Тема 9. Соціальні конфлікти. Вирішення та запобігання конфліктів у медицині

Актуальність теми: Людські відносини часто піддаються дисгармонії, що проявляється в конфліктах. Несвоєчасне вирішення соціальних конфліктів може призвести до стресів. Вивчення соціальних конфліктів допоможе студентам зрозуміти умови ефективного вирішення та запобігання конфліктів у майбутній професійній сфері та повсякденному житті.

Навчальні цілі:

Знати: визначення понять конфлікт, конфліктологія, функції конфліктів, типи конфліктів, основні теорії конфліктності, розвиток конфліктології в Україні, причини міжособистісних конфліктів, стилі розв’язання конфліктів.

Вміти: визначати типи конфліктів, аналізувати конфліктну ситуацію, визначати передвісників конфлікту, застосовувати отриманні знання при вирішенні конфліктів в повсякденному житті, знаходити причини і наслідки основних соціальних протиріч

Питання для обговорення:

1.Конфлікт як закономірне суспільне явище:

• поняття “конфлікт”;

• конфліктологія як наука;

• основні та допоміжні функції конфлікту;

• структура конфлікту;

• типи конфліктів;

• учасники конфлікту та ранг опонента;

2. Основні концепції теорії конфліктності:

• теорія “класової боротьби” К.Маркса;

• теорія “конфліктного функціоналізму” Л.Козера;

• залежність соціальної напруженості в суспільстві від рівня задоволення базових потреб людей (П.Сорокін) (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 3).

• концепція соціального конфлікту Р.Дарендорфа;

• модель соціальної конфліктності Дж. Рекса.

3.Дослідження соціальних конфліктів на Україні.

4.Стадії розвитку конфлікту (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 1).

5.Сутність та причини міжособистісних конфліктів:

• зміст міжособистісних конфліктів;

• причини міжособистісних конфліктів

6. Вирішення та запобігання конфліктів:

• стилі розв’язання конфліктів;

• опис проблемної ситуації;

• правила поведінки у конфліктній ситуації;

• передвісники конфлікту;

• запобігання конфліктів;

• принципи приглушення конфліктів;

7.Конфлікти у медичній сфері: вирішення та запобігання конфліктів у медицині (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 2).

Питання самостійної роботи студента на тему

“Девіантна поведінка”

1.Девіантна поведінка.

2.Санкції протидії девіантній поведінці.

3.Роль лікаря у протидії девіантній поведінці окремих груп суспільства.

Завдання для самостійної роботи

1. Зобразіть схематично “Стадії розвитку конфлікту” та змоделюйте конфліктну ситуацію в медичній сфері, проаналізуйте її за стадіями.

2. Проаналізуйте, які профілактичні заходи будуть дієвими щодо попередження конфліктів у медицині?

3. Опрацюйте уривки з праці п.Сорокіна “Человек. Цивилизация. Общество ” і дайте відповіді на запитання:

• Що є безпосередньою передумовою будь-якої революції на думку П.Сорокіна?

• Які основні причини революцій виділяє вчений П.Сорокін?

• Чому пригнічення імпульсів завжди призводить до революцій?

Причини революцій

Основні причини революції. Аналізуючи передумови революцій, правильно було б розпочати з причин, які породжують революційні відхилення у поведінці людей. Якщо поведінка членів деякого суспільства демонструє таке відхилення, то і все суспільство може бути піддане подібним змінам, оскільки воно представляє собою суму взаємодіючих один з одним індивідів. [с.272]

Які ж тоді причини, що призводять до швидких і всеохоплюючих відхилень у поведінці людей?

Безпосередньою передумовою будь-якої революції завжди було збільшення пригнічених базових інстинктів більшості населення, а також неможливість навіть мінімального їх задоволення. [с.272]

Таке в загальних рисах сумарне ствердження про причини революції, яка звичайно ж проявляється в багатьох конкретних реаліях різних часів і місць дій. Якщо травний рефлекс значної частини населення “пригнічується” голодом, то зрозуміла причина повстань і революцій; якщо “пригнічується” інстинкт самозбереження деспотичними екзекуціями, масовими вбивствами, кривавими звірствами, то зрозуміла друга причина революцій. Якщо “пригнічується” рефлекс колективного самозбереження (наприклад, сім’ї, релігійної секти, партії), “оскверняються” їхні святині, відбувається арешт їх членів і т.п., то ми маємо вже третю причину революцій. Якщо потреба в житлі, одязі і т.п. не задовольняється хоча б мінімально, то зрозуміло додаткова причина революцій. Якщо у більшості “пригнічується” статевий рефлекс у всіх його проявах (в вигляді ревнощів чи бажанням володіти предметом кохання) і відсутні умови для його задоволення, поширені крадіжки, насильства дружин і дочок, принудительное заміжжя чи розлучення і т.п. – зрозуміла п’ята причина революцій. Якщо “пригнічується” приватновласницький інстинкт мас, панує бідність, і особливо якщо це відбувається на фоні благополуччя інших, то ми маємо вже шосту причину революцій. Якщо “пригнічується” інстинкт самовираження (за Е.Россу) чи індивідуальності (за Н.Михайловським), а люди стикаються, з одного боку, з образами, зневагами, перманентним і несправедливим ігноруванням їх достоїнств і досягнень, а з другого – з перебільшенням заслуг людей, які не заслуговують на те, то ми маємо ще одну причину революцій. [с.272-273]

Якщо пригнічуються у більшості людей їх імпульси до боротьби і конкуренції, творчої роботи, набуття різноманітного досвіду, потреба у свободі (свободі слова і дій), яка породжує надмірно спокійне життя, монотонне середовище проживання і роботу, котра не дає нічого ані для мозку, ані для серця, постійними обмеженнями у свободі спілкування, слова і дій, то ми маємо допоміжні умови – складові революційного вибуху. [с.273]

Чому пригнічення імпульсів завжди призводить до революцій? Чому зростання репресій щодо базових інстинктів мас призводить до всезагальних революційних відхиленнь у поведінці людей? Тому що пригнічення основних імпульсів неминуче змушує людей шукати шляхи виходу, так як і будь-який інший живий організм шукає спасіння від невластивого йому навколишнього середовища. Попередні форми поведінки нестерпні, відповідно, необхідний пошук нових форм. Репресований рефлекс спочатку намагається знайти вихід через пригнічення інших рефлексів, які заважають його задоволенню. Для прикладу, репресований травний інстинкт створює тиск на ті гальма, котрі стримують людину від крадіжки, брехні, поїдання забороненої їжі і т.п. І той, хто ніколи не крав, стає злодієм і злочинцем; той, хто встидався простягнути руку, стає прохачем; віруючий перестає постити; той, хто завжди дотримувався закону, порушує його; аристократ, приборкавши в собі відчуття сорому, відправляється на ринок, щоб продати штани; той, хто соромився їсти на вулиці, тепер робить це просто; той, хто раніше зневажливо ставився до людей, тепер лестить їм, щоб тільки отримати кусок хліба, і т.п. Зникнення більшості звичок, які перешкоджали задоволенню репресованих вроджених інстинктів, означає звільнення їх від багатьох гальм і сприяє їхньому вивільненню. В той же час це означає і послаблення умовних рефлексів, котрі раніше стримували все таки людину від здійснення певних актів насильства, таких як крадіжки, вбивства, святотатства і т.п. [с.274]

Суспільство, яке не знає, як йому жити, яке не здатне розвиватися, поступово реформуючись, а потім довірившись революції, змушене платити за свої гріхи смертю більшої частини своїх членів. [с.294]

Сплативши таку данину, якщо йому не суджено загинути, суспільство знову отримує можливість жити і розвиватися, але вже не завдяки смертоносній ворожості, а завдяки поверненню до своїх джерел, минулим інститутам і традиціям, співпраці, взаємодопомоги і єднанню всіх його членів і соціальних груп. І якщо суспільство здатне прийняти цю єдину можливість розвитку, то революція приходить до свого логічного закінчення. [с.294]

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. Ред., сост. и предисл. А.Ю.Согомонов: Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1992. – 543 с.