6.1. Туристичні ресурси

Туристичний бізнес в умовах ринку може бути здійснений за наявності чотирьох найважливіших елементів: капіталу, технології, кадрів, туристичних ресурсів.

Це означає, що недостатньо, маючи капітал, купити технологію, найняти кадрову команду і зайнятися туризмом. Потрібно вибрати місце, де є туристично-рекреаційні ресурси, а якщо такого місця немає, то створити його. Це одна з особливостей туристичного бізнесу в умовах ринку. Оскільки четвертий елемент - туристичні ресурси - найдешевший, то загалом це визначає високу рентабельність туристичного бізнесу. Якщо туризм пов'язаний із створенням туристичного ресурсу (а не споживанням того, що є), то собівартість туристичного продукту різко зростає.

Ресурси, у широкому розумінні цього слова, бувають: економічні, природні, культурно-історичні, трудові, фінансові, соціальні, виробничі.

Туристичні ресурси - природнокліматичні, соціокультурні, історичні, архітектурні й археологічні, наукові і промислові, видовищні, культові й інші об'єкти або явища, спроможні задовольнити потреби людини в процесі і з метою туризму.

Туристичні ресурси є національним надбанням. Проте частина з них, що мають особливе значення, належать до об'єктів і пам'яток світового значення. Такий перелік встановлює і щорічно оновлює ЮНЕСКО. Всі пам'ятки культури і природні об'єкти перебувають під охороною держави, на підтримку і збереження пам'яток та об'єктів всесвітнього значення виділяє також кошти ООН.

Туристичні ресурси визначають формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні.

Туристичні ресурси мають такі основні властивості:

• привабливість;

• кліматичні умови;

• доступність;

• ступінь дослідженості;

• екскурсійна значущість;

• пейзажні й екологічні характеристики;

• соціально-демографічні характеристики;

• потенційний запас;

• спосіб використання та ін.

Ці ресурси використовують з оздоровлювальною, туристичною, спортивною та пізнавальною метою.

Туристично-рекреаційні ресурси

Туристично-рекреаційні ресурси - це компоненти географічного довкілля, об’єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, історична або художня цінність, оригінальність, естетична привабливість і лікувально-оздоровлювальна значущість, можуть бути використані для організації різноманітних видів рекреаційних занять.

На цьому етапі виокремлюють три типи туристично-рекреаційних ресурсів: історико-культурні, природні, соціально-економічні.

Історико-культурні рекреаційні ресурси

До групи історико-культурних рекреаційних ресурсів належать пам’ятки історії, історико-архітектурні пам’ятки, пам’ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, спорту тощо.

Отже, історико-культурний потенціал, матеріальні та духовні пам’ятки народу дуже важливі для формування світогляду народу, для задоволення матеріальних, серед них і туристичних потреб.

У розвинутих країнах світу пам’ятки історії та культури - це значний туристичний ресурс, який активно використовують для отримання прибутку. Деякі країни, наприклад, Італія, Франція та інші, найбільшу частину прибутків, яку дає рекреаційне господарство, отримують від вмілої експлуатації історико-культурного потенціалу. Цьому сприє велика кількість пам’яток, їхня висока художня цінність, добра збереженість, вміла організація туристичних послуг. Загальновідомі пам’ятки історії та культури Риму, Венеції, Флоренції, Парижа приваблюють щороку сотні тисяч туристів.

До популярних туристичних об’єктів належать середньовічні замки - укріплене житло середньовічних феодалів, королів, султанів, шахів та інших володарів. Багато замків у Європі і на Ближньому Сході побудовали войовничі чернечі ордени. Замки-фортеці зазвичай будували у важкодоступних місцях, на крутих пагорбах і горах. Навколо замків концентрувалися селища, жителі яких при появі ворога ховалися в замках. Замки могли витримати довгі місяці облоги і були практично неприступними. Замки дуже різноманітні за архітектурою і внутрішнім облаштуванням. У XIV і XV сторіччях замки втрачають своє колишнєстаре військове призначення і здебільшого стають палацами знаті й аристократії.

Значна частина замкових споруд дійшла до наших днів у вигляді руїн, проте збережені й відновлені замки в Іспанії, Німеччині, Швейцарії переобладнані під музеї з чудовими колекціями середньовічних картин, посуду, меблів та інших елементів інтер’єру. Замки є цікавим елементом туристичної програми, їх охоче відвідують туристи. Найбільша кількість стародавніх замків є в Іспанії та Франції – Шовіньї, Фалес, Лош, Кусі, Лувр, Віландо тощо.

