6. Опрацюйте фрагмент статті «Хто може забезпечити соціально-правовий захист лікаря і пацієнта в Україні» і дайте відповіді на запитання:

• На вашу думку, чи може лікар, медичний працівник співпрацювати з представниками фармацевтичних компаній?

В Україні зареєстрована Спілка громадських організацій «Всеукраїнська асоціація захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації» (далі – Спілка захисту прав пацієнтів). Унікальність нової Спілки в тому, що до її складу входять не лише пацієнти, але й лікарі, юристи, громадські діячі і журналісти.

Серед завдань Спілки – просвітницька робота з пацієнтами (а також із лікарями) щодо захисту особистих прав у сфері охорони здоров’я, проведення незалежної експертизи якості медичного забезпечення населення, створення системи громадського контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади.

Голова Спілки Валентина Очеретенко в 24 травня 2007 р. на прес-конференції заявила: «Значна частина медичної інформації, яку отримують наші пацієнти, розповсюджується фармацевтичними виробниками. Тут ми значно відстаємо від європейських країн, де провідні фармацевтичні виробники декларують особливий етичний кодекс… Так, у Бельгії лікар, що співпрацює з представниками фармацевтичних компаній, підлягає кримінальній відповідальності». Юрист, президент Української медико-правової асоціації Радмила Гревцова підкреслила наявність численних прогалин у чинному законодавстві (відсутність юридичного визначення понять «медична послуга», «лікарська помилка»).

Тарасенко О. Хто може забезпечити соціально-правовий захист лікаря і пацієнта в Україні // Ліки України. – 2007. – травень. – С.72-73.

7.Опрацюйте фрамент статті «Чинники ризику розповсюдження віл в умовах надання медичної допомоги хворому» і дайте відповіді на запитання:

• Медпрацівники яких спеціальностей піддаються найбільшому ризику інфікування ВІЛ?

• Які об’єктивні та суб’єктивні причини таких ризиків інфікування ВІЛ?

«Викладачами Івано-Франківського національного медичного університету та працівниками обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції і боротьби зі СНІД І.Г.Грижак, Р.С.Остяк, О.Я.Пришляк, Л.Р.Грижак, О.Б.Дикий, М.В.Пюрик в 2007 р. були проведені соціологічні дослідження. Метою роботи було вивчити епідемічний стан населення в Івано-Франківській області та оцінити наявність ризиків передачі ВІЛ-інфекції в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ), запропонувати рекомендації для вдосконалення інфекційного контролю.

Матеріали і методи. Вивчено статичні показники, взяті в Івано-Франківському обласному центрі профілактики ВІЛ-інфекції і боротьби зі СНІДом, проведено анкетування 139 медпрацівників, які мають професійний контакт із потенційно інфікованим біологічним матеріалом: хірурги – 26, акушер-гінеколог – 25, оториноларингологи – 16, стоматологи – 19, невропатологи – 8, маніпуляцій ні медсестри – 21, санітарки – 24, а також 72 не медики.

Реальний відсоток інфікованого населення із числа всіх тестованих осіб складає в Прикарпатському регіоні 0,47 %, що вдвічі менше від загальнодержавного показника – 1,16%.

Позитивним показником є відсутність випадків інфікування медпрацівників та пацієнтів у ліку­вальних закладах міста. Однак при анкетуванні 139 медпрацівників виявлено існування ризику зараження та недостатню їх настороженість. Ри­зиковані ситуації виникають доволі час­то. У лікарів хірургічного профілю (хірурги, акушер-гінекологи, ЛОР, стоматологи) вони полягають в прориві, проколі, порізі рукавичок, попаданні крові на неушкоджені шкіру і слизові оболонки, проколи чи порізи шкіри під час операції тощо. Лікарі стоматологи і ЛОР часто працюють без за­хисних щитків і окулярів, що сприяє потраплянню на шкіру обличчя і кон'юнктиву аерозолю слини з домішками крові або гною пацієнта. Деякі невро­патологи здійснюють спинномозкову пункцію без рукавичок. У медсестер бувають проколи рукави­чок і шкіри порожнистою голкою, у санітарок – випадковий укол порожнистою голкою під час прибирання та контакт з постільною білизною, яка контамінована кров'ю чи виділеннями з рани хво­рого. Треба зазначити, що більший ризик і нехту­вання правилами безпеки притаманні медикам старшої генерації, які менше усвідомлюють небез­пеку зараження на ВІЛ-інфекцію.

Високий ступінь інфікованості спостерігається серед передчасно померлих людей, яким проведений судмедекспертний розтин – 17,65%. Ця обставина зумовлює наростання ризику професійного зараження у судмедекспертів й паталогоанатомів.

Встановлено, що в 16,55% опитаних медиків регулярно виникає контакт із потенційно ВІЛ-контамінованим біологічним матеріалом.

Оцінка медпрацівниками власного ризику зараження ВІЛом при здійсненні професійних обов’язків [с.31]

Медпрацівники	Кількість осіб, які мали потенційно-небезпечні контакти з біологічною рідиною за останні 3 міс.		Кількість осіб, які проводили маніпуляції без належних засобів захисту за останні 3 міс.		Кількість осіб, які звернулися за постконтактною профілактикою
	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Хірурги різних профілів (n=26)	9	34,61	0	0	5	11,50
Стоматологи (n=19)	3	15,79	1	5,26	2	10,53
ЛОР (n=16)	2	12,50	5	31,25	1	6,25
Акушер-гінекологи (n=25)	3	12,0	0	0	2	8,0
Невропатологи (n=8)	1	12,50	1	12,5
Медсестри (n=21)	3	14,29	0	0	2	9,50
Санітарки (n=24)	2	8,33	1	4,17	2	8,33
Всього (n=139)	23	16,55	8	11,51	14	10,07
Не медики (n=72)	4	5,56	-	-	-	-

Після небезпеч­ного контакту з потенційно-забрудненим біологіч­ним матеріалом тільки 60 % медиків звертаються за постконтактною профілактикою, що відобра­жає як знижений рівень настороженості, деколи фаталізм, так і неоднозначність ситуації, що скла­лася. Окремі хірурги заявляють, що отриму­ють травми під час операцій мало не щомісяця, а отже, вживати місячну антиретровірусну профілактику їм доведеться постійно?

На сьогодні хірурги рідко користуються двома парами рукавичок при виконанні операції ВІЛ-інфікованому пацієнту, а саме тому, що вчасної інформації про ВІЛ-статус хворого вони не мають. Поки що хірурги не забезпечені кольчужними рукавичками, які створюють додатковий захист від травматизації рук ріжучими предметами.

Таємниця ВІЛ-статусу стаціонарного хворого від лікуючого лікаря знижує якість лікувально-діагностичного процесу та ускладнює передумови для постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції у медиків [с.30-32]».

Грижак І.Г., Остяк Р.С., Пришляк О.Я., Грижак Л.Р., Дикий О.Б., Пюрик М.В. (Івано-Франківський державний медичний університет та обласний центр профілактики ВІЛ-інфекції і боротьби зі СНІД) Чинники ризику розповсюдження ВІЛ в умовах надання медичної допомоги хворому // Інфекційні хвороби. – 2007. - № 4. – С.29-33.