Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції ЦП.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Тема23: Загальне положення про купівлю і продаж

1. Поняття та зміст договору купівлі-продажу

Одним з найбільш розповсюджених договорів, що укладається як громадянами, так і юридичними особами, є договір щодо відчу­ження майна — договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою одна сторона (прода­вець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання договору купівлі-продажу майна встанов­люється главою 54 ЦК України та іншими нормативними актами. Так, порядок продажу майна у процесі приватизації державного і комунального майна регулюється законами України «Про привати­зацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих держав­них підприємств (малу приватизацію)». Особливості проведення аукціонів з продажу заставленого майна регулюються Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448.

ЦК України виділяє такі види договорів купівлі-продажу: звичай­ний договір купівлі-продажу, договір купівлі-продажу у роздрібній тор­гівлі, поставку, контрактацію сільськогосподарської продукції, поста­чання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім і консенсу-альним. Сторонами (суб'єктами) договору купівлі-продажу є прода­вець і покупець.

Суттєвими умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна. Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-про­дажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у май­бутньому, майнові права та право вимоги, якщо вимога не має осо­бистого характеру.

Предметом договору купівлі-продажу може бути окрема інди­відуально визначена річ (квартира, будинок, земля, меблі тощо), а також певна сукупність прав і обов'язків (частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, підприємство, цілісний майновий комплекс державних підприємств, знак для то­варів і послуг тощо). Тобто предметами договору купівлі-продажу можуть бути ті об'єкти права власності, що відповідно до Закону України «Про власність» можуть належати юридичним або фізич­ним особам на праві власності.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Так, відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» упов­новажені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок ре­зидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, що випливають з таких зобов'язань:

— платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерези­дентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сер­тифікатами) страхування життя;

— платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді від­сотків за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

— вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження військового майна здійснюєть­ся Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за ре­зультатами тендеру після його списання, за винятком майна, що є придатним для подальшого використання, але не дістало застосу­вання у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а та­кож цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна. Рішення приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністер­ства оборони України.

Важливим при визначенні предмета договору є не лише вид май­на, а й інші характеристики, такі як кількість, асортимент, якість тощо.

Кількість товару

Перш за все у договорі купівлі-продажу визначається кількість товару. Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що про­дається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, а умова щодо кількості товару може бути погоджена встановленням у договорі купівлі-про­дажу порядку визначення цієї кількості.

Кількість товару може визначатися у кілограмах, метрах та ін­ших мірах виміру. Умова визначення кількості товару у договорі купівлі-продажу є суттєвою.

ЦК України надає можливість встановлювати у договорі не кіль­кість товару, а порядок його визначення. Так, у Типовому договорі про користування електричною енергією, затвердженому постано­вою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для на­селення», на підставі якого здійснюється поставка електроенергії громадянам, оплата за неї здійснюється на підставі показань прила­ду обліку. Тому в договорі не зазначається кількість електроенергії, яку поставляє енергопостачальник.

Стаття 670 ЦК України передбачає відповідальність продавця у випадку неналежного виконання ним умов договору щодо кількості товару:

— при передачі покупцеві меншої кількості товару, ніж це пе­редбачено договором;

— при передачі покупцеві більшої кількості товару, ніж це перед­бачено договором.

У разі, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість това­ру, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він опла­чений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Тобто ЦК України не надає покупцю можливості розірвати дого­вір купівлі-продажу або відмовитися від нього.

Інші правові наслідки передбачені ЦК України за передачу по­купцеві більшої кількості товару, ніж це встановлено договором ку­півлі-продажу. У такому разі покупець зобов'язаний повідомити про це продавця, якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Прийняття товару покупцем є не обов'язком його, а правом. Тому навіть у разі, коли продавець не розпорядиться таким товаром, по­купець не зобов'язаний його приймати та оплачувати.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це вста­новлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити до­датково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Предмет договору купівлі-продажу може визначатися визначен­ням його асортименту. Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або ін­шими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати по­купцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

У статті подано лише примірний перелік характеристик, за допо­могою яких можна визначати асортимент товарів. Погодження асортименту товарів може бути проведено як у самому тексті дого­вору купівлі - продажу, так і в специфікаціях чи інших документах, що є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу.

У разі, коли договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встанов­леному договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар під­лягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або від­мовитися від договору.

ЦК України передбачає правові наслідки порушення умови до­говору щодо асортименту товару. Стаття 672 ЦК України передба­чає різні випадки порушення продавцем умов договору про асор­тимент і визначає правові наслідки для кожного з можливих по­рушень.

При передачі продавцем товару не в тому асортименті, що був обумовлений договором купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо товар уже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

При передачі покупцеві частини товару, асортимент якого відпо­відає умовам договору купівлі-продажу, і частини товару з пору­шенням асортименту покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортимен­ту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цьо­го товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він уже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, але покупець не має права відмовитися чи ро­зірвати договір купівлі-продажу.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний опла­тити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на мо­мент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Якість товару

Продавець повинен передати покупцеві не лише визначений до­говором вид товару, але якість останнього має відповідати умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якос­ті товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, при­датний для мети, з якою товар такого роду звичайно використову­ється.