Унікальний замок Нойшванштайн (Neuschwanstein) у Баварії (Німеччина). Зовнішній архітектурний вигляд цього замку з багатьма маленькими вежами послужив Волтові Діснею прототипом для створення казкового замку Діснейленду, що став емблемою всіх тематичних парків типу Діснейленд (в Америці, Європі та Японії).

В Україні взято під охорону держави понад 70 тис. пам’яток історії та культури, серед них понад 12 тис. особливо цінних у туристичному плані пам’яток архітектури, які є зразками монументальних витворів мистецтва, починаючи від III ст. до н.е.

Пам’ятки архітектури в Україні розміщені нерівномірно. Основна їх частина знаходиться в західних областях України, а також Київській, Хмельницькій, Вінницькій, Чернігівській, Сумській областях та Республіці Крим. Східні і південні області не такі багаті на пам’ятки архітектури, – найстаріші з них належать до XVII ст., що пов’язано з пізнім освоєнням території.

Найбільша кількість пам’яток архітектури припадає на м. Львів (2500) та Львівську область. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, віддаленістю від театрів воєнних дій минулого, порівнняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з Півночі на Південь і зі Заходу на Схід. У Львові збереглися визначні пам’ятки, починаючи від XII ст. Особливо цінними є архітектурні ансамблі площі Ринок (XV-XIX), Вірменської (XIV-XIX) та Руської вулиць, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європейського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (XVI-XVII), Святоюрського (XVII) та Вірменського (XIV-XVIII) соборів; Домініканського костелу (XVIII ).

Другим щодо кількості пам’яток архітектури є м. Київ (понад 1500). Передусім це споруди епохи Київської Русі - Золоті ворота (1037), Софіївський собор (1037), Видубицький монастир (XI), ансамбль Києво-Печерської Лаври (XI). Зважаючи на виняткову художню цінність, за рішенням ЮНЕСКО, ансамбль споруд Софіївського собору та Києво-Печерської Лаври внесено до списку світової культурної спадщини.

Кам’янець-Подільський - місто-заповідник, який за кількістю пам’яток архітектури (понад 150) займає третє місце в Україні. Особливу цінними є Стара фортеця (XI-XVIII), церкви, костели, житлові та цивільні споруди.

В Україні збереглися пам’ятки, пов’язані з колонізацією Причорномор’я стародавніми греками. Це руїни Херсонесу і Пантікапея в Криму, Ольвії в Миколаївській області.

Через часті напади на землі України іноземних загарбників на її території споруджено чимало замків і фортець, які мають європейське значення. До найцінніших слід віднести замки в Ужгороді (XI-XVI), Кременці, Луцьку, Острозі (XIII-XIV) та інші, а також замки на Волині, Поділлі.

Характерним елементом пізнавальних ресурсів є соціальні та природні об’єкти, явища, події, походження яких тісно пов’язане з територією України і тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. Це місця, пов’язані з життям, діяльністю або перебуванням в Україні відомих письменників, художників, політичних діячів, наприклад, Оноре де Бальзака, А.Міцкевича, Т.Костюшка, Растреллі, декабристів тощо. Деякі з них мають світове та європейське значення.

Природні рекреаційні ресурси

Бальнеологічні ресурси

Бальнеологічні ресурси - природні лікувальні речовини, що використовуються для немедикаментозного лікування на курортах і в позакурортних умовах.

Ці ресурси беруть участь в основному процесі суспільного виробництва - відтворенні робочої сили. Воно полягає в неперервному відновленні робочої сили: фізичних сил і розумових здібностей людини, психічного тонусу, відновленні та підвищенні кваліфікації працівників, зростанні їхнього загальноосвітнього та фахового рівнів, ”виробництві” людини як цілісного та універсального продукту суспільства.

До бальнеологічних ресурсів належать лікувальні мінеральні води та пелоїди (грязі). З природних лікувальних ресурсів насамперед виділяють основні, власне ті, що безпосередньо використовуються у бальнеолікуанні, визначають його санаторно-курортну спеціалізацію і профілізацію. Це питні та купальні води, лікувальні грязі та озокерит. До них відносять лікувальний клімат, різноманітні природні водойми та мальовничі ландшафти, які сприяють оздоровленню та гартуванню тих, хто одужує після хвороби.

Природні мінеральні води поділяють на вісім основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті й миш’якові, йодобромні, радонові борвмісні та слабо мінералізовані з високим вмістом органічних речовин.

