Гегемонна маскулінність і маскулінна ідеологія

Вельми плідним аспектом гендерних досліджень стало вивчення нормативної маскулінності. Відповідно до теорії гегемонної маскулінності, авто­ром якої є австралійський соціолог Р.Конел, у будь-якій чоловічій спільноті існує не один, а кілька типів маскулінності, але на вершині цієї ієрархії зазвичай перебуває той тип особистості, для якого характерні утвердження чоловічої влади над жінками й підлеглими чоловіками, культ фізичної сили, схильність до насильства, емоційна невиразність і висока змагальність. Гегемонна маскулінність – не властивість конкретного чо­ловіка, а соціокультурний нормативний канон, на який чоловіки та хлопчи­ки орієнтуються, навіть якщо їхні власні риси йому не відповідають. Вироб­лення або успішна симуляція рис гегемонної маскулінності можуть сприя­ти соціальному успіху чоловіка, але водночас створюють підвищені ризики, зокрема для його здоров'я. Скажімо, чоловік, який послідовно заперечує симптоми хвороби чи біль, може створити собі імідж сміливої й мужньої людини, але водночас ризикує перетворити свої недуги на хронічну хворобу. [с.8].

Перші чотири принципи або норми традиційної маскулінності сформулював Роберт Бренон: (1) "без бабства" ("no sissy stuff) — чоловік має уникати всього жіночного; (2) "великий бос" ("the big wheel") — чоловік має домагатися успіху й випереджати інших чоловіків; (3) "міцний дуб" ("the sturdy oak") — чоловік має бути сильним і не виявляти слабкості; (4) "задай їм перцю" ("give'em hell") — чоловік має бути крутим і не боятися насиль­ства. На цій підставі було створено "Бренонову шкалу маскулінності" (The Brannon Masculinity Scale — BMS) із 110 нормативних суджень, призначених для вимірювання традиційної маскулінності. Проте деякі її субшкали перетиналися одна з одною. [с.8].

Більшість чоловіків приймають традиційне визначення маскулінності. Але воно постулює обов'язкову "несхожість на жінок" і поряд із тим заохочує вочевидь нездорову поведінку (пияцтво, невиправданий ризик). Це створює у чоловіків дисфункціональну напруженість; чоловіків, поведінка яких відхиляється від цих норм, часто піддають остракізму, і вони відчува­ють сором або травматичну напруженість. Більшість чоловіків ці ґендерно-рольові очікування так чи інакше порушують, але за це їм доводиться розплачуватися відчуттям своєї невідповідності, самозванства. Назагал китайці, росіяни, пакистанці та японці приймають традиційну маскулінну ідеологію більш повною мірою, ніж американці [с.9].

Маскулінна ідеологія і чоловіче здоров'я

Соціологи та психологи не мають сумнівів у тому, що гегемонна маскулінність і традиційна маскулінна ідеологія негативно впливають як на взаємини чоловіків і жінок, так і на чоловіче здоров'я. [с.10].

Завищені соціальні й особисті претензії ("чоловік має бути завжди й усюди першим і головним") та установка на силове розв'язання конфліктів ("справжній чоловік завжди виступає з позиції сили") сприяють формуван­ню конфліктності й агресивності, які найчастіше не відповідають індивіду­альним психофізіологічним особливостям і можливостям реального чо­ловіка. Це особливо болісно виявляється у кризових ситуаціях, яких у су­часному мінливому світі стає дедалі більше. Відчуття, що він не виправдує надій та очікувань щодо нього, породжує у чоловіка синдром "нереалізова­ної маскулінності" й може призводити до посилення депресивних настроїв, соціальної апатії, схильності до суїциду, формування стратегії "набутої безпорадності" (відмова від активної боротьби із труднощами й використання своєї безпорадності як засобу експлуатації інших) та ін. [с.10].

Великий пласт неґативу для чоловічого здоров'я зумовлений тим, що традиційна маскулінна ідеологія поєднує високі соціальні претензії на вла­ду, статус, повагу тощо із виправданням і поетизацією вочевидь нездорово­го, але натомість "чоловічого" стилю життя, зокрема пияцтва, паління, не­виправданих ризиків. [с.10].

Ідеться не про припущення, а про науково доведені факти. Наприклад, вивчення репрезентативної національної вибірки 15-19-літніх хлопчиків-підлітків і порівняння їхніх нормативних уявлень про маскулінність та їхньої реальної сексуальної поведінки довело, що маскулінна ідеологія зна­чимо корелює з такими показниками проблемної поведінки, як виключення зі школи, пияцтво і вживання вуличних наркотиків, частота затримань поліцією, сексуальна активність, кількість гетеросексуальних партнерів на останній рік і застосування сексуального примусу. Поведінка, що відповідає нормам гегемонної маскулінності, підвищує ризики заразитися хворобами, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), заразитися чи передати ВІЛ і рано померти внаслідок нещасного випадку чи вбивства. Причому ці дії віктимізують не лише чоловічий контингент, а й жінок, які потерпають від чоловічого насильства, сексуальних нападів, небажаних вагітностей і ЗПСШ. [с.10].

Соціально-медичні проблеми чоловічого здоров'я нерозривно пов'язані із соціально-педагогічними принципами виховання хлопчиків. Сучасна психологія розвитку стверджує, що емоційна закритість і німота хлопчиків, сприяючи накопиченню в них психологічних труднощів, багато в чому визначається характером їхнього виховання. Прагнення завжди й усюди виступати з позиції сили — одна із причин підліткової культури насильства, наркозалежності й "невмотивованої" жорстокості. Як зазначив відомий гарвардський психолог Вільям Полак, "якщо хлопчикам не дозволяють плакати сльозами, дехто з них плакатиме кулями" [с.11].

Звертаючись до батьків, психологи кажуть їм: дозвольте хлопчикам мати внутрішнє життя і відчувати весь спектр людських емоцій, щоби вони могли краще зрозуміти себе і спілкуватися з іншими; визнайте і при­йміть високий рівень активності хлопчиків і надайте їм безпечні, призначені для хлопчиків місця, де вони могли б цю активність виявляти; розмовляйте із хлопчиками їхньою мовою, поважаючи їхню гордість і маскулінність; пояснюйте хлопчикам, що емоційна сміливість — це також сміливість, що сміливість і емпатія — джерела справжньої сили в житті; навчайте хлопчиків того, що є багато шляхів стати чоловіком. [с.11].

Від характеру виховання хлопчиків залежить і здоров'я дорослих чоловіків. Соціологи, психологи та медики одностайно констатують, що чоловіки скрізь і всюди:

а) переоцінюють якість свого здоров'я;

б) соромляться зізнаватися у власній слабості;

в) не вміють і не люблять просити про допомогу.

За даними американського Міністерства охорони здоров'я та соціальних служб, чоловіки впродовж свого життя рідше за жінок спілкуються з лікарем, а кількість чоловіків, які востаннє були у лікаря два чи більше років тому, вдвічі перевищує кількість таких жінок. Зрештою чоловіки часто прогаюють момент своєчасної діагностики, і це одна з причин чоловічої надсмертності. Це стосується практично всіх захворювань і всіх категорій чо­ловіків, але особливо — представників бідних і менш освічених верств населення, де стереотип «крутого чоловіка» найсильніший. [с.11-12].