Методологія ефективного прийняття рішень

Рішення — це такий управлінський «продукт», який виробляється між альтернативними і, як правило, конкуруючими можливостями. Рішення є підсумком цілого процесу його підготовки і прийняття, в основі якого містяться як розрахункові, так і інтуїтивні методи управління. Отже, процес прийняття рішень складається з подій, що сталися до моменту вибору і відбуваються після нього.

Процес прийняття рішень має бути:

• послідовним (логічним);

• таким, що базується на достовірній інформації;

• вільним від емоцій та упереджень;

• раціональним.

Ефективний процес прийняття рішень містить багато логічних кроків. За системною моделлю цей процес характеризується такими етапами:

• визначення проблеми;

• прояснення (уточнення) проблеми та визначення цілей;

• визначення альтернатив;

• оцінка альтернатив (із застосуванням відповідних методів аналізу);

• порівняння прогнозованого результату за кожною альтернативою з цілями;

• вибір однієї з альтернатив, яка найбільше підходить до поставлених цілей.

Зауважимо, що вирішення проблеми хоч і передбачає логічне мислення, однак під час прийняття рішення велике значення мають досвід та інтуїція.

Отже, ефективний процес прийняття рішень базується на балансі трьох складових успіху — логіки, інтуїції та досвіду (трикутник прийняття рішень):

Можна сказати, що ефективний процес прийняття рішення — це про­цес узгодження форми рішення та стилю його прийняття. Він ґрунтується:

• на розумінні власного стилю (свого природного трикутника прийнят­тя рішень);

• на визначенні форми трикутника конкретного рішення;

• наскільки це можливо, на взаємному узгодженні цих двох трикут­ників.

Однак зрозуміло, що така схема трикутника виглядає досить механіс­тично, щоб абсолютно відповідати реальності. Головна її мета — бути інструментом для розуміння, чому можна досягти успіху, приймаючи одні рішення, або програти від інших.

Глава 2

Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

В аріюючи поєднання логіки, інтуїції та досвіду, можна змінити бачен­ня рішень і відкрити нові способи їх розв'язання.

Той, хто візьметься приймати рішення, яке справді вимагає збалансова­ності наведених вище складових, — наприклад, проведення екологічної модернізації — звичайно матиме перевагу, хоч і зіткнеться з незручностями, коли ситуація вимагатиме інтуїтивнішого підходу (як-от вирішити, що ро­бити з колись успішним менеджером, працездатність якого суттєво знизи­лася через різні проблеми, а сам він показує поганий приклад).

Керівник може попросити співробітників намалювати трикутник його стилю прийняття рішень, а потім зробити це самостійно, і шляхом порівняння визначити, наскільки ці два трикутники збігаються.

Є чимало причин, що негативно впливають на результати рішень. До них належать:

• неадекватне співвідношення між рішенням та стилем його прийняття;

• невміння визначити корінь проблеми, розпізнати справжню її при­чину;

• невміння змінити напрямок або вчасно відмовитися від попередньо­го неправильного рішення (у груповому стилі);

• неточна інформація;

• персональні упередження, забобони або нечесність;

• марнославство;

• самовдоволеність;

• відкладання рішень до останнього часу (реактивна, а не проективна настанова);

• острах перед наслідками рішення;

• лякливість;

• ігнорування чи приховування проблем (зверхність);

• неадекватність рівня прийняття рішень (некомпетентність того, хто їх приймає);

• невдача у виконанні рішення (брак дієвості);

• апатія (брак бажання);

• анархія (брак дисципліни);

• непередбачені обставини («сюрпризи»);

• зсуви системи (зміна зовнішніх обставин);

• неякісне виконання обов'язків (брак керівництва);

• невміння все передбачити (халатність у прийнятті рішень);

• паніка;

• лінощі;

• недосвідченість;

• брак ресурсів;

• неадекватна підготовка та виконання;

• недостатній рівень аналізу;

• брак упевненості (слабка довіра до себе) тощо.

2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління

Ефективні рішення досягаються за додержання таких умов:

• правильно визначена суть проблеми;

• відкинуті неякісні рішення;

• враховані приватні упередження;

• передумовою рішень є гуманність;

• вжиті профілактичні засоби;

• є впевненість і мужність прийняти будь-які наслідки рішень;

• звернута увага на проблеми (а не проігноровано їх);

• прийняття рішень розподілене між уповноваженими рівнями керів­ництва;

• досягнута визначеність поглядів, достатня для реалізації рішень;

• робоча сила є динамічною та дисциплінованою;

• є запасний варіант дій;

• є можливість змін (зміни розглядають як можливий варіант розвитку подій, а не як загрозу);

• рішення виконуються послідовно й наполегливо (сильне лідерство);

• рішення є достатньо обміркованими.

При цьому мають значення особисті якості того, хто приймає рішення:

• стриманість (не розгублюються навіть за кризової ситуації);

• енергійність;

• наявність значного досвіду;

• забезпеченість адекватними ресурсами;

• наявність достатньої освіти й підготовки;

• впевненість у собі (висока довіра до себе та до інших);

• компетентність;

• здатність, за потреби, досягти консенсусу.

Є 14 методологічних положень для прийняття рішень.

1. Усвідомте ваші власні схильності й упередження в прийнятті рішень (ви емоціональні чи логічні? любите швидко діяти або спочатку з кимось ра­ дитеся? тощо).

2. Прислухайтеся до поглядів, що відрізняються від ваших.

3. Перемагайте спокусу застосувати методи вирішення вчорашніх проблем для подолання сьогоднішніх.

4. Переконайтеся, що ви вирішуєте саме ту проблему, яку потрібно.

5. Зіставте проблему та рішення, для того щоб зрозуміти їхню природу.

6. Проаналізуйте максимальну кількість варіантів рішення.

7. Усвідомте, що навіть найліпше рішення може призвести до нової про­блеми.

8. Якщо ви користуєтеся «жорсткими фактами» для вашого рішення, пе­ревірте цифри. Пам'ятайте, що всі дані, подані людьми, майже завжди упереджені.