У договорі якість товару визначається зазначенням вказівок нор­мативних документів зі стандартизації чи інших показників (есте­тичних, екологічних тощо). Стаття 11 Закону України «Про стан­дартизацію» залежно від рівня суб'єкта стандартизації, що приймає чи схвалює стандарти, виділяє:

— національні стандарти, кодекси усталеної практики та класи­фікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої

влади у сфері стандартизації, видані ним каталоги та реєстри за­гальнодержавного застосування;

— стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, що займаються стандар­тизацією.

Стандарти мають відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продук­ції або продукції залежно від місця її виготовлення.

Об'єкт стандартизації може бути об'єктом інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об'єкт.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації з ура­хуванням суспільної потреби у стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб'єктів стандартизації щороку формує програму робіт зі стандартизації (да­лі — програма), що містить перелік національних стандартів, при­йнятих до розроблення. Програма публікується один раз на шість місяців в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації та розміщується в інформаційних мережах.

Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а в разі їх відсутності — іншими суб'єктами стан­дартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний по­тенціал.

Якщо у договорі вимоги до якості товару не визначаються, але продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідом­лений покупцем про конкретну мету придбання товару, прода­вець має передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 ЦК України). Зазначена нор­ма захищає права покупця. Мета договору може бути повідомлена продавцю у ході переговорів чи іншим шляхом. При цьому зазна­чена мета має бути відома продавцю до підписання договору.

Останнім часом набула розповсюдження торгівля за описами чи зразками. Зразок товару — це виріб, споживчі характеристики якості якого відповідають вимогам товару, що передається. Опис товарів — це перелік споживчих характеристик, які повинен мати товар. ЦК України встановлює зобов'язання продавця у разі прода­жу товару за зразком та (або) за описом передати покупцеві товар, що відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, прода­вець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає цим ви­могам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання то­вару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими зако­ном.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 675 ЦК України передбачає, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимо­гам щодо його якості в момент передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановле­но договором купівлі-продажу.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі виро­би, якщо інше не встановлено договором.

Гарантійний термін експлуатації — це термін, протягом якого гарантується використання товару за призначенням, у тому числі комплектуючих виробів та складових частин, за умови дотримання споживачем правил користування і протягом якого виробник (про­давець, виконавець) виконує гарантійні зобов'язання.

Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження Поряд­ку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів» від 11 квітня 2002 р. № 506 визначив Перелік груп технічно складних побутових товарів, що під­лягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній за­міні, до якого входять: апаратура радіоелектронна побутова; машини та прилади електропобутові; машини та прилади для механізації ро­біт у побуті; побутові прилади електронної техніки, у тому числі об­числювальна техніка; засоби зв'язку; прилади складної механіки, у тому числі годинники та секундоміри; музичні інструменти, у тому числі електромузичні; складні комплектуючі вироби, на які видаєть­ся окрема гарантія; транспортні засоби і номерні агрегати; продукція виробнично-технічного призначення, що може бути використана у побуті; товари медичного призначення; товари для заняття фізичною культурою, спортом і туризмом; зброя спортивна вогнепальна, газо­ва, пневмогазова, пружинна, пневматична; засоби вимірювальної техніки побутового призначення.

Відповідно до ст. 676 ЦК України обчислення гарантійного стро­ку починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантій­ному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.

Він може бути продовжений на час, протягом якого покупець не міг використбвувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем, а також на час, протягом яко­го товар не міг використовуватись у зв'язку з виявленими у ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому ст. 688 ЦК України.

У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору ку­півлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з мо­менту заміни.

Законом або іншими нормативно-правовими актами може бути вста­новлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності) (ст. 677 ЦК Украї­ни).

Строк придатності товару не може бути змінений за погоджен­ням сторін у договорі.

Строк придатності товару визначається періодом часу, що обчис­люється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придат­ним для використання, або терміном (датою), до настання якого то­вар є придатним для використання.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який вста­новлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, відповідно до ст. 678 ЦК України має право, незалежно від можливості використан­ня товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'яза­не з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, що виявлялися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) по­купець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлю­вачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків това­ру і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Винятки з цього правила можуть пе­редбачатися ЦК України або іншим законом.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару встановлюються ЦК України. Так, по­купець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені ст. 680, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк при­датності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна — у межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк (п. 2 ст. 680 ЦК України).

У разі, коли встановити день передання нерухомого майна не­можливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укла­дення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору (п. 2 ст. 680 ЦК України).

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, поку­пець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, якщо ці недоліки у комплектуючому виробі були виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.

Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони вияв­лені протягом строку придатності товару.

Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантій­ного строку або строку придатності, продавець несе відповідаль­ність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до пере­дання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

До вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 ЦК України, а як­що на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), — від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Тара або упаковка

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширю­ється на товари, які за своїм характером не потребують застосуван­ня тари та (або) упакування.

