3. Метод цивільно-правового регулювання

Поняття методу цивільно-правового регулювання охоплює су­купність правових засобів і прийомів впливу на майнові та особис­ті немайнові відносини, які дістали відображення в цивільно-пра­вових нормах.

Визначальною ознакою методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин є юридична рівність сторін. Ні один із учасни­ків цивільно-правових відносин не може примусити іншого учасни­ка до певної поведінки за формою і суттю. З цією ознакою пов'язана й інша ознака, а саме: диспозитивність сторін у цивільно-правових відносинах. Поняття диспозитивності означає, що учасники можуть діяти на свій розсуд, вирішуючи питання щодо прав та обов'язків у даному право відношенні. Взаємовідносини сторін визнача­ється лише їх узгодженою волею.

Можливість діяти на свій розсуд визначає ще одну рису методу цивільно-правового регулювання. Це — ініціативність сторін при і встановленні їх взаємовідносин і зв'язків між ними.

Сторони цивільних правовідносин самостійні і незалежні у вирішенні питань своєї поведінки у власних взаємовідносинах, тому передбачається, що спори і спірні питання між ними вирішуються судом. Це може бути суд загальної юрисдикції, господарський або третейський суд.

Для учасників цивільних правовідносин, які не виконують своїх обов'язків, порушують права інших учасників цивільних правовід­носин, настає цивільно-правова відповідальність, що полягає у за­стосуванні до порушників засобів захисту і мір цивільної відпо­відальності, які мають переважно майновий характер.

Такі риси методу цивільно-правового регулювання в сукупності забезпечують вплив цивільного права на майнові та особисті не­майнові суспільні відносини, які становлять предмет цивільного права.

5. Принципи цивільного права

Принципи цивільного права тісно пов'язані з предметом і мето­дом регулювання цивільно-правових відносин. Вони мають визна­чальне значення при застосуванні цивільно-правових норм. До них належать принципи, що дістали відображення в ст. З ЦК України:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена зако­ном;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, до принципів цивільного права належить принцип юридичної рівності суб'єктів цивільного правовідношення перед за­коном, що міститься в ст. 1 ЦК України.

Принцип неприпустимості позбавлення права власності, крім ви­падків, встановлених законом, виражає непорушність права влас­ності. Непорушність права власності полягає в тому, що рівно допу­скається існування і власності приватної, і власності публічної. Крім того, всі види власності мають рівний режим і рівно перебувають під охороною права і держави.

Одним із найбільш вагомих є принцип свободи договору. Сторо­ни на власний розсуд у межах закону вирішують питання укладення договору та його змісту, керуючись при цьому вимогами справед­ливості, добросовісності та розумності.

В юридичній літературі наріжним принципом цивільного права називають принцип свободи особистості¹. Свобода особистості — це, перш за все, свобода індивідуалізації людини, утвердження поваги до її честі і гідності, свобода її підприємницької діяльності.

Важливим принципом цивільного права є принцип всебічної охо­рони і судового захисту цивільних прав. Завдяки його втіленню для \ часників цивільних правовідносин забезпечується можливість захи­сту своїх прав та інтересів, у тому числі і самозахист. Кожен учасник цивільних правовідносин користується юридичною можливістю ви­магати усунення перепон для здійснення свого права або відновлення порушеного права. Судовий захист гарантується кожному.

Так забезпечується здійснення цивільних прав учасників цивільних правовідносин.