Принципи підприємництва

Підприємництво здійснюється на основі:

• вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

• самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових т інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

• вільного найму підприємцем працівників;

• комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

• вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

• самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

У цей час у теоретичних дослідженнях приділяється увага не тільки підприємництву як способу ведення справ на самостійній, незалежній основі, але й внутрішньофірмовому підприємництву або інтрапренерству. Термін “інтрапренер” був введений в оборот американським дослідником Г. Піншо. Він вперше використав й інший термін, похідний від першого, - “інтракапітал”.

Поява інтрапренерства пов’язана з тим, що багато великих виробничих структур переходять на підприємницьку форму організації виробництва. Оскільки підприємництво вимагає обов’язкової свободи творчості, то підрозділи цілісних виробничих структур одержують право на вільні дії, а отже і на використання інтракапіталу – капіталу, необхідного для реалізації ідей, що містяться в основі внутрішньофірмового підприємництва.

Таким чином, підприємництво - це особливий вид економічної активності (під якою розуміється доцільна діяльність, спрямована на одержання прибутку), що ґрунтується на самостійній ініціативі, відповідальності та інноваційній підприємницькій ідеї.

Підприємство як форма економічної активності

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування та іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в законному порядку [1].

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Економічна активність являє собою форму участі людини в суспільному виробництві та спосіб одержання коштів для забезпечення життєдіяльності її самої та членів родини. Такою формою участі індивіда у суспільному виробництві є один суспільний функціональний обов’язок або їх комбінація, коли він виступає в якості:

• власника певних об’єктів, нерухомості, які приносять йому постійний і гарантований доход (власник підприємства або будинку, що здається в оренду тощо);

• найманого робітника, який пропонує свою робочу силу (токар на заводі, вчитель у школі тощо);

• індивідуального виробника (“вільний” художник, який живе на доходи від реалізації своїх витворів, або водій, що використовує автомобіль у якості таксі та живе на доходи від цієї діяльності);

• державного або муніципального службовця;

• менеджера;

• пенсіонера (пасивна форма участі в суспільному виробництві як наслідок минулої активності);

• учня або студента (як підготовчий етап до участі в майбутньому суспільному виробництві у конкретній формі);

• безробітного (як вимушена форма неучасті або припинення участі в суспільному виробництві);

• зайнятого оборонно-охоронною діяльністю (армія, міліція, державна безпека);

• залученого в економічно злочинну діяльність (рекет, злодійство тощо).

Підприємництво виступає як особливий вид економічної активності, тому що його початковий етап пов’язаний, як правило, лише з ідеєю - результатом розумової діяльності, що згодом приймає матеріалізовану форму.

Підприємництво характеризується обов’язковою наявністю інноваційного моменту – чи то виробництво нового товару, зміна профілю діяльності або заснування нового підприємства. Нова система управління виробництвом, якістю, впровадження нових методів організації виробництва або нових технологій - це теж інноваційні моменти.