1. Поняття та структура цивільного законодавства

Поняття цивільного законодавства тісно пов'язане з поняттям цивільного права як галузі права. Якщо цивільне право — це систе­ма цивільно-правових норм, то цивільне законодавство — це систе­ма нормативних актів, у яких дістали своє втілення цивільно-пра­вові норми. Отже, цивільне законодавство — це форма вираження цивільного права як галузі права. Сукупність цивільно-правових актів утворює цивільне законодавство.

Цивільне законодавство має свою структуру, елементами якої є закони, а також підзаконні нормативно-правові акти. Основу ци­вільного законодавства України становить Конституція України 1996 p., яка має найвищу юридичну силу. Закони та інші норматив­но-правові акти приймаються на основі Конституції України і по­винні відповідати їй. Конституція України містить у собі норми різ­них галузей права, в тому числі норми цивільного права. Вона пе­редбачає цивільно-правові засади регулювання відносин власності в статтях 13, 14 і 41. Статті 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31 і 32 Конституції України заклали підвалини цивільно-правового регулювання особи­стих немайнових відносин з приводу таких особистих немайнових благ, як життя, здоров'я, ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця кореспонденції та ін.

Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони. Закон — це нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України, затверджений Верховною Радою України 16 січня 2003 p., що вступає в дію з 1 січня 2004 р. Він є єдиним кодифікова­ним актом цивільного законодавства.

ЦК України складається з 6 книг, 90 глав, 1308 статей. Він побу­дований за пандектною системою, відповідно до якої норми, які мо­жуть бути застосовані при регулюванні будь-яких суспільних відно­син, що становлять предмет цивільного права, подано окремою кни­гою під назвою «Загальні положення». Цивільно-правові інститути особливої частини цивільного права подано у 5-ти книгах: «Особисті немайнові права фізичної особи», «Право власності та інші ре­чові права», «Право інтелектуальної власності», «Зобов'язальне право» та «Спадкове право».

Книга перша «Загальні положення» складається з 5-ти розділів і 19-ти глав. Це розділи про основні положення, особи (фізичні та юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіаль­ні громади), об'єкти цивільних прав, правочинні, представництво, строки та терміни, позовна давність. У цій книзі вперше врегульова­ний у межах ЦК України правовий статус держави, Автономної Рес­публіки Крим і територіальних громад як суб'єктів цивільних прав та обов'язків, а також розділ про об'єкти цивільних прав. Об'єкти прав — це загальний цивільно-правовий інститут, і включення його до «Загальних положень» є цілком закономірним. Це дало змогу зо­середити у «Загальних положеннях» ЦК України всі елементи ци­вільно-правових відносин.

Книга друга «Особисті немайнові права фізичної особи» — вели­ке досягнення ЦК України. Юридичним фундаментом цієї книги є розділ II Конституції України про права людини і громадянина. Кон­ституційні особисті права людини повністю перенесено до книги дру­гої, зміст яких розширено, конкретизовано. Книга містить перелік способів захисту особистого немайнового права, яке порушується. Маються на увазі: відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди, громадська догана, вилучення тиражу книги чи газети і зни­щення його. У книзі передбачено 47 статей, що регулюють особисті немайнові відносини, пов'язані зі здійсненням особистих прав як у непорушеному стані, так і в разі порушення зазначених відносин.

Книга третя «Право власності та інші речові права» передбачає регулювання речових відносин. Категорія речових прав як елемен­тів речових відносин дістала своє нове народження у ЦК України, де речові права посіли належне їм місце. До речових прав віднесено право власності, право володіння, сервітутні права, право користу­вання чужою землею для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою землею для забудови (суперфіцій), заставу та інші речові права. Новий ЦК України передбачає захист речових прав.

Конституція України визначила правові засади розвитку будь-якого виду творчості, раціонального використання її результатів і їх правової охорони. Зазначені засади дістали достатню реалізацію в новому ЦК України у книзі четвертій.

