Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

е кологічну культуру. Для світової спільноти зрозуміло, що йдеться не стільки про одну корпоративну культуру, скільки про безліч місцевих варіантів.

Компанія, яка діє тільки у своїй країні, підвладна впливові не лише за­конодавства, а й місцевої та екологічної культури. Якщо компанія має два підприємства в різних регіонах, одне — в економічно розвиненому регіоні, а інше — в економічно відсталому, то різниця в культурі буде значною. 1 часто не такою, як передбачалось.

8. Системи винагороди. Як із фізичними особами, так і з компаніями нерідко трапляється ситуація, коли від них вимагають творчості, ініціативи та ризику, хоча на практиці карають за це. Відповідна систе­ ма винагороди має бути адекватною творчим та ініціативним зусиллям колективу чи окремої особи.

9. Організація і ресурси. Очевидно, що структурний і організаційний проект компанії не слугує іншій меті, ніж забезпечення каркаса для «способу, за допомогою якого робиться справа». І якщо ця структура створює напру­ женість у внутрішньому середовищі, ресурси значною мірою диктують засоби і, отже, спосіб ведення справи.

10. Мета, цінності і переконання. Ступінь, за якого всі, хто зайнятий у бізне­ сі, розуміють і поділяють мету, цінності і переконання, що притаманні компанії, є вирішальним для культури менеджменту, що формується. Як­ що існує конфлікт між тим, що кажуть, і тим, що є «справжньою» метою і цінністю для компанії, — поведінку визначатимуть саме переконання щодо істинності.

11. Культурний аналіз. Задовго до того, як люди почали розмірковувати, чи відповідає культура менеджменту теперішнім потребам, і, звичайно, задовго до того, як вони почали шукати можливості змінити її, аналіз наявного був справжньою цінністю.

Культурний аналіз є комплексним, тому цілу низку питань слід розгля­дати як окремо, так і у зв'язках між собою.

Зміни в культурі менеджменту компанії проектують і розробляють на найвищих управлінських рівнях. Про них чітко повідомляють усіх — від працівників найвищих рівнів до тих, хто впроваджує нововведення (культурні інновації). Але це не означає, що вся відповідальність за впро­вадження нововведень лежить тільки на керівництві. Створення нової культури менеджменту — це сфера, у якій рішення приймаються з участю службовців усіх рівнів. Якщо процес створення культури не охоплює всіх працівників компанії, то модернізація менедж­менту може призвести до виникнення нових суперечностей у їхніх взаємовідносинах. У створенні нової культури може допомогти методо­логія культурного аудиту.

12. Культурний аудит. Схема культурного аудиту, за якою здійснюється культурний аналіз, містить 30 запитань про внутрішні чинники змін у компанії.

1. Чи знає організація, чого вона має досягти?

Чи встановлено місію, визначено мету? Чи до всіх донесено місію, цінності і мету? Чи враховано екологічні аспекти?

2. Чи є мета багатозначною в сьогоднішньому ринковому середовищі?