Ііі. Медичні та генетичні аспекти демографічної ситуації в Івано-Франківській області

Метою даної роботи є моніторування основних демографічних показників з наступною розробкою рекомендацій з профілактики вроджених вад розвитку і спадкових хвороб.

Матеріал і методи дослідження. Об’єктом дослідження була первинна документація пологових стаціонарів м. Івано-Франківська від 1999 до 2004 років. Проаналізована також звітно-статистична документація всіх районних лікарень області, 2644 історії новонароджених обласного перинатального центру (ОПЦ) та 76 протоколи патологоанатомічних розтинів. Враховувалися стан здоров’я матері, порядок народження, перебіг вагітності і пологів, встановлювались причини смерті, наявність вродженої і спадкової патології. Статистична обробка показників проведена за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel 2000 [с.100].

Висновки. 1.На основі проведеного аналізу демографічних показників встановлено позитивну тенденцію до незначного зростання народжуваності по обласному перинатальному центрі та по Івано-Франківській області в цілому за період 2002-2004 роки. 2.Доведено зниження показників перинатальної, ранньої неонатальної та неонатальної смертності серед новонароджених за період від 1999-2004 роки, відповідно у 2,6 і у 3,09 рази. Зниження аналогічних показників по Івано-Франківській області було в 1,2-1,3 рази. 3.В структурі причин ранньої неонатальної та неонатальної смертності переважають вроджені вади розвитку і тільки у 2003 і 2004 рр. на перше місце причин вийшли внутрішньо-утробна гіпоксія і синдром дихальних розладів [с.102].

Кочерга З.Р. (Івано-Франківський державний медичний університет) Медичні та генетичні аспекти демографічної ситуації в Івано-Франківській області // Галицький лікарський вісник. – 2006. – Т.13. – № 2. – С.100-102.

Іv. Соціальні аспекти пізнього виявлення туберкульозу

Метою дослідження було вивчення впливу соціальних чинників на виявлення туберкульозу легень в умовах епідемії.

Матеріали і методи. Проаналізовані історії хвороб 247 хворих з туберкульозом легень (83 – до епідемії, 164 – під час епідемії). Зокрема ретельно вивчали анамнез захворювання та життя. Для одержання репрезентативних даних у дослідження залучалися хворі з уперше діагностованим туберкульозом легень. Застосовували метод випадкової вибірки. Усі дані під час епідемії зіставляли з аналогічними даними до епідемії. Розподіл пацієнтів за статтю та віком виявив, що частіше хворіли на туберкульоз чоловіки – 69 (83,1%) до епідемії та 133 (81,1%) під час епідемії проти 14 (16,8%) та 31 (18,9 %) відповідно жінок, Р<0,05. Більшість складали особи працездатного віку – 52 (62,6%) до епідемії та 128 (78,0%) під час епідемії, Р<0,05. Вік хворих коливався в межах 18-75 років. Розподіл осіб за віковими групами до та під час епідемії виявився ідентичним, Р<0,05. При вивченні результатів дослідження використовували математичні та статистичні методи аналізу [с.45-46].

Висновки. 1.Відмічено суттєве збільшення випадків пізнього виявлення туберкульозу легень під час епідемії – у 84,8% хворих проти 69,9% - до епідемії.

2.Соціальна структура хворих на туберкульоз легень значно погіршилася, передусім – за рахунок зростання кількості непрацюючих осіб (43,9 проти 7,2% до епідемії).

3.Якщо значення ризиків за соматичними захворюваннями, серед яких найчастішими були: хронічні неспецифічні захворювання органів дихання, серцево-судинні та шлунково-кишкові захворювання, під час епідемії суттєво не змінилося порівняно з доепідемічним періодом, то вплив соціальних ризиків на виявлення туберкульозу під час епідемії був значнішим. А саме зросла кількість осіб, які зловживали алкоголем (44,5 проти 20,5 % до епідемії) та наркотиками (9,1 проти 1,2%), осіб, які мали незадовільні матеріально-побутові умови (42,7 проти 24,1%), прибулих з місць позбавлення волі (9,8 проти 3,6%), мігрантів (2,4 проти 1,2%), з’явилися безпритульні (5,5%), яких до епідемії не було.

4.Виявлено, що до епідемії переважали ризики за соматичними захворюваннями (у 59,0 проти 47,0% хворих із соціальними факторами ризику), а під час епідемії – ризики за соціальними факторами (у 70,1 проти 65,8 % хворих із соматичними захворюваннями).

7.У комплексі заходів боротьби з туберкульозом в умовах епідемії повинна приділятися достатня увага заходам соціального спрямування, зокрема необхідно максимально охопити профілактичним обстеженням осіб з груп соціального ризику [с.48].

Мельник В.М., Новожилова І.О. (Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України) Соціальні аспекти пізнього виявлення туберкульозу // Інфекційні хвороби. – 2007. – № 2. – С.45-49.