Франчайзинг

Франчайзинг (від франц. “франшиза” - пільга, привілей) - розповсюджена у світі форма партнерських зв’язків і ділового співробітництва. Сутність франчайзингу зводиться до наступного: головна - найчастіше велика, авторитетна і відома споживачам компанія укладає договір із дрібним самостійним підприємством про надання йому права на випуск певних товарів і їх збут, а також надання послуг під торговельний маркою даної компанії.

Активно використовують франчайзинг такі відомі компанії, як “Макдональдс”, “Піца Челентано”, “Два гуся” та ін. Уперше така бізнес-форма була використана у 50-х роках ХХ ст. американськими автомобільними і нафтовими компаніями.

При такій схемі відносин беруть участь дві сторони:

• франчайзер - головна компанія, яка передає певні права, включно із правом користування торговельною маркою;

• оператор - дрібна компанія, яка за договором одержує від франчайзера певні права. Важливо відзначити, що оператор виступає як незалежний виробник, є юридичною особою, має свій розрахунковий рахунок, самостійний баланс, тобто веде справу на свій “страх і ризик”.

Однак оператор веде свій бізнес від імені франчайзера, тобто користується його торговельною маркою. Ця форма співробітництва особливо ефективна для новостворених підприємств, оскільки авторитет вже напрацьований франчайзером, майже не потрібно витрачати кошти на рекламу, споживач вже звик до торговельної марки, а отже - до товару або послуги.

Франчайзер, як правило, укладає договори не з одним, а з кількома операторами, створюючи розгалужену мережу торговельних і промислових підприємств, які знаходяться в сильній залежності від нього. Залежність операторів від франчайзера зводиться до договірних зобов’язань, за якими оператор обіцяє виконувати всі правила торгівлі або виробництва, встановлені на фірмі-франчайзі, тобто гарантує фірмове обслуговування (до дрібниць, наприклад використання єдиної уніформи робітників, як у мережі “Макдональдс”).

Договір між франчайзером і оператором, містить крім зазначених інші положення про платежі. З огляду на те, що протилежною стороною у таких договірних зв’язках виступає новостворюване або малопотужне підприємство, франчайзер передбачає ряд моментів.

1. Він вимагає від оператора виплати первісної одноразової винагороди за право виступати на ринку від його імені, але при цьому обґрунтовує величину такого внеску залежно від сфери діяльності (у США внесок коливається від 2,5 тис. дол. - агенції з нерухомості до 150 тис. дол. - компанії з прокату автомобілів). Такий внесок може надходити частинами.

2. Франчайзер допомагає оператору вирішити проблеми капіталовкладень. Він передає оператору устаткування, технологію, видає кредит (звичайно строком на 2-3 роки на пільгових умовах) або звертається у банк за кредитом для оператора (або до банку звертається оператор, але поручителем є франчайзер).

3. Франчайзер встановлює норматив поточних відрахувань від прибутку (звичайно 2-3%) або поточних платежів (розмір їх залежить від галузі та прибутковості підприємства). У договорі можуть передбачуватися інші форми платежів (наприклад, за рекламу).

За умовами договору франчайзер зобов’язується забезпечити весь комплекс робіт для організації виробництва оператора:

• поставка устаткування;

• передача технології;

• поставка сировини;

• навчання персоналу;

• надання послуг з бухгалтерського обліку тощо.

Оператор зобов’язується дотримуватися вимог щодо якості товарів або послуг, їх оформлення, тобто до всього, що пов’язано з престижем торговельної марки.

Договір, як правило, носить довгостроковий характер, і може бути розірваний франчайзером у будь-який момент, якщо оператор порушить умови договору, що призведе (може привести) до падіння авторитету фірми-франчайзера або негативно позначиться на престижі торговельної марки, зменшить число споживачів.