2.3. Гарантія

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша кре­дитна (фінансова) установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципа­лом) свого зобов'язання.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання

боржником.

Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше, і діє протягом строку, на який вона видана. За загальним пра­вилом вона не може бути відкликана гарантом, але закон допускає закріплення такої можливості у самій гарантії.

Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основно­го зобов'язання, на забезпечення якого видана гарантія, навіть і то­ді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобо­в'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповід­но до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор має вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобо­в'язання, забезпеченого гарантією.

Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може пере­давати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встанов­лено гарантією.

Відповідно до ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кре­дитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і пере­дати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а в разі його відсутності — у розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовити кредиторові у задоволенні його ви­моги, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умо­вам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення стро­ку дії гарантії.

Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги (ст. 565 ЦК України).

Якщо гарантові до задоволення вимоги кредитора стало відомо, що основне зобов'язання, забезпечене гарантією, є недійсним, част­ково або в повному обсязі виконане чи припинилося з інших під­став, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого по­відомлення, підлягає задоволенню.

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.

У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії (ст. 566 ЦК України).

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Відповідно до ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повер­нення її гарантові;

4) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом подан­ня гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за га­рантією. При цьому у першому, другому і четвертому випадках при­пинення зобов'язання гаранта не залежить від повернення йому га­рантії.

Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Згідно зі ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимо­гу (регрес) до боржника у межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Але гарант не має такого права у разі, якщо він спла­тив кредиторові суму, яка не відповідає умовам гарантії (однак до­говором між гарантом і боржником може бути встановлено інше).