Найбільший туристичний центр з використання бальнеологічних ресурсів розташований у Європі. Таким загальновідомим центром вважають Угорщину. Тут в околицях Будапешта в 14 місцях із надр пробиваються 523 життєдайні потоки. Саме тут є найбільша в Європі купальня ”Сечені ”.

Другий за обсягом використання бальнеологічних ресурсів є осередок, розташований на Близькому Сході. Це відоме у світі Мертве море. Концентрація солей і мінералів у Мертвому морі становить 33%. Місцевість навколо Мертвого моря багата на гарячі мінеральні джерела. Найбільше з них розташоване на південному сході від самого узбережжя, в Хамей Зоар, поряд з оазою Ейн-Геді. Температура води у джерелі досягає +31. Ще один оздоровлювальний чинник на Мертвому морі - повітря. Цей басейн є найнижчою місцевиною світу, відповідно атмосферний тиск тут найвищий на планеті. Повітря відзначається особливою чистотою і підвищеним вмістом кисню. Мертве море відоме ще й цілющими мінеральними грязями. Насичені корисними органічними речовинами, мінералами та солями, вони мають рідкісні лікувальні властивості.

Крім того, до відомих у світі бальнеологічних курортів належать також курорти на території Таїланду (Пхукет, Самуї), Єгипту (Сіді Абдель Рахман, Агамі), Греція (о. Кіпр), Австрія (Бад-Халл) та інші.

Найбільшою бальнеологічною областю України є Карпатський регіон, зокрема Передкарпаття. Тут відомо понад 200 джерел і свердловин мінеральних вод. Першість в регіоні належить трускавецькій ”Нафтусі”.

У Закарпатті зосереджено 600 джерел і свердловин мінеральних вод. Зокрема дуже цінними у лікуванні є вуглекислі води. Також тут зосереджені джерела сірководневих вод, а на базі цінних питних лікувальних і лікувально-столових залізистих вод діє Шаянський санаторний комплекс. Закарпаття характеризується заляганням рідкісних миш’якововмісних підземних вод, а також боровмісних, які використовуються як для ванн, так і для внутрішнього вживання.

Важливим бальнеологічним регіоном є Поділля. Тут розташовано 10 родовищ і 16 ділянок мінеральних вод. Сьогодні у цьому регіоні функціонують такі курорти, як Заліщики (Тернопільська обл.), Хмільник (Вінницька обл.) та інші.

Чималі запаси мінеральних вод, зокрема хлоридних, виявлено у Дніпропетровській, Полтавській, Київській та інших областях.

Лікувальні грязі відомі в Україні з давніх часів. Їх застосовують для грязеводних ванн у поєднанні з електропроцедурами. В Україні експлуатується сім торф’яних і 10 сульфідних родовищ. Значні поклади лікувальних торф’яних грязей є у Львівській області (Немирівське, Великолюбінське родовища).

Унікальним і ще не до кінця вивченим є такий лікувальний засіб, як озокерит (земляний або гірський віск). Найбільшим у світі є Бориславське родовище озокериту, який за якістю не має аналогів.

Відомі й грязеві курорти - Бердянськ, Євпаторія, Хаджибейський курорт та інші.

Отже, бальнеологічні курорти - це екологічно найчистіші природні екосистеми, що гармонізовані із соціальними потребами людини на основі досягнень науки і техніки. Без такої гармонії неможливий ні лікувальний ефект цих територій, ні його збалансований розвиток у майбутньому.

Ф ітолікувальні ресурси

Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їхніми водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Ліс – найдавніша окраса Землі, невичерпне джерело радості для людини. У це поняття ми вкладаємо усю сукупність геологічних і біологічних компонентів: озера і джерела з кришталево чистою водою, смарагдове багатство різнотрав’я, п’янке своєю чистотою повітря. У лісі кожного з нас приваблює голос самої природи. Лісова тиша сприятливо діє на психіку людини. Ліс стимулює творчі можливості, активно впливає на емоційну сферу, відновлює порушену рівновагу між людиною та довкіллям. Особливо привабливий ліс для відпочинку, якщо у ньому є невеличкі галявини, струмки, озера. Рекреаційні ліси повинні бути декоративними, мати сприятливі умови для нормальної життєдіяльності лісових рослин.

Ліси на земній кулі зосереджені у двох поясах: північному, що представлений хвойними і мішаними лісами Євразії і Північної Америки, та південними, який охоплює ліси екваторіального то тропічного лісів (табл.6.1).

