Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Глава 02 (074-153).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

4. Управління інформацією та протоколами

Інформація та протоколи, які свідчать про постійне функціонування системи екологічного управління, повинні містити:

  • вимоги законодавчих актів та регламентів;

  • дозволи;

  • екологічні аспекти та пов'язані з ними впливи;

  • дані про діяльність з екологічної підготовки;

  • дані про діяльність з інспекційного контролю, калібрування, техніч­ного обслуговування;

  • дані моніторингу;

  • дані про невідповідність, відмови техніки, претензії та подальші дії щодо їх усунення;

  • дані про ідентифікацію продукції (склад і властивості);

  • інформацію про постачальників та підрядників;

• результати екологічних аудитів та аналізу з боку керівництва.

Унаслідок цього може виникнути складне інформаційне поле. Ефектив­не управління інформацією та протоколами потрібне для успішного впро­вадження системи екологічного управління.

До головних ознак необхідного управління інформацією та протокола­ми в галузі охорони навколишнього середовища належать способи іден­тифікації, збирання, реєстрації, накопичення, підтримання в потрібному стані, відтворення, зберігання й розповсюдження документації та прото­колів системи екологічного управління.

Під час розгляду процесів управління інформацією та протоколами слід дати відповідь на такі запитання:

  1. Якою екологічною інформацією потрібно ефективно управляти?

  2. Якими можливостями володіє організація для визначення і простежу­вання основних показників функціонування та інших даних, необ­хідних для досягнення цілей?

  3. У який спосіб система управління інформацією та протоколами забез­печує доступ до інформації тим працівникам, яким вона потрібна?

123

Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

5. Аудит системи екологічного управління

Аудити системи екологічного управління слід виконувати періодично, щоб з'ясувати, чи її функціонування узгоджується із запланованими захода­ми, на якому рівні впроваджена система, чи належним чином підтримується її функціонування.

Аудити системи екологічного управління можуть здійснюватись персо­налом організації та (або) зовнішніми сторонами, які або вибрані організа­цією, або мають на це незалежні від неї повноваження. У будь-якому разі особи, що здійснюють аудит, повинні бути спроможні виконувати його об'єктивно й неупереджено та мати належну підготовку.

Періодичність аудитів має визначатися характером діяльності організа­ції з урахуванням екологічних аспектів та їх можливих впливів. Під час вста­новлення періодичності слід враховувати результати аудитів, що здійснюва­лися раніше.

Звіт про аудит системи екологічного управління повинен надаватися згідно з планом аудиту.

Аналіз і вдосконалення

1. Загальні положення

Процес постійного вдосконалення слід застосовувати до системи еко­логічного управління, щоб досягти загального поліпшення екологічних характеристик.

2. Аналіз системи екологічного управління

Керівництво організації зобов'язане у відповідні періоди часу проводи­ти аналіз системи екологічного управління для забезпечення її постійної придатності та ефективності.

Сфера поширення аналізу має бути достатньою, щоб охопити еколо­гічні впливи всіх видів діяльності, продукції чи послуг організації, а також визначити вплив екологічних характеристик на фінансовий стан і, якщо це можливо, на конкурентні позиції організації.

Аналіз системи екологічного управління повинен включати:

  • аналіз екологічних цілей, завдань та екологічних характеристик;

  • аналіз даних, отриманих під час аудитів системи екологічного управ­ління;

  • оцінювання ефективності системи;

  • оцінювання обґрунтованості екологічної політики, а також необхід­ності її коригування внаслідок, скажімо, таких чинників: зміни в законодавстві; зміни очікувань та вимог зацікавлених сторін; мо­дифікація продукції та діяльності організації; досягнення науково- технічного прогресу; досвід, набутий в екологічно небезпечних ситу­аціях; зміни пріоритетів ринку; нові вимоги до звітування та обміну інформацією.