Розділ 4

_{спеціальна пстолопя}

4.1 Органи нервової системи

Загальна характеристика. Нервова система виконує координуючу функцію і об'єднує у єдине ціле усі структури організму, а також здій-снює взаємозв'язок із навколишнім середовищем. Це означає, що мор-фофункціональні зміни в одній системі чи органі сприймаються спеці-алізованими структурами нервової системи і передаються у спинний та головний мозок, а звідти нервові імпульси спрямовуються в інші органи та тканини, викликаючи у них реакцію на дане подразнення. Зовнішні фактори навколишнього середовища, такі як світло, тепло, холод, звук також сприймаються нервовими закінченнями і через не-рвові центри передаються до відповідних тканин чи органів. Нерво-ва система відіграє і об'єднуючу роль в організмі за допомогою інших систем і, зокрема, гуморальної. Остання являє собою один із механіз-мів регуляції функції організму, що відбуваються через його рідинне середовище (кров, лімфу, тканинну рідину), в яких знаходяться про-дукти тканинного обміну а також гормони, які здійснюють свій вплив на роботу окремих органів і організму в цілому. А оскільки й органи секреції підпорядковані нервовій системі (у їх будові є нервові струк-тури), то остання і відіграє головну роль в об'єднанні і цілісності орга-нізму Морфологічно така роль нервової системи проявляється у тому, що кожний орган в своєму складі має свої нервові елементи. Отже, як нервова система впливає на морфофункціональні зміни в клітинах, тканинах, органах і системах, так і останні своїми продуктами життєді-яльності здійснюють зворотний вплив на нервову систему — в організ-мі здійснюється нейрогуморальна регуляція систем і органів. Нервова система побудована з нервової тканини, до складу якої входять нейро-ни та нейроглія, а також відростки нейронів, які мають певні шляхи в рефлекторних дугах. Морфологічним субстратом рефлекторної ді-

202

Розділ 4

Спеціальна гістологія

яльності нервової системи є рефлекторні дуги, які об'єднують ланцюг нейронів, різні частини якого лежать як в периферичних нервових вуз-лах, так і в сірій речовині центральної частини нервової системи.

Отже, нервова система поділяється на: центральну частину, до якої відносять спинний та головний мозок, та периферійну — нервові закінчення, сплетення, ганглії та периферійні нерви, умовне і потрібне лише виходячи з методичних підходів до систематизації викладу мате-ріалу, її топографії та будови.

Залежно від характеру іннервації органів і тканин, нервову систе-му умовно ще поділяють на соматичний та вегетативний відділи. Со-матичний відділ регулює, головним чином, довільний рух і зв'язок з зовнішнім середовищем; вегетативний, в основному — процеси обміну речовин (іннервує внутрішні органи, залози, судини). Морфологічно повністю розділити нервову систему на соматичний і вегетативний від-діли неможливо. В центральній частині нервової системи знаходяться зв'язані між собою центри як соматичних, таіс і вегетативних функцій. В периферійній частині нервової системи, в складі нервів, іннервую-чих сому, знаходяться і вегетативні нервові волокна, а у вегетативних стовбурах проходять соматичні волокна.

Основною функцією нервової системи є рефлекс. Рефлексом на-зивається відповідь (реакція) організму на подразнення рецепторів (нервових закінчень), розміщених як на поверхні тіла, так і всередині його, яка здійснюється через центральну нервову систему. Шлях, по якому проходить нервовий імпульс, що забезпечує відповідь на по-дразнення, називається рефлекторною дугою (рис. 83).

Рефлекторна дуга починається рецептором, від якого імпульси йдуть по доцентровому (еферентному) нерву до чутливих нервових вуз-лів (гангліїв) і далі по мозку, де відбувається трансформація чутливого імпульсу в руховий. Останній по відцентрових (аферентних) нервах до-ходить до м'язів або залоз і викликає відповідну реакцію. Залежно від того, через скільки нейронів пройшло збудження, рефлекторна дуга може бути дво-, три-, чотиринейронною. У більшості рефлекторні дуги вищих хребетних тварин у своєму складі містять ще значну кількість асоціативних нейронів, розміщених між аферентними нейронами.

Методика гістологічного дослідження нервової системи надзвичайно складна, оскільки нервові елементи в тканинах виявити звичайними ме-тодами фарбування повністю неможливо. Для вивчення нервової сис-

203

В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

теми рядом вчених А.С. Догелем, А.Є. Смирновим, Кампосом, Гольджі, Більшовським, Рамон-і-Кохалем запропоновано спеціальні методики. У нейрогістології широко розвинене біологічне моделювання, яке грунту-ється на явищі дегенерації. Це дає змогу вивчати зв'язки між нейронами, тобто описувати рефлекторні дуги. Тепер у дослідженнях нервової сис-теми застосовують нові методи імпрегнації сріблом, свинцювання, різні гістохімічні та біохімічні аналізи, електронну мікроскопію, імунологічні методи, культуру тканини, лазер, авторадіографію.

Рис. 83. Схема рефлекторної дуги простого рефлексу