Таблиця 6.1. Ліси світу.

Тип лісів	млн. га	%
1	2	3
Екваторіальні тропічні вологі ліси
Нижній пояс	418	17,1
Гірський пояс	45	1,8
Вологотропічні ліси		10,7
Сухі ліси	510	20,9
Ліси тропічних поясів, разом	1233	50,5
1	2	3
Змінновологі ліси помірних і субтропічних поясів, лаврові ліси	20	0,9
Ліси з твердих порід	170	7,0
Змішані широколистяні та гірські хвойні ліси	395	16,2
Північні хвойні ліси (тайга)	620	25,4
Ліси помірних поясів, разом	1205	49,5
Разом	2438	100,0

Найбільші запаси фітолікувальних ресурсів (вологі екваторіальні ліси) мають Бразилія, Індонезія, Венесуела, Конго. Ліси помірного поясу, особливо тайга, багаті на хвойні породи, що є особливо цінним елементом для лікування. У Росії, США, Канаді, Скандинавських країнах та на півночі Китаю сконцентровані найбільші запаси помірного поясу. Західна Європа відзначається невеликою кількістю цінних фітолікувальних ресурсів.

Площа українських лісів державного значення становить 6,9 млн. га, а тих, що можуть використовуватись для рекреаційної діяльності - 4 млн. га. За іншими даними, рекреаційні ліси становлять 10% усіх лісів державного лісового фонду. Комплексне оцінювання лісів дало змогу виокремити 265 ефективних для рекреаційного освоєння територій і окремих місцевостей загальною площею, яка перевищує мільйон гектарів (табл.6.2)

Табл. 6.2. Розміщення окремих територій, придатних для рекреаційного освоєння

Природні зони	К-ть місць відпочин-ку	Загальна площа, тис. га	Площа, вкрита лісом, тис. га
Полісся	30	138	126
Лісостеп	145	646	596
Степ	62	149	85
Карпати	28	397	292
Разом	265	1330	1099

Ландшафтні ресурси

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності, від спортивних до санаторно-лікувальних.

Найпривабливішими світовими гірськими територіями, що притягають туристів своїм ландшафтом, чистим повітрям і незагосподарованими просторами, є - Альпійські території Швейцарії, Австрії, Франції, Італії, американські Кордильєри, гірські райони Скандинавських країн, Карпати. Нині Альпійський макрорегіон відвідує щорічно до 150 млн. осіб, а загальна кількість місць для розміщення туристів становить 3 млн. осіб.

Для розвитку зимових видів туризму (гірськолижний, санний) використовуються і гірські райони Іспанії - Піренеї; Греції - гірськолижний центр Парнас Верміон, Піліон, Олімп; США, Канади - Кордильєри.

Великі перспективи щодо розвитку гірських видів туризму має звичайно Азійський регіон, де розміщені найвищі у світі гори - Гімалаї.

Гірськорекреаційні ресурси нашої держави зосереджені в Карпатах і Кримських горах.

Карпати – це середньо високі гори з вологим теплим кліматом, значною лісистістю (40%), сприятливими перепадами висот для організації гірськолижних спусків, лижних полів. Гірські долини, захищені верховинськими хребтами, часто характеризуються благодатним мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта, Космач, Вижниця, Рахів та інші). Рекреаційні ресурси Карпат оцінюються, як найперспективніший регіон для відпочинку та лікування упродовж року.

Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоча тут менше сприятливих умов для відпочинку. Зате невисока лісистість (10%), круті оголені схили є добрим місцем для вправ скелелазів та любителів гострих відчуттів.

Кліматичні ресурси

Кліматичні ресурси - важлива умова розвитку рекреаційного господарства, оскільки вони визначають загальну комфортність території для лікування та відпочинку. Кліматичні умови деяких регіонів протипоказані для відвідування рекреантами з окремими захворюваннями (наприклад, бронхіальною астмою), зате в інших кліматичних умовах такі хворі почуватимуться прекрасно.

Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх видів рекреації. Тривалість сприятливого періоду для їхнього розвитку в середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 на південному березі Криму. Отже, комфортні умови для розвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не тільки влітку, а й на початку осені та в другій половині весни. Купальний сезон на більшості території не перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор’ї, особливо на південному березі Криму, він триває 120 і більше днів.

Тривалість сприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські заняття) змінюється від 20-26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливіші умови на гірських масивах Полонинського, Верховинського та Чорногорського хребтів Українських Карпат, де період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90-100 днів.

