3. Правоздатність та дієздатність юридичної особи

Правоздатність юридичної особи

Юридична особа, відповідно до ст. 91 ЦК України, здатна мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) такі самі, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть на­лежати лише людині. Відповідно до ч. 2 ст. 91 цього Кодексу ци­вільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Окремими видами діяльності, перелік яких визначається зако­ном, юридична особа може займатися після одержання нею спеціаль­ного дозволу (ліцензії). Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає діяльність щодо виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі; медичної практики; організації та утримання то­талізаторів, гральних закладів, випуску та проведення лотерей; на­дання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транс­портом; надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян тощо.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення запису до єдиного державного реєст­ру про її припинення.

Дієздатність юридичної особи

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до закону та установчих документів. Порядок створення органів юридичної особи встанов­люється законом та установчими документами (ст. 92 ЦК України).

У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Статтею 122 ЦК України встановлено, що кожен учасник повного то­вариства має право діяти від імені товариства.

Органи, які за законом чи установчими документами юридичної особи виступають від її імені, мають діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і розумно та не переви­щувати своїх повноважень. Юридична особа може мати як один ор­ган (директор), так і декілька одночасно (голова правління, правлін­ня). Зазначені органи можуть бути як колегіальними, так і одноосо­бовими. У зв'язку з цим на практиці непоодинокими є випадки, коли, наприклад, угоду від імені юридичної особи укладають органи, які на це не мають права. Стаття 92 ЦК України вперше ввела прави­ло на випадок укладення органом юридичної особи угоди з переви­щенням повноважень, встановлених установчими документами.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім ви­падків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Цивільних прав і обов'язків для юридичної особи можуть набу­вати її представники, які діють на підставі довіреності.

Члени органу юридичної особи, які порушують свої обов'язки щодо представництва, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

4. Державна реєстрація юридичної особи

Юридична особа підлягає державній реєстрації органами юстиції у порядку, встановленому законом.

На сьогодні в Україні не існує єдиного органу державної реєст­рації юридичних осіб. Так, відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740^і, державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті Ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній ад­міністрації (далі — органи державної реєстрації) за місцезна­ходженням або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передба­чено законом. Забороняється реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, у найменуваннях яких використовуються повні або ско­рочені найменування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідні від цих найменувань, а також наймену­вання, тотожні найменуванням інших суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб чи об'єднань громадян, внесених до відповідних реєстрів.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим ли­стом) подають до органу державної реєстрації:

1) установчі документи у повному обсязі для створюваної орга­нізаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності від­повідно до вимог законодавства:

— рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного під­приємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

— статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємниць­кої діяльності;

2) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно за­явою про державну реєстрацію;

3) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстра­цію;

4) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внес­ку до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності у роз­мірі, передбаченому законом.

Органи чи фізичні особи, уповноважені власником (власниками), засвідчують свої повноваження документально.

Якщо засновником (одним із засновників) суб'єкта підприємни­цької діяльності є юридична особа, державна реєстрація її підтвер­джується свідоцтвом.

Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію у країні місцезнаходження (витяг із торговельного, бан­ківського або судового реєстру тощо). Цей документ повинен бути за­свідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі Украї­ни, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в МЗС України.

У разі, коли власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установ­чих документах засвідчується нотаріусом.

За наявності всіх документів, зазначених у вказаному Положен­ні, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'я­ти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (автомати­зованої системи збирання, накопичення, обробки та оперативного надання інформації про суб'єкти підприємницької діяльності) та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи, який на­дається органу державної реєстрації органом державної статистики, або з ідентифікаційним номером фізичної особи — платника подат­ків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян» у разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи. Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної ви­конавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківсь­ку діяльність» та нормативно-правових актів НБУ. Уповноважені засновниками банку особи подають до Національного банку Украї­ни для державної реєстрації такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку;

2) установчий договір (крім державного банку);

3) статут банку;

4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати, на найближчий рік та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;

6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть іс­тотну участь у банку. У разі, коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які беруть участь у цій юридичній особі;

7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звіт­них періоди (квартали) — для учасників — юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку; довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) — для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстра­цію банку, що встановлюється Національним банком України;

10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції — для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного то­вариства;

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голо­ви, членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.

Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення (п. 1 ст. 89 ЦК України).

Порушення встановленого законом порядку створення юридич­ної особи або невідповідність її установчих документів закону є під­ставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмо­ва у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається. Відмова у державній реєстрації, а також зволікан­ня з її проведенням можуть бути оскаржені в суді.

Якщо у державній реєстрації суб'єкта підприємницької діяльно­сті відмовлено або її не проведено за наявності всіх необхідних для цього документів у встановлений строк (не більше п'яти робочих днів), засновник суб'єкта підприємницької діяльності, який є під­приємством чи організацією у розумінні ст. 1 ГПК України, має право відповідно до ч. 22 ст. 8 Закону України «Про підприємницт­во» звернутися до господарського суду з заявою про визнання недій­сним акта відповідного органу про відмову в реєстрації суб'єкта під­приємницької діяльності або про спонукання його здійснити таку реєстрацію.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організа­ційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезна­ходження, органи управління, філії та представництва, предмет діяльності товариства чи мета установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — з моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх учасники не мають пра­ва посилатися на відсутність реєстрації таких змін.

Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — з моменту повідомлення органу, що здій існує державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної ре­єстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з ура­хуванням цих змін.