2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань

2.1. Неустойка

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник зобов'язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойка, з одного боку, є способом забезпечення виконання зо­бов'язань, з іншого — мірою (формою) цивільно-правової відпо­відальності, її практичні переваги безсумнівні:

1) вона застосовується незалежно від заподіяння збитків;

2) не вимагається, як правило, надання позивачем інших дока­зів, окрім доказу факту порушення договору;

3) розмір неустойки здебільшого дає можливість відновити май­нові втрати, якщо вони мали місце;

4) неустойка звичайно застосовується у ході виконання договору за порушення кожного обов'язку, кожної умови, а не за невиконан­ня договору в цілому, що є для кредитора певною перевагою, бо він уже в момент правопорушення володіє достатньо оперативним засо­бом, щоб спонукати боржника до виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлю­ється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони мають право зменшити розмір неустойки, встановле­ний актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обста­вин, що мають істотне значення.

Формами неустойки є штраф і пеня. Штраф — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно ви­конаного зобов'язання.

Пеня — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не­своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день про­строчення виконання.

Як уже зазначалося, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або не­належним виконанням зобов'язання боржником. Але кредитор не має права на неустойку у разі, якщо боржник не відповідає за пору­шення зобов'язання.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі, а кредитор, отримавши неустойку, не позбав­ляється права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України). Водно­час кредитор має право не вимагати сплати неустойки і відшкодуван­ня збитків, обмежившись вимогою про виконання зобов'язання в на­турі.

У разі прострочення боржником сплати неустойки відсотки не нараховуються.

Залежмо від підстав встановлення неустойка може бути договір­ною (якщо умови, за яких вона сплачується, та її розмір встановле­ні угодою сторін) або законною (нормативною), коли умови, за яких вона сплачується, та її розмір встановлені нормативними актами, що регулюють відповідний вид зобов'язань.

Деякі автори розрізняють ще договірно-добровільну (встановле­ну за ініціативою учасників зобов'язання) та договірно-обов'язкову неустойку (встановлену в договорі внаслідок його підпорядкування імперативним приписам норми права).

Залежно від співвідношення права на неустойку з правом на від­шкодування збитків розрізняють чотири види неустойки (ст. 624 ЦК України): штрафну, залікову, виключну та альтернативну.

Штрафною називається неустойка, що підлягає стягненню у пов­ному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Це загальне правило, і звідси випливає, що інші види неустойки застосовуються лише тоді, коли вони прямо встановлені законом або договором.

Неустойка називається заліковою, коли відшкодуванню підляга­ють як неустойка, так і збитки, але лише в частині, в якій вони не покриваються неустойкою.

Виключна неустойка обмежує відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання тільки виплатою неустойки, взагалі виключаючи вимогу про відшкодування збитків. Виключ­ний характер мають, наприклад, більшість штрафів, що стягуються з учасників договору залізничного перевезення; штрафи, що спла­чуються органами зв'язку за прострочення доставки кореспонден­ції; пеня за грошовими зобов'язаннями (див., наприклад: Закон України від 22 листопада 1996 р. «Про відповідальність за несвоєча­сне виконання грошових зобов'язань»).

Альтернативна неустойка надає кредитору можливість вибору стягнення неустойки чи відшкодування збитків. При цьому вибір має бути зроблено тільки один раз, тому у випадку стягнення не­устойки кредитор втрачає можливість у майбутньому (після вияв­лення збитків та їх розміру) відмовитися від неустойки та вимагати відшкодування збитків. Зазначені особливості альтернативної не­устойки спонукають кредитора утримуватися від її стягнення до то­го моменту, коли буде ясно, що саме більш вигідно стягувати — не­устойку чи збитки. Саме тому даний вид неустойки на практиці за­стосовується рідко.