Товар має бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності — способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов збе­рігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки.

Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобо­в'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, що відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законо­давства.

Стаття 686 ЦК України передбачає правові наслідки передання товару з порушенням вимоги про тару та (або) упаковку. У випадку, якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимага­ти від продавця передання товару у належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не ви­пливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (ст. 678 ЦК України).

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках і в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортимен­ту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений, перевірка здійснюється відповід­но до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплект­ність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець по­винен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої пе­ревірки.

Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на од­них і тих самих умовах (ст. 687 ЦК України).

Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідо­мити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу що­до кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упа­ковки товару у строк, встановлений договором або актами цивіль­ного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, — у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене від­повідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповід­них вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покуп­цем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору ку­півлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покуп­цеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлен­ня про порушення умов договору, та на наслідки невиконання по­купцем цього обов'язку.

Ціна товару

Істотною умовою договорів купівлі-продажу є ціна — певна гро­шова сума, сплачувана покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що ви­значається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного зако­нодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійс­нення платежу. Платіж може бути проведений готівкою або у безго­тівковому порядку через банк.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визнача­ється за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. У разі, коли договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначе­но способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідно­шення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

У разі, якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи зі співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановле­ний договором, — на день, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Продаж майна провадиться за цінами, що визначаються сторона­ми, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Закон Украї­ни «Про ціни і ціноутворення»1 визначає основні принципи встано­влення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки. Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності. Забез­печення державної політики цін здійснює Кабінет Міністрів Украї­ни, що визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які встанов­люються державні фіксовані та регульовані ціни, що затверджують­ся відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлен­ня і застосування цін, а також — контролю за цінами.

Є три види цін: вільні, державні фіксовані та регульовані. Дер­жавні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ре­сурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне ста­новище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни встанов­люються державними органами України.

Вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядко­ваності підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунто­вано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням су­ду (господарського суду).

Підприємства, організації та інші юридичні або фізичні особи мають право оскаржити в господарському суді порушення цін з бо­ку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних або фізичних осіб і вимагати відшкодування за­вданих їм збитків у випадках реалізації товарів та послуг з пору­шенням вимог чинного законодавства.

Форма договору купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу, як і будь-яка інша цивільно-правова угода, укладається відповідно до загальних вимог ЦК України, тобто в усній чи письмовій формі.

Стаття 657 ЦК України встановлює обов'язкову нотаріальну форму договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного май­нового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого неру­хомого майна. Крім того, такі угоди підлягають обов'язковій дер­жавній реєстрації.

З прийняттям Верховною Радою України «Концепції розвитку житлово-комунального господарства в Україні»1 та Кабінетом Міністрів України постанови «Про Концепцію розвитку житлово-комунального господарства в Україні» від 27 лютого 1995 р. № 150 була впроваджена державна система реєстрації, обліку та оцінки вартості житлових будинків, квартир, споруд тощо.

На сьогодні діє Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерс­тва юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/52.

Державну реєстрацію таких об'єктів здійснюють державні кому­нальні підприємства — бюро технічної інвентаризації (БТІ) місце­вих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників не­рухомого майна. Положенням затверджений перелік правовстанов­люючих документів, на підставі яких проводиться державна реєст­рація будинків (квартир), що перебувають у власності юридичних

та фізичних осіб. Зазначене Положення діє на території України і є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого само­врядування, дідприємствами, установами й організаціями.

Нотаріальне посвідчення договорів про відчуження будівель (квартир) провадиться за місцезнаходженням вказаного майна. Крім правовстановлюючого документа, для посвідчення договорів про відчуження будинків (квартир) нотаріусу необхідно подати довідку-характеристику БТІ. Ця довідка видається лише на ті будин­ки (квартири), що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб і щодо яких проведено технічну інвентаризацію і державну ре­єстрацію у БТІ.

Права третіх осіб на товар

Відповідно до ст. 659 ЦК України продавець зобов'язаний по­передити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування то­що). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Стаття 660 ЦК України встановлює обов'язки покупця і продав­ця у разі пред'явлення третьою особою позову про витребування то­вару.

Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про за­лучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.

У випадку, якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлен­ня третьою особою позову про витребування товару та не подав клопо­тання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відпо­відає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, прода­вець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо поку­пець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним (ст. 661 ЦК України).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві

Основний обов'язок продавця — передати покупцеві товар, ви­значений договором купівлі-продажу. При цьому продавець пови­нен одночасно з товаром передати покупцеві документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підляга­ють переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання обов'язку передати товар встановлюється дого­вором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визна­чити цей строк, — відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бу­ти переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший мо­мент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Визначення моменту виконання обов'язку продавця передати то­вар і переходу права власності є дуже суттєвим, оскільки відповідно до ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадково­го пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження то­вару, проданого під час його транспортування, переходить до покуп­ця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до по­купця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу по­купця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладен­ня договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або по­шкоджено, але не повідомив про це покупця.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від до­говору купівлі-продажу.

Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним у розумний строк.