, і. Руткович), розвиток парсунного портрету і гравюри.
- •43. Особливості та пам’ятки барокової архітектури.
- •44 Розвиток української історичної науки.»Синопсис» і.Гізеля. «Четьї Мінеї» Туптала.
- •45. Львівський університет (1661) та його роль у розвитку освіти і науки в Галиччині
- •46. Культурологічна і просвітницька діяльність Івана Мазепи.
- •47. Перша в Європі Конституція Пилипа Орлика
- •48. Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи Самовидця, г. Граб’янки, с. Величка.
- •49. Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів у Росії: Стефан Яворський, Феофан Прокопович.
- •50. Григорій Сковорода.
- •51. Іван Котляревський і початки “українського відродження”.
- •52. Роль Харківського університету у відродженецькому процесі хіх ст.
- •53. Початки галицького відродження. Творчість Маркіяна Шашкевича. "Руська трійця", "Русалка Дністровая".
- •54. Тарас Шевченко як ідеолог та провідник українського відродження.
- •55. Будівництво садибно-паркових комплексів: «Софіївка» в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві.
- •56. Українська культура хіх ст. Між західництвом та слов’янофільством.
- •57. Перший професійний історик України Микола Костомаров.
- •58. Життя і творчість Пантелеймона Куліша
- •59. Перший український політолог Михайло Драгоманов.
- •60. Розвиток національної самосвідомості українців у 50-60-х pp. Громади.
- •61 Валуївський циркуляр та Емський указ 1876 р. Та їх наслідки.
- •62 Народницький період на західноукраїнськиь землях. Культурне зростання Галичини в 40-80-х pp.
- •63. Наукове товариство ім.Т.Г. Шевченка (1873) і значення його діяльності.
- •64. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
- •65. Творчість о. Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •66 Нарбут і його мистецька школа.
- •67 Шкільництво і освіта в другій половині XIX ст. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його видавнича діяльність.
- •68. Творчість українських митців — зачинателів нових течій у світовому мистецтві (о. Архипенко, к. Малевич, о. Богомазов, в. Пальмов, м. Бойчук).
- •69. Модерна українська література. І. Франко. Неоромантики. Український літературний експресіонізм.
- •70.М.Грушевський і його роль у розвитку української національної культури.
- •71.Українська музична культура в другій половині XIX ст. Микола Лисенко.
- •72. Особливості культурного розвитку Галичини у першій половині хх ст.
- •73. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •74. Культурний рух періоду Центральної Ради.
- •75.Внесок Івана Огієнка в українську культуру
- •76.Створення української вищої школи в період Гетьманату п.Скоропадського.
- •77.Створення Української Академії наук, наукові досягнення в. Вернадського, д. Багалія, м. Кащенка, о. Фоміна та ін.
- •78 Філософська та суспільно-політична думка (в. Винниченко, в. Зеньковський, д.Донцов, в. Липинський).
- •79Українці в умовах становлення та розвитку радянської культури. Проблема ідентичності.
- •80.Суперечливість культурного процесу в Україні на поч. 20-х рр.
- •81. Українізація та її значення для культурного процесу в 20-х рр. Хх ст.
- •82. Література і театр в умовах радянського мистецького життя.
- •83. Пам’ятники т.Шевченкові 1920-1930-х рр. В Україні – причини і передумови встановлення.
- •84. Мистецькі спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на розвиток українського мистецтва.
- •85. Літературні процеси в Україні. Діяльність літературних об'єднань "Плуг", "Гарт", "Валліте", "Молодняк" та ін.
- •86. Творчість українських композиторів: л.Ревуцького, б.Лятошинського, в.Косенка, м.Вериковського, г.Хоткевича, к.Богуславського та ін.
- •87. Досягнення в театральному мистецтві та кіно (Лесь Курбас, о. Довженко), театр “Березіль”.
- •88 Український мистецький авангард та його доля в 30-ті роки.
- •89 Львів - центр культурного життя Західної України в міжвоєнний період. Стрілецький епос.
- •90 Літературні групи Галичини та їх представники в міжвоєнний період.
- •91. Українське образотворче мистецтво Галичини: Іван Трупі, Олекса Новаківський, Петро Холодний.
- •92. Музичне і театральне життя. Станіслав Людкевич.
- •93. Українська історична школа (Київська і Львівська) та історико-культурологічна думка в Україні й українській діаспорі. М. Грушевський, і, Крип”якевич, д. Дорошенко.
- •94. Репресивні акції сталінізму та їх трагічний вплив на розвиток української національної культури 20-50-х pp.
- •95. Український культурний процес в еміграції. Українська культура 50-70-х pp.
- •96. Наука та освіта, преса і радіо, театр і кіно, образотворче мистецтво під час Другої світової війни.
- •97.Особливості архітектури та образотворчого мистецтва повоєнних часів.
- •98. Творчість українських композиторів л.Ревуцького, б. Лятошинського, в. Косенка, м. Вериковського, к. Богуславського, в.Барвінського, д. Січинського.
