3. Ціна товару і витрати виробництва

Ціна товару на ринку залежить від цілого ряду факторів. Дуже важливо розглянути взаємозв’язок між ціною товару та витратами виробництва з виготовлення товару, його просування на ринок і передачі споживачу (покупцю).

Розмір витрат будь-якого товару пов’язаний з матеріалоємністю, трудомісткістю і вартістю основних засобів виробництва у розрахунку на одиницю продукції.

Матеріаломісткість товару

Матеріаломісткість товару - це загальний обсяг сировини, напівфабрикатів, енергетичних та інших ресурсів, а також інструментів, пристосувань, допоміжних засобів, що забезпечують процес виробництва товару.

При цьому матеріаломісткість охоплює частки зазначених компонентів, які йдуть у відходи або браковані товари. Логіка взаємозв’язку ціни товару і його матеріаломісткості проста: чим вище остання, тим більш високою буде ціна товару. Із цієї причини підприємець шукає можливості зниження матеріаломісткості товару для того, щоб знизити ціну або збільшити прибуток від виробництва та реалізації товару при незмінній ціні.

Облік матеріаломісткості ведеться в натуральній і вартісній формі. Це важливо для прийняття підприємницького рішення, що ґрунтується на виборі одного із двох можливих варіантів:

• зниження матеріаломісткості одиниці продукції в натуральній формі (використовувати для шиття чоловічого костюма не 3,2 м, а всього 2,8 м за рахунок більше раціональних способів крою тканини);

• зниження матеріаломісткості у вартісному вираженні (завдяки відмові від традиційних постачальників сировини і переходу до нових постачальників, які пропонують таку ж сировину, але за більш низькою ціною).

Вибір одного із цих варіантів означає, що підприємець здійснює раціоналізацію виробництва через зниження матеріаломісткості. Раціоналізація виробництва може бути пов’язана із заміною одного виду ресурсів (сировини) на іншій, більш економічний, але не знижує якісних або інших характеристик товару. Так, рішення підприємця про заміну частини металевих деталей на пластикові у виробництві побутових інструментів може привести до зниження матеріаломісткості.

Проблема скорочення матеріаломісткості та постійний пошук потенційних можливостей такого зниження при виробництві товару (навіть на стадії планування виробництва) виступає в якості важливого техніко-економічного завдання, що часто потребує залучення фахівців - техніків, технологів, економістів.

Трудомісткість товару

Трудомісткість товару - це загальна кількість праці, необхідна для виробництва одиниці товару, включаючи трудову діяльність працівників, як прямо задіяних у процесі виробництва (токар, слюсар, кондитер), так і побічно (майстер цеху, менеджер, комірник, секретар).

Трудомісткість може розраховуватися як у натуральному (у годинах), так і у вартісному вираженні. Підприємець при аналізі процесу виробництва не завжди заміняє одну форму обліку кількості праці на іншу, тому що така заміна й рішення, прийняте на її основі, не завжди веде до раціоналізації виробництва і досягнення більшого економічного ефекту.

Наприклад, у поточний момент трудові витрати на одиницю продукції в натуральному вираженні становлять 8 годин (у вартісному вираженні - 400 грн.). Припустимо, що в підприємця є можливість замінити двох працівників одним працівником, продуктивність праці якого у 2 рази вище, ніж у зайнятих. Але платити йому доведеться в 2 рази більше, ніж іншим працівникам. Таким чином, у випадку залучення нового працівника трудові витрати на одиницю продукції в натуральній формі складуть 4 години (в 2 рази менше), а в грошовій формі - 400 грн. (тобто змін не відбудеться).

Ряд економістів, як і підприємців, у розрахунках ділового проекту застосовують натуральну форму обчислення загальних трудових витрат. Так, відомий американський економіст російського походження, лауреат Нобелівської премії з економіки В.Леонтьєв розповідав, що, коли його запросили працювати в Японію для проведення економічних розрахунків проекту підводного тунелю, він використовував такий метод. Спочатку він розрахував у робочих годинах кожен вид робіт за усіма категоріями працівників (спеціальностей), а потім, помноживши планову погодинну ставку кожної категорії працівників на визначене число робочих годин і підсумувавши всі результати, одержав суму витрат на оплату праці. Тобто, В.Леонтьєв визначав трудомісткість проекту спочатку в натуральній, а потім - у грошовій формі. У цілому ряді випадків така методика є найбільш доцільною.

Раціоналізація виробництва через зниження трудомісткості зводиться до таких можливих варіантів:

• скорочення витрат праці у натуральній формі з одночасним скороченням витрат у грошовій формі (за рахунок скорочення простоїв виробництва, “перекурів”, що призводить до підвищення продуктивності праці);

• скорочення трудових витрат у натуральній формі з одночасним скороченням витрат у грошовій формі, причому темпи скорочення витрат у грошовій формі відстають від темпів скорочення витрат у натуральній формі.

Наприклад, трудові витрати в натуральній формі скорочуються на 100%, а в грошовій формі - на 60%. Припустимо, що замість двох колишніх працівників узяли одного нового, продуктивність якого в 2 рази вище (двом колишнім працівникам необхідно було 8 годин для виробництва одиниці продукції, а одному новому - лише 4 години). Але заробітну плату цьому працівнику збільшили на 60% (колишнім платили 50 грн. за годину, а новому - 80 грн. за годину). Таким чином, трудомісткість одиниці продукції становить (див. табл. 5.1).

Таблиця 5.1