Основи екологічної підготовки управлінського персоналу

Для того щоб розвивати навички, вміти конкурувати, нарощувати куль­туру, управлінському персоналу слід систематично здійснювати про­фесійний тренінг (у тому числі екологічний), розвивати свій інтелектуаль­ний потенціал. Тобто їм потрібна постійна професійна підготовка, яка є однією з функцій управління, що здійснюється за спеціальним алгоритмом, один із прикладів якого наведено на рис. 2.12.

Система та обсяги обов'язкових екологічних знань управлінського пер­соналу (у природоохоронних чи галузевих корпоративних органах управ­ління) визначаються цілеспрямованістю, обсягом і змістом виконуваних ними функцій управління залежно від посади.

Для професійної підготовки управлінського персоналу слід керуватися такими загальнометодологічними засадами:

• екологічна освіта, як формальна, так і неформальна, є безперервним процесом одержання й оновлення екологічних знань;

• ефективна система екологічної освіти має охоплювати питання при­родного (біологічного), соціально-економічного середовища і роз­ витку, у тому числі духовного, бути невід'ємною частиною всіх дисциплін, використовувати формальні й неформальні методи та ефективні засоби комунікацій (багатодисциплінарний підхід);

• система знань має охоплювати загальносистемні, природничі, ноо­сферні, наукові, етичні та соціальні аспекти;

• система знань покликана забезпечити додержання принципу «впро­вадження через навчання» в практичну діяльність цілей і завдань еко-

2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління

логічної політики, програм екологічного управління, міжнародних зобов'язань тощо;

• результатом екологічного навчання повинні бути розробка й атестація індивідуальних проектів, програм екологізації відповідних сфер діяль­ності, досягнення екологічного ефекту в процесі підготовки та прий­няття рішень (наприклад, диплом-проект, диплом-програма, диплом — пропозиція);

• навчальні матеріали всіх видів навчання та категорій персоналу ма­ють ґрунтуватися на якнайточнішій наявній науковій інформації, охоплюючи загальносистемні й спеціальні методології з урахуванням індивідуального политу на екологічні знання;

• програми професійної екологічної підготовки мають бути спрямовані на підвищення поінформованості управлінського персоналу щодо екологічної політики і збалансованого розвитку;

• у процесі підготовки слід застосовувати такі схеми навчального про­цесу: службовець—викладач, викладач—службовець або службовець— консультант (викладач), консультант (викладач)—службовець.

Відповідно до викладеного, для управлінського персоналу, що відпо­відає за прийняття та реалізацію рішень, найбільш ефективною є методо­логія навчання за дистанційною (автономною) моделлю без відриву від основної діяльності з елементами управлінського консультування як інтеграційного процесу з участю консультанта-викладача з екологічного управління.

Консультант-викладач з екологічного управління (внутрішній або зовнішній) — це перш за все професійний висококваліфікований радник, який має фундаментальні знання та досвід із проблем цільової (екологічної) функціональної діяльності; вміє ефективно використовувати їх для аналізу й вирішення практичних та управлінських проблем у конкретній сфері чи секторі діяльності, у поширенні позитивного досвіду.

В екологічно розвинених країнах останнім часом набули поширення такі поняття, як «екологічна філософія життя», «екологічна парадигма», «екологічні пріоритети». Парадигма, як відомо, — це система цінностей, світоглядів, принципів і підходів, що визначають і характеризують стан роз­витку суспільства. Екологічна парадигма означає усвідомлення в суспільстві переваг екологічних цінностей над технократичними, збалансованого еко­лого-соціоекономічного прогресу над науково-технічним, екологічної філо­софії життя над матеріалістичною.

В Україні під впливом світової спільноти тільки розпочато формування прошарку науковців, державних діячів, викладачів навчальних закладів, що екологічно мислять. Однак протидія інерційних природоспоживацьких тен­денцій ще надто велика. Подолати їх допоможуть насамперед екологічна освіченість та практична реалізація екосистемних знань управлінським пер­соналом.

Уніфікована система обов'язкових знань менеджерів має охоплювати:

• основні екологічні поняття та означення;

• системоутворювальні (основоположні) закони природи;

149