- •2.1 Загальні поняття і положення
- •Глава 2
- •Структура теоретико-методологічних основ екологічного управління
- •Р ис. 2.1 Загальна структура теоретико-методологічних основ екологічного управління
- •Глава 2
- •2.3 Методологія системно-екологічного підходу
- •Методологія системно-екологічного підходу загальний погляд на формування і визначення
- •Історія становлення системного підходу
- •Глава 2
- •2.3 Методологія системно-екологічного підходу
- •Методологічні ознаки системно-екологічного підходу
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Теоретична методологія системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Глава 2 Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління
- •Наукові основи системної організації ———————екологічного управління———————
- •Загальносистемна характеристика
- •Характеристика системної організації екологічного управління
- •Глава 2
- •Нормативна методологія системного екологічного управління
- •Система нормативної регламентації ———————екологічного управління———————
- •Глава 2
- •Європейська регламентація ———————екологічної політики——————
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Стандартні вимоги до систем —————————екологічного управління———————
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Нормативна методологія прийняття рішень
- •Глава 2
- •Стандартна модель екологічного управління
- •Глава 2
- •Зобов'язання і політика
- •1. Загальні положення
- •2. Зобов'язання і провідна роль вищого керівництва
- •3. Первинний екологічний аналіз
- •Глава 2 Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління
- •4. Екологічна політика
- •Глава 2.
- •Планування 1. Загальні положення
- •2. Ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних із ними впливів на навколишнє середовище
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •3. Законодавчі та інші вимоги
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •4. Внутрішні критерії ефективності функціонування
- •5. Екологічні цілі та завдання
- •Глава 2
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •6. Програма екологічного управління
- •Глава 2
- •Впровадження і функціонування 1. Загальні положення
- •2. Забезпечення можливостей для впровадження
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Тип підготовки
- •Контингент
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Вимірювання і оцінювання
- •1. Загальні положення
- •2. Вимірювання та моніторинг (постійна діяльність)
- •3. Коригувальні та запобіжні дії
- •4. Управління інформацією та протоколами
- •Глава 2
- •5. Аудит системи екологічного управління
- •Аналіз і вдосконалення
- •1. Загальні положення
- •2. Аналіз системи екологічного управління
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •3. Постійне вдосконалення
- •Функціональна методологія системного екологічного управління
- •Глава 2
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Стратегічне планування
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Інформація в екологічному управлінні
- •Механізми і цілі екологічного управління
- •Глава 2
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Управління, орієнтоване на кінцевий результат
- •Глава 2
- •Методологія ефективного прийняття рішень
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Менеджерська методологія системного екологічного управління
- •Основи культурного екоменеджменту
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Основи діяльності керівника в системі екологічного управління
- •Глава 2
- •Основи екологічної підготовки управлінського персоналу
- •2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
- •Глава 2
- •Контрольні запитання та завдання
- •Глава 2
Основи екологічної підготовки управлінського персоналу
Для того щоб розвивати навички, вміти конкурувати, нарощувати культуру, управлінському персоналу слід систематично здійснювати професійний тренінг (у тому числі екологічний), розвивати свій інтелектуальний потенціал. Тобто їм потрібна постійна професійна підготовка, яка є однією з функцій управління, що здійснюється за спеціальним алгоритмом, один із прикладів якого наведено на рис. 2.12.
Система та обсяги обов'язкових екологічних знань управлінського персоналу (у природоохоронних чи галузевих корпоративних органах управління) визначаються цілеспрямованістю, обсягом і змістом виконуваних ними функцій управління залежно від посади.
Для професійної підготовки управлінського персоналу слід керуватися такими загальнометодологічними засадами:
екологічна освіта, як формальна, так і неформальна, є безперервним процесом одержання й оновлення екологічних знань;
ефективна система екологічної освіти має охоплювати питання природного (біологічного), соціально-економічного середовища і роз витку, у тому числі духовного, бути невід'ємною частиною всіх дисциплін, використовувати формальні й неформальні методи та ефективні засоби комунікацій (багатодисциплінарний підхід);
система знань має охоплювати загальносистемні, природничі, ноосферні, наукові, етичні та соціальні аспекти;
система знань покликана забезпечити додержання принципу «впровадження через навчання» в практичну діяльність цілей і завдань еко-
2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
логічної політики, програм екологічного управління, міжнародних зобов'язань тощо;
результатом екологічного навчання повинні бути розробка й атестація індивідуальних проектів, програм екологізації відповідних сфер діяльності, досягнення екологічного ефекту в процесі підготовки та прийняття рішень (наприклад, диплом-проект, диплом-програма, диплом — пропозиція);
навчальні матеріали всіх видів навчання та категорій персоналу мають ґрунтуватися на якнайточнішій наявній науковій інформації, охоплюючи загальносистемні й спеціальні методології з урахуванням індивідуального политу на екологічні знання;
програми професійної екологічної підготовки мають бути спрямовані на підвищення поінформованості управлінського персоналу щодо екологічної політики і збалансованого розвитку;
у процесі підготовки слід застосовувати такі схеми навчального процесу: службовець—викладач, викладач—службовець або службовець— консультант (викладач), консультант (викладач)—службовець.
Відповідно до викладеного, для управлінського персоналу, що відповідає за прийняття та реалізацію рішень, найбільш ефективною є методологія навчання за дистанційною (автономною) моделлю без відриву від основної діяльності з елементами управлінського консультування як інтеграційного процесу з участю консультанта-викладача з екологічного управління.
Консультант-викладач з екологічного управління (внутрішній або зовнішній) — це перш за все професійний висококваліфікований радник, який має фундаментальні знання та досвід із проблем цільової (екологічної) функціональної діяльності; вміє ефективно використовувати їх для аналізу й вирішення практичних та управлінських проблем у конкретній сфері чи секторі діяльності, у поширенні позитивного досвіду.
В екологічно розвинених країнах останнім часом набули поширення такі поняття, як «екологічна філософія життя», «екологічна парадигма», «екологічні пріоритети». Парадигма, як відомо, — це система цінностей, світоглядів, принципів і підходів, що визначають і характеризують стан розвитку суспільства. Екологічна парадигма означає усвідомлення в суспільстві переваг екологічних цінностей над технократичними, збалансованого еколого-соціоекономічного прогресу над науково-технічним, екологічної філософії життя над матеріалістичною.
В Україні під впливом світової спільноти тільки розпочато формування прошарку науковців, державних діячів, викладачів навчальних закладів, що екологічно мислять. Однак протидія інерційних природоспоживацьких тенденцій ще надто велика. Подолати їх допоможуть насамперед екологічна освіченість та практична реалізація екосистемних знань управлінським персоналом.
Уніфікована система обов'язкових знань менеджерів має охоплювати:
основні екологічні поняття та означення;
системоутворювальні (основоположні) закони природи;
149