Отже, кліматичні умови України дуже сприятливі для розвитку рекреаційної діяльності.

Пляжні ресурси

Пляжні ресурси займають вагоме місце серед усіх рекреаційних ресурсів. Понад 55% рекреантів світу так чи інакше пов’язують свій відпочинок і оздоровлення з перебуванням біля води (приаквальні курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо). Відомо, що перебування на пляжі особливо корисне для оздоровлення людей, адже тут на людський організм діє комплекс оздоровлювальних чинників, пов’язаних зі стихією моря.

Найпривабливішими та найпопулярнішими світовими пляжними місцевостями є Лазурний берег Франції - від Тулона до Монако. Його протяжність – 180 км, а ширина – від 2 до 9 км. В останні десятиріччя усе популярнішими стають прибережні території Півдня Італії, Півдня і Сходу Іспанії, Сардинія, Балеарські і Канарські острови, Мальта, узбережжя Адріатики (Хорватія). Не втратили своєї привабливості причорноморські береги Болгарії (Золоті Піски), Румунії, Південного берега Криму. Серед інших регіонів світу найпопулярнішими зонами відпочинку є узбережжя морів і океанів, що омивають береги США, Мексики, Гавайські, Багамські, Бермудські острови, а також курортні місцевості Марокко, Тунісу, Єгипту, Ізраїлю, Туреччини, Таїланду, Індії, Китаю, Японії, Бразилії.

Пляжні ресурси України зосереджені у приморських територіях Одеської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму. Рекреаційна цінність морського узбережжя визначається поєднанням сприятливих кліматичних умов та бальнеологічних і ландшафтних ресурсів. Для рекреації можна використовувати майже 1500 км морського берега. Найвищу рекреаційну цінність має невелика територія Південного берега Криму, захищена з півночі Кримськими горами, на якій панує субтропічний середземноморський клімат.

Розвиток рекреаційної діяльності у приаквальних зонах спрямований на одержання соціальних результатів, де поєднуються можливості задовольнити потребу, як у лікуванні й відпочинку, так і в естетичному сприйнятті, у спілкуванні з природою.

Печери

Печери – підземні порожнини, іноді дуже великих розмірів, що утворюються в легкорозчинних осадових породах (вапняку, кам’яній солі, гіпсу) в результаті діяльності підземних вод (карстові печери). Найбільшою на землі печерою вважається Мамонтова печера (Mammoth Cave) у США. Вона складається з низки сталактитових залів і коридорів, а загальна довжина її ходів перевищує 530 км. Найглибшими карстовими печерами світу вважаються П’єр-Сен-Мартен (глибина 1171 м) і Берже (1141 м) у Франції.

У глибоких печерах, підземних ріках і озерах виявлена своєрідна фауна і флора: риби, земноводні і комахи, що перебувають у повній темряві, позбавлені зору, а замість очей у них розвиваються щупальця, подовжуються вусики і ноги. У деяких печерах виявлені стоянки доісторичної людини, є рідкісні наскальні малюнки. Багато печер світу – це найвідоміші об’єкти туризму, які охороняються державою.

В Україні є одні з найбільших печер світу, які за відповідного обладнання можна перетворити на рекреаційно-туристичні об’єкти міжнародного значення. Виділяють три регіони розміщеня печер: Подільсько-Буковинський (Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Львівська та Івано-Франківська області), Крим та Карпати.

У Подільсько-Буковинському районі відомо понад 130 печер карстового походження, з них у Тернопільській області - 70, у Чернівецькій - 35. Сумарна протяжність її печер 412 км, п’ять з них – найбільші у світі: Оптимістична (180 км), Попелюшка (60 км), Кришталева (22 км).

В Криму відомо понад 40 великих печер та 857 карстових порожнин різного розміру. Найбільші: Солдатська (500 м), Каскадна (400 м), Мармурова (1,6 км) печери.

Карпатські печери розташовані у Закарпатській області в басейні річок Великої та Малої Угольки. За своїми розмірами вони значно менші від печер двох попередніх районів. Найбільша з них Дружба (довжина 270 м, глибина 46 м).

Серед перелічених печер Подільсько-Буковинського району однією з найбільш вивчених є Кришталева. Печера має складну розгалужену систему лабіринтів. Стіни багатьох галерей та залів вкриті білосніжними та різнокольоровими нерідко стрічкоподібної текстури кристалами вторинного гіпсу, що надає печері казкової краси. Головні галереї печери елекрофіковані й обладнані для відвідування.