Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

ч ислювальної техніки, раціональних інформаційних потоків, а також уп­равлінський персонал, що працює методично й самостійно в межах відпра­цьованого регламенту. Чим більше формалізовано й автоматизовано функ­цій управління, тим більше часу й зусиль залишається керівникові підпри­ємства на виконання неформальних функцій, які працюють на його імідж, а отже, і на імідж підприємства.

Якщо керівник згоден із таким підходом і відчуває потребу в упорядку­ванні функціональної діяльності особистої та персоналу, то знання методо­логії системного підходу стануть для нього інструментарієм такого функціонального упорядкування. Це підтверджує досвід менеджерської діяльності багатьох фірм світу, що досягли успіху в конкурентній боротьбі.

Таким чином, перший висновок для керівника підприємства полягає в тому, що об'єктивні умови реформування економіки, реструк­туризації виробництва і, як наслідок, управління, пошук і вихід на нові ринки збуту потребують оволодіння ринковою методологією системного підходу.

Другий висновок стосується ролі керівника в структурних перетво­реннях виробництва. Краще, якщо цю роль візьме на себе керівник підпри­ємства, не сподіваючись на якісь зовнішні втручання та сили. Краще йти з випередженням, ніж наздоганяти. Демонстрація здатності до управлінських нововведень справляє позитивне враження на інвесторів, партнерів, конку­рентів.

Третій висновок полягає в тому, що вузький спеціаліст уже не може бути керівником, як раніше. Від лідера вимагається системне мислен­ня, широкий світогляд, компетентність, здатність передбачати. Це означає, що керівник має постійно самовдосконалюватися, навчатися й експери­ментувати.

Самовдосконалення і навчання слід починати з вдосконалення на підприємстві бухгалтерського обліку відповідно до рівня світових стан­дартів. У цьому може допомогти незалежний фінансовий аудит, а щодо еко­логічних витрат — екологічний аудит. Потім треба налагодити аналітичну роботу на основі методів системного виробничо-господарського аналізу. Оволодіти цими методами слід також на рівні світових стандартів, а потім перейти до системної методології прийняття рішень. Причому слід відпра­цювати теорію і практику прийняття рішень, а продемонструвати методо­логію системного підходу може допомогти саме екологічний аудит, незалеж­ний і конфіденційний. Він не тільки допоможе в запровадженні уп­равлінського нововведення — екологічного менеджменту, а й сприятиме модернізації виробництва і реструктуризації управління з екологічними пріоритетами на рівні світових стандартів, тому що екоаудит ставить системний діагноз стану технологічних систем виробництва з позицій еко­логічної безпеки. Це не лише престижно для підприємства і працює на його «імідж», але й вигідно, оскільки приваблює інвесторів і вписується в дер­жавну екологічну політику, яка стає жорсткішою до користувачів і забруд­нювачів природи.

У проведенні екологічного аудиту беруть участь працівники підприєм­ства. Це теж навчання управлінського персоналу системному, точніше — еколого-системному, підходові.

2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління