Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

• д одаткова інформація типу глосаріїв;

• незалежна перевірка системи екологічного управління.

Як для внутрішнього й зовнішнього обміну інформацією щодо навколиш­нього середовища, так і для звітування важливо пам'ятати, що:

• слід прагнути до налагодження двостороннього обміну інформацією;

• інформація має бути зрозумілою й адекватно поясненою;

• інформація має допускати можливість її перевірки;

• організація повинна надавати достовірну інформацію про свою діяльність;

• інформація має подаватися в упорядкованій і послідовній формі (на­ приклад, в однакових одиницях виміру, щоб уможливити порівняння одного періоду з іншим).

Організація може поширювати інформацію щодо навколишнього середо­вища за допомогою:

• для зовнішніх цілей: річного звіту, документів, що надаються регламен­туючим органам, публічних урядових протоколів, публікацій промисло­вих асоціацій, засобів масової інформації та платних оголошень;

• для внутрішніх цілей: дошки оголошень чи повідомлень, власної газети, зборів працівників, а також шляхом розповсюдження повідомлень через електронну пошту;

• проведення «днів відкритих дверей», опублікування телефонних но­мерів, за якими можна звертатися зі скаргами та запитаннями.

2. Документація системи екологічного управління. Функції, робочі проце­си і процедури мають бути визначені та належним чином задокументовані й датовані, якщо це потрібно. Організація повинна чітко визначити всі ти­пи документів, що встановлюють і регламентують функції, ефективні робочі процеси та процедури, а також процедури контролю.

Наявність документації на систему екологічного управління допомагає працівникам усвідомити те, що вимагається від них для досягнення еко­логічних цілей організації. Це дає можливість оцінювати системи та еко­логічні характеристики.

Характер документації може відрізнятися залежно від масштабу діяль­ності й складності структури організації. Там, де елементи системи еколо­гічного управління інтегровані в загальну систему управління організацією, екологічна документація повинна бути об'єднана з наявною документацією. Для спрощення організація може прийняти рішення про подання докумен­тації у формі зведення або в стислому викладі для:

• зіставлення екологічної політики, цілей та завдань;

• опису способів досягнення екологічних цілей та завдань;

• документування основних функцій, відповідальності та методик;

• вказання правил пошуку суміжної документації, а також опису інших елементів системи управління, де це потрібно;

• надання доказів того, що елементи системи екологічного управління, придатні для організації, впроваджено.

Такий стислий виклад може слугувати довідником для впровадження та підтримання на належному рівні системи екологічного управління.

120

2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління

П ід час розгляду документації системи екологічного управління слід дати відповідь на такі запитання:

1. Яким чином методики екологічного управління ідентифікуються, доку­ментуються, поширюються та переглядаються?

2. Чи впроваджено процес розробки та актуалізації документації системи екологічного управління?

3. Яким чином документація системи екологічного управління узгоджена, де це потрібно, з іншою наявною в організації документацією?

4. У який спосіб забезпечується доступ працівників до документації, не­обхідної для виконання ними посадових обов'язків?

Практичні рекомендації щодо документації системи екологічного управління

Документи можуть міститися на будь-якому носії. Вони повинні бути корисними і зрозумілими.

Уся документація має бути датованою (з указаниям дати перегляду), лег­ко ідентифікуватися, бути систематизованою й зберігатися протягом встанов­леного періоду часу.

Організація повинна забезпечити виконання таких вимог:

• документи, що стосуються системи екологічного управління, мають бу­ти ідентифіковані стосовно організації, відділу, функції, виду діяльності та (або) відповідальної особи чи особи для контактів;

• документи повинні періодично перевірятися, переглядатися, коли це потрібно, та затверджуватися уповноваженим персоналом;

• примірники цих документів мають бути в наявності на всіх дільницях, де проводяться роботи, які суттєво впливають на функціонування сис­теми екологічного управління;

• скасовані документи повинні негайно вилучатися з усіх дільниць їх ти­ражування та використання.

3. Управління діяльністю. Впровадження системи екологічного управ­ління здійснюється шляхом розробки, застосування та підтримання на на­лежному рівні робочих процедур і засобів управління для здійснення еко­логічної політики, цілей та завдань організації.

Практичні рекомендації щодо управління діяльністю

Під час розроблення чи модифікації робочих процедур та засобів уп­равління організація повинна розглянути різні види діяльності, що пов'язані або безпосередньо впливають на навколишнє середовище. До таких видів діяльності можна віднести:

• науково-дослідні й проектно-конструкторські роботи;

• закупівлю;

• укладання контрактів;

• розвантаження і складування сировини, матеріалів;

• процеси виробництва й технічного обслуговування;

• лабораторні дослідження;

• складування продукції;

• транспортування;