- •99. Тоталітаризм і українська культура 50-80-х років хх ст.
- •100. Дві системи в українській музиці 50-60-х рроків. Б. Лятошинський та його школа.
- •101. Звинувачення в “українському націоналізмі” о.Вишні та в. Сосюри (вірш “Любіть Україну”, 1951).
- •102. Творчість п. Тичини.
- •103. Творчий доробок м. Рильського.
- •104. Поява нових творів літератури і драматургії (а. Малишко, о. Гончар, м. Бажан, Остап Вишня та ін.).
- •105. Творчість композиторів г. Майбороди, с. Людкевича та ін.
- •106. “Шістдесятники” у боротьбі за національно-культурне відродження України.
- •107. Творчість в. Стуса.
- •108. Розквіт музично-естрадного мистецтва (в. Івасюк, н. Яремчук, с. Ротару, в. Зінкевич та ін.).
- •109. Кіномистецтво радянської України.
- •110. Поетичне кіно”: с. Параджанов, ю. Іллєнко.
- •111.Традиції українського народного живопису у творах т. Яблонської та в. Зарецького.
- •112.Національна складова трансформації української культури на радянський манер.
- •113.Історія радянської повсякденності в Україні: звичаї, манери, побутові практики.
- •115.Українська культура в роки кризи радянської системи та політики “перебудови”.
- •116.Культурні процеси в Україні після 1991 р.
- •117.Українці на зламі культурних епох (рубіж хх і ххі ст.). Постмодерн і українство.
- •118.Українське суспільство і проблема співіснування субкультур на сучасному етапі.
- •119.Українська культура в умовах глобалізаційних викликів та перспективи її подальшої трансформації.
- •120. Основи законодавства про культуру, мови, освіту в незалежній Україні.
46. Культурологічна і просвітницька діяльність Івана Мазепи.
Іван Мазепа (1644-1709) — один з видатних і найсуперечливіших політичних діячів України. Протягом 21-річного гетьманування І. Мазепа став одним із найба-гатших феодалів Європи. Більшу частину своїх особистих прибутків він віддає на розвиток просвітницьких, культурних та релігійних закладів. Ревний покровитель православ'я, він будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових храмів у стилі козацького, або, як його часом називають, "мазепинського" бароко. Риси мазепинського бароко: монументальність, велич і сила.
І. Мазепа заснував багато шкіл і друкарень для того, щоб "українська молодь могла в повну міру своїх можливостей користуватися благами освіти".
Заходами І. Мазепи було закінчено спорудження Спаської церкви Мгарського монастиря біля Лубен на Полтавщині та п´ятибанної церкви Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі – справжньої перлини серед усіх п´ятибанних церков українського бароко. Завдяки І. Мазепі та митрополитові В. Ясинському барокового оформлення набули київський Софійський собор, перебудований у 1685-1707 pp., Успенська церква Києво-Печерської лаври та Михайлівська церква Видубицького монастиря. З 1690 р. поруч із Лаврою будується Микільський собор, відбудовується лаврська друкарня, неподалік споруджується Вознесенська церква, при якій діяв Печерський жіночий монастир. Його ігуменею певний час була мати Мазепи – Марія-Магдалена Мазепина. Монастир цей було пізніше закрито царським указом у зв´язку зі “зрадою” Мазепи, а на його місці побудовано будинок “Арсеналу”.
По всій Лівобережній Україні І. Мазепою було споруджено 14 і оновлено 20 церковних храмів. За часів Мазепи будують і його полковники М. Микла-шевський, Розумовські, Лизогуби. Розбудовуються міста Київ, Чернігів, Переяслав, Суми, Харків, Ніжин та ін. Резиденцією гетьманів на Лівобережжі у 1669-1708 pp. став Батурин.
У розвиток української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з державної скарбниці та власні, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Україна зможе зрівнятися з європейськими державами.
Інша царина культурницької діяльності Мазепи — друкарська справа. Видання мазепинської доби належать до найкращих українських книгодруків. Сам гетьман, маючи одну з найбагатших в Україні книгозбірень, обдаровував книжками з неї монастирі, церкви, окремих осіб.
Опікувався гетьман Мазепа і Києво-Могилянською академією: заклав підвалини під новий будинок академії, домігся підтвердження статусу академії, надавав у володіння села й землі, матеріально підтримував студентів. Академію стали навіть називати Могилянсько-Мазепинською. Дбав Мазепа і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум.
47. Перша в Європі Конституція Пилипа Орлика
Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу.
У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорозьким.
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
Це питання має принципово важливе значення, оскільки в ньому зроблено спробу певним чином підвести підсумок політичній філософії та правничій ідеології українського республіканізму й демократизму у тому вигляді, в якому він склався в результаті майже столітніх змагань за державну незалежність, людську волю і гідність, моральну свободу на християнських засадах та пріоритеті права над свавіллям.