Книга четверта «Право інтелектуальної власності» містить за­гальні положення про інтелектуальну власність, а також норми ав­торського права, права промислової власності, права на засоби інди­відуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. За цим Кодексом лише угода (правочин) регулює відносини між володільцем права інтелектуальної власності та користувачем. Саме угода визначає розміри, порядок обчислення і виплати за викорис­тання об'єктів інтелектуальної власності. Кабінет Міністрів України може лише встановити мінімальні ставки авторської винагороди.

У ЦК України закладено нові інститути — суміжні права (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення), права на селекційні досягнення, на нерозкриту інформацію, на фірмове найменування, найменування місця походження товару. Передба­чається судовий порядок захисту порушених прав суб'єктів інтелек­туальної і промислової власності.

Книга п'ята «Зобов'язальне право» регулює відносини майново­го обігу. Йдеться про договірні відносини, пов'язані з переданням майна у власність, тимчасовим користуванням, виконанням робіт та наданням послуг тощо. Крім договірних відносин, зобов'язальне право регулює відносини, що виникають із правомірних односто­ронніх дій, із заподіяння шкоди і безпідставного збагачення. Кож­ний вид зобов'язань має свої особливості, що зумовлює їх відносну самостійність і створення окремих інститутів зобов'язального пра­ва. Загальні правила, що поширюються на всі види зобов'язань, ста­новлять загальні положення про зобов'язання. До них належать норми про поняття і підстави виникнення зобов'язань, виконання та способи, що забезпечують їх виконання, відповідальність за по­рушення зобов'язань, підстави їх припинення.

У книзі шостій «Спадкове право» вирішується проблема спадку­вання, усунення від спадкування, питання щодо спадкування окре­мих прав та обов'язків спадкодавця. Чимало нових положень стосу­ється спадкування за заповітом. Новий ЦК України пропонує п'ять черг спадкоємців за законом. Змінено підхід до порядку прийняття спадщини.

Така структура і загальний зміст ЦК України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України його положення застосовуються до врегулювання відносин, що виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами за­конодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулю­вання майнових відносин у сфері господарювання.

16 січня 2003 p., разом з ЦК України, Верховною Радою України був прийнятий ГК України, який також вступає в дію з 1 січня 2004 р. Стаття 4 цього Кодексу встановлює, що не є предметом його регулювання майнові та особисті немайнові відносини, які регулю­ються ЦК України. Отже, ЦК України є базою для господарського законодавства.

Актами цивільного законодавства є також інші кодекси і закони України, що видаються відповідно до Конституції України та ЦК України. Наприклад, Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 p., Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 p., закони України «Про власність», «Про заставу», «Про цінні папери і фондову біржу» та ін. Зазначені закони із введенням у дію ЦК України мають або бути приведені у відповідність до ЦК України, або припинити свою дію.

Вперше ст. 4 ЦК України закріпила, що у разі подання до Вер­ховної Ради України проекту закону, який регулює цивільні відно­сини інакше, ніж цей Кодекс, суб'єкт законодавчої ініціативи зо­бов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроект розглядається Верховною Ра­дою України одночасно з відповідним проектом закону про внесен­ня змін до ЦК України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, згода на обо­в'язковість якого надана Верховною Радою України, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені актами цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

Елементами структури цивільного законодавства, як уже відзна­чалося, є також підзаконні акти, серед яких, перш за все, слід на­звати укази Президента України. Відповідно до ч. З ст. 106 Консти­туції України Президент України на основі та на виконання Кон­ституції та законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Наприклад, Указ Президента України від 13 червня 1994 р. «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних за­собів», Указ Президента України від 19 березня 2002 р. «Про орга­нізаційні заходи з підготовки об'єктів права державної власності до приватизації» та ін.

Актами цивільного законодавства є постанови Кабінету Мініст­рів України, який згідно зі ст. 117 Конституції України у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, що є обов'язко­вими до виконання. Кабінет Міністрів України приймає значну кількість постанов і розпоряджень з широкого кола питань, пов'я­заних з регулюванням майнових та особистих немайнових відно­син, учасниками яких можуть бути як юридичні, так і фізичні осо­би. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р.