2.4. Значення лнв ("Вістника")

Донцовський ЛНВ ("Вістник") мав величезний вплив на весь свій час. Кожний час має свій дух і свої вимоги. В добу сумнівів і непев­ності діяльність Дмитра Донцова відбувалася в річищі найпосутні­ших потреб українства. За визнанням Михайла Сосновського, "ЛНВістник не був єдиним українським виданням, присвяченим пи­танням культури, науки, літератури й суспільно-політичного життя, але він був єдиним, що кидав нове світло на українські проблеми, по-новому підходив до окремих питань і по-новому їх інтерпретував. Характер, стиль, ідейна наснага, постійна свіжість і оригінальність ЛНВістника стають дуже виразними, коли журнал порівняти з інши­ми тогочасними періодичними виданнями, які появлялися на західніх українських землях, на еміґрації та на українських землях під біль­шовицьким пануванням. Не треба великих зусиль, щоб побачити, що це були два різні світи, два полюси, на яких люди однієї нації гово­рили різними мовами"²³.

Сосновський говорить про "велику павзу" між двома світовими вій­нами, під час якої виросло і сформувалося унікальне покоління україн­ців, які вписали одну з найяскравіших сторінок в історію України. "Українське культурне, літературне й суспільно-політичне життя 20-х і 30-х років тісно зв'язане з "Літературно-Науковим Вістником" та "Віст­ником", журналами, що їх редагував Д.Донцов протягом 1922-1939 ро­ків. ЛНВістник, а далі "Вістник" відіграли велику й важливу ролі в про­цесі формування української духовости на всіх українських землях між двома світовими війнами. Можна сказати, що українська людина тридцятих-сорокових років, головно зі західньоукраїнських земель, досі носить на собі відбиток впливу цих двох журналів з періоду "великої павзи", про яку колись писав Донцов у ЛНВістнику і головним актором якої він передусім був"²⁴.

Донцова годі зрозуміти з погляду "об'єктивної" науки, на яку, без врахування дійсного стану справ, посилаються його критики. Під питання було поставлене саме майбутнє української нації. Аркадій Животко намагався бути "відстороненим": "Приступивши до реаліза­ції цього завдання, редакція розгорнула його в напрямі безоглядної боротьби з традиціями й ідеями, якими жив "Літературно-Науковий Вістник" у минулих роках. Зокрема виступає проти ідеї демократизму в українському житті, висуваючи натомість ідеологію т.зв. українсь­кого націоналізму"²⁵.

Критика демократизму в ЛНВ ("Вістнику"), яка, очевидно, не по­добалася відомому історику української преси, насправді не заперечувала інтелектуалізм. Навпаки, середовище вістниківців плекали есеїстичне, тобто творче і суб'єктивне мислення, неможливе без власного погляду на речі й незалежної точки зору, яку, однак, обов'язково треба було відсто­ювати. О.Ольжич писав до Дмитра Донцова 2 лютого 1934 року: "Гадаю, що "Вістникові" треба більше уваги віддавати критиці. І то не чекати оказій в роді появи збірки поезій чи нового журналу, а постійно рефе­рувати літературні поточні прояви в нашій періодиці. Нічого так до­шкульно не відчуваємо всі ми, як саме браку докладної, пристрасної, неприхильної критики. Вона є завжди і кориґуюча, і стимулююча. Недос­тача критики власне і створює в значній мірі недостачу інтересу до літера­тури, оту "порожнечу", що в неї даремна річ кричати"²⁶.

Галина Сварник також завважує неординарність журналу: "Само­бутність і незалежність – ті риси, які визначали обличчя видання, що мало свій стиль, характер, ідейну спрямованість".²⁷ Тодішнє покоління молоді шукали виходу з історичного роздоріжжя, відповіді на питання, чому були програні визвольні змагання і що слід робити для того, щоб перемогти. До цього покоління належав і Євген Маланюк. "Але від того першого числа ЛНВ – вже дихнуло на нас першим передчуттям мож­ливої відповіді. Це вже було щось якби прорив облоги, якби вихід в широкий світ (...) після довгого спаралізування"²⁸.

Позиція Дмитра Донцова була виразною і загальнозрозумілою. "В усім – в белєтристиці, в літературній критиці, в наукових статтях і споминах, старалася редакція дати вираз одній загальній ідеї, – протесту проти пасивного відношення до окруження"²⁹. Це і приваб­лювало інтелектуальну молодь. Чіткість позиції та однозначність по­літичних бажань були вимогою доби. У січні 1926 року, в рік виходу в світ "Націоналізму", Дмитро Донцов писав: "Минулий щойно рік приніс для нас дві важні