Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції ЦП.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Тема 4 Об’єкти цивільних правовідносин

1. Поняття об'єктів цивільних прав

Об'єктами цивільних прав стає все те, з приводу чого виника­ють та здійснюються цивільні права та обов'язки, тобто все те, що є предметом або результатом діяльності учасників цивільного обороту.

Об'єктами цивільних прав є речі, тобто матеріальні предмети оточуючого світу, створені природою або людиною, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права та обов'язки, ре­зультати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяль­ності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ст. 177 ЦК України). Слід підкреслити, що об'єктами цивільних прав є лише речі, які мають корисні властивості, усвідомлені та освоєні людством, оскільки за відсутності таких якостей речі не зможуть стати об'єктами цивільно-правових відносин.

За критерієм оборотоздатності об'єкти цивільних прав поділяю­ться на: а) об'єкти, що обертаються вільно; б) об'єкти, обмежено оборотоздатні; в) об'єкти, вилучені з. обігу.

Більшість об'єктів цивільних прав належить до таких, що обер­таються вільно. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужува­тися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування, або іншим чином. В Україні діє загаль­на презумпція щодо вільного обороту об'єктів, якщо нема спеціаль­ної вказівки закону про їх вилучення з обігу або обмеження обігу, або вони не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Щодо правонаступництва, слід зазначити, що цивільне право роз­різняє універсальне та сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво означає перехід до правонаступника всіх прав та обов'язків правоволодільця на підставі одного акта, наприклад, при спадкуванні або реорганізації юридичної особи. Сингулярне правона­ступництво має місце, коли до правонаступника переходять лише окремі права та обов'язки правоволодільця, наприклад, при здійс­ненні конкретних угод з відчуження майна.

До обмежено оборотоздатних об'єктів належать об'єкти цивіль­них прав, визначені законом, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті до­пускається за спеціальним дозволом. До таких об'єктів, наприклад, відносять зброю, вибухові речовини, наркотичні та психотропні за­соби тощо.

3. Гроші, валютні цінності та цінні папери як об'єкти цивільних прав

Гроші (грошові кошти). Грошові кошти надежать до числа за­мінних речей, що визначаються родовими ознаками. Особливістю грошей як об'єкта цивільних прав є те, що вони оцінюються не за кількістю грошових знаків, а за числом грошових одиниць і є універсальним еквівалентом вартості будь-якого товару. Грошовий обіг в Україні регулюється законодавством. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іно­земна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в по­рядку, встановлених законом.

Валютні цінності. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контро­лю» від 19 лютого 1993 р. валютними цінностями визнаються: валю­та України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є закон­ним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, вклади у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України; іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банк­нотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є за­конним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахун­ках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папе­ри (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розпис­ки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ін­ші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали — золото, срібло, плати­на, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних мета­лів. При цьому під терміном «іноземна валюта» розуміється як влас­не іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських ме­талах. Операції з ними здійснюються лише за наявності відповідної генеральної або індивідуальної ліцензії Національного банку Украї­ни. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видають­ся резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної опера­ції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Цінні папери. Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що по­свідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також мож­ливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим осо­бам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, перехо­дять у сукупності всі права, які ним посвідчуються.

ЦК України (ст. 195) надається традиційна класифікація цінних паперів, яка певним чином відрізняється від класифікації, визначе­ної Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» та Зако­ном України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», однак є цілком коректною і відповідає сучасним потребам українсь­кої економіки. Так, згідно з ЦК України в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

  1. пайові цінні папери, що засвідчують участь у статутному ка­піталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітен­том і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента (акції, інвестиційні серти­фікати);

2) боргові цінні папери, що засвідчують відносини позики і пе­редбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання (облігації, депозитні сертифіка­ти, векселі, чеки тощо);

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'яза­ний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановле­ного договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товар­них ресурсів (опціони, ф'ючерси, депозитарні розписки та ін.);

4) товаророзпорядчі цінні папери, що надають їх держателю пра­во розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (коноса­менти, складські свідоцтва — варіанти тощо).

Законом можуть визначатися також інші групи та види цінних паперів і порядок їх обігу. Регулювання діяльності з цінними папе­рами, які мають обіг на первинному та вторинному ринках цінних паперів, та встановлення правил і нормативів щодо такого обігу здійснюється спеціально уповноваженим державним органом — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Цінні папери можуть випускатися в документарній (з видачею сертифікатів цінних паперів і веденням реєстрів власників іменних цінних паперів у разі випуску іменних цінних паперів) та бездокументарній формі (з веденням обліку прав за такими цінними папе­рами в системі депозитаріїв) відповідно до закону.

Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо їх форми та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає фор­мі, встановленій для них, не є цінним папером.

Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу упов­новажену особу (ордерний цінний папір).

Законом може бути виключена можливість випуску цінних папе­рів визначеного виду як іменних, ордерних або як паперів на пре­д'явника (так, наприклад, при приватизації державних підпри­ємств було передбачено випуск акцій відкритих акціонерних това­риств, у які перетворювалися державні підприємства, лише у вигляді простих іменних акцій).

Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у по­рядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Індосамент за іменним цінним папером згідно з роз'ясненням Держав­ної комісії з цінних паперів та фондового ринку здійснюється оформленням передавального розпорядження. Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

Права за ордерним цінним папером передаються завдяки вчинен­ню на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цін­ним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення осо­би, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

Особа, яка випустила (видала) цінний папір, та особи, які підписували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером. Відмова від виконання зобо­в'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсут­ність підстави зобов'язання або на його недійсність, не допускаєть­ся. Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимо­ги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папе­ром, та про відшкодування збитків.