Підприємницький ефект від реалізації ідеї

По-четверте, слід виявити можливий ефект від реалізації ідеї, якщо підприємницьке рішення буде прийнято. Під ефектом у цьому випадку розуміється прибуток підприємця.

Прибуток – це надлишок, перевищення доходів над витратами. Вихідними даними для розрахунку прибутку слугують валові витрати і валовий доход, які пов’язані з виробництвом конкретного товару. У цьому випадку підприємницький ефект (П_е) розраховується за формулою (1.2):

Пе = Дв – Вп,

(1.2)

де Д_в – валовий доход.

Віднімаючи від валового прибутку податкові відрахування (ПВ), одержимо П_п – прибуток підприємця. Прибуток підприємця за формулою (1.3) виступає як чистий прибуток:

ЧП = Дв – Вп – ПВ.

(1.3)

Орієнтація на середню норму прибутку

Підприємець обов’язково прагне до виявлення ще однієї характеристики, пов’язаної з реалізацією підприємницької ідеї. Він намагається порівняти можливий економічний ефект із тим ефектом, що слугує орієнтиром підприємницької діяльності. Таким орієнтиром є середня норма прибутку (Н_п). Для її визначення розмір прибутку підприємця ділять на суму витрат виробництва (валових видатків або інвестований капітал) і помножують на 100% (формула 1.4):

Нп = ЧП/Вп  100%.

(1.4)

На основі зіставлення цього показника (Н_п) із середньою нормою прибутку у галузі робиться відповідний висновок - чи доцільно приступати до реалізації підприємницької ідеї.

Оцінка інформації

Нарешті, по-п’яте, прийняття підприємницького рішення вимагає експертної оцінки отриманої інформації, розгляду всіх можливих наслідків, пов'язаних із процесом практичної реалізації підприємницької ідеї.

Разом з тим, підприємець постійно оперує конкретними економічними показниками, які одержує в результаті розрахунків. Для проведення розрахунків необхідно знати, що представляють собою основні економічні категорії.

Сукупний доход

Сукупний доход є різницею між фактичним валовим доходом і фактичними витратами виробництва (термін “фактичні” у цьому випадку означає “підтверджені розрахунками та бухгалтерськими документами”). Таким чином, маємо за формулою (1.5):

Дс = ВДф – Вф,

(1.5)

де Д_с – сукупний доход;

ВД_ф – фактичний валовий доход;

В_ф – фактично понесені витрати виробництва.

Валова виручка

Валова виручка є загальною сумою усіх надходжень (доходів):

1. від реалізації товарів, послуг, робіт;

2. від продажу майна, інших об’єктів власності (наприклад, кошти від продажу обладнання, що використовувалося, але було замінено новим);

3. усі інші форми позареалізаційних доходів (наприклад, доходи від оренди нерухомості).

При визначенні валової виручки використовується поняття “періоду часу”(день, декада, місяць, квартал, рік), тобто сума валової виручки визначається за певний період і являє собою кінцевий результат касових надходжень і надходжень на банківські рахунки фірми. Виключення становлять одержувані фірмою кредити, а також транзитні суми, якщо їх зарахування на рахунок підтверджується необхідними договірними зобов’язаннями, а також авансовані платежі, що враховуються у майбутньому періоді.