Державна підтримка підприємництва в Україні

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади (згідно з Господарським кодексом України):

• надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

• сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

• здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

• стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

• надають підприємцям інші види допомоги.

Підсумки теми

1. Підприємець є основним суб’єктом підприємницької активності.

2. Разом із підприємцем до суб’єктів підприємницької активності відносяться споживач, найманий робітник, партнери, держава. Кожен з них виконує свої функціональні обов’язки в підприємницькому процесі.

3. Головним завданням підприємця виступає прагнення до підвищення ефективності діяльності його фірми. Основним засобом досягнення цієї мети пошук найбільш ефективної форми залучення працівника у комерційний інтерес фірми, для чого підприємець аналізує взаємозв’язки між такими факторами, як ефективність особистої та колективної праці, з одного боку, і оплата праці - з іншого.

Тема 5 об’єкт підприємницької діяльності

1. Товар як об’єкт підприємницької діяльності.

2. Ціна товару.

3. Ціна товару і витрати виробництва.

4. Підприємницька ідея та життєвий цикл товару.

5. Маркетинг у підприємництві.

6. Управління якістю.

1. Товар як об’єкт підприємницької діяльності

Підприємець завжди виступає суб’єктом господарських зв’язків або економічних відносин. Об’єктом його діяльності є вироблений продукт, товар або послуга. В умовах ринкового господарства всі три різновиди об’єкта підприємницької діяльності прийнято йменувати єдиним терміном - товар. Таким чином, об’єктом діяльності підприємця є товар. З товаром підприємець виходить на ринок як виробник (або продавець), для його виробництва (з метою придбання всього необхідного для організації процесу виробництва) підприємець звертається до ринку як споживач (або покупець).

Властивості товару

Товар і все те, що з ним зв’язане - от що цікавить підприємця, є основою підприємницьких ідей і планів. А що таке товар?

1. Товар - це продукт праці. Виникає питання: чи можна все, що споживається, назвати товаром (наприклад, воду). Відзначимо, що під працею розуміється процес витрачання людиною її фізичних або розумових зусиль, спрямованих на зміну природи або речовини природи та доведення її до стану, готового до споживання. Вода у річці - це ще не товар, а її відділення від загальної маси шляхом будівлі водопроводу та перекачування до споживача перетворює продукт у товар.

2. Не всякий продукт праці виступає як товар – а лише той, що призначено для обміну, для продажу, для передачі кому-небудь за умови (попередньої, поточної або майбутньої) компенсації зусиль із виробництва продукту, у формі та розмірах, визначених учасниками угоди.

Якщо Петренко А.О. виготовив книжкову полицю і встановив її у своїй квартирі, то це не означає, що він зробив товар. Але, якщо він передав полку сусіду, а той замість неї приніс 10 кг яблук або просто продав її на ринку та одержав від покупця гроші, то Петренка А.О. можна із повним правом віднести до товаровиробників.

3. Товаром можна назвати лише такий продукт праці, що не тільки призначений для продажу, але може задовольнити певну потребу покупця. Інакше кажучи, товар - це такий продукт праці, яким зацікавлений володіти споживач.

4. Товар має споживчу вартістю (корисність), тобто такі властивості, які дають можливість людині задовольнити які-небудь потреби.

Товари можуть бути високої споживчої вартості, якщо в них зацікавлена велика кількість людей, наприклад, основні продукти харчування. Правда, виробник має враховувати межу насичення ринку товарами. Для виробника ця обставина грає важливу роль, оскільки визначає рівень граничного обсягу виробництва. Також особливе значення має проблема заміщення товарів. Так, виробництво товару не слід нарощувати або навіть доцільно його скоротити, коли інший виробник почав випускати інший товар, яким люди також можуть задовольнити свою потребу.

Висока споживча вартість товару пов’язана з тим, що він призначений для задоволення універсальних (або близьких до таких) потреб, тобто потреб, які властиві всім, майже всім або великій кількості людей (продукти харчування, одяг тощо).

Інші товари мають низьку споживчу вартість, якщо з певних причин мало хто зацікавлений у купівля таких товарів - дія вимушена. Випускаються Приміром, консерви “Сніданок туриста” мають низьку споживчу вартість: люди їх купують тоді, коли не могли придбати іншого.

Від таких товарів необхідно відрізняти товари з обмеженою споживчою вартістю. Ці товари випускаються тільки для певної й досить невеликої (найчастіше, вузькопрофесійної або соціальної) групи людей, як то марки для філателістів або інвалідні візки.

Ряд підприємців орієнтує своє виробництво на виготовлення товарів з індивідуальною споживчою вартістю на основі попереднього замовлення (наприклад, компанія “Мерседес-Бенц” виробляє автомобілі з урахуванням індивідуальних побажань покупців).

Таким чином, споживча вартість (корисність) - це властивість товару задовольнити певну потребу індивіда в чому-небудь (хліб задовольняє потребу людини в їжі, книга - потребу в духовному розвитку, розширенні кругозору, розумінні навколишнього світу й т.і.).

Підприємець, який починає виробництво товару, прагне якомога точніше визначити ринкового адресата виробленого товару (яка група людей буде споживачем). Це необхідно для прогнозування гранично припустимого рівня нарощування виробництва товару (для недопущення перевиробництва і затоварення ринку або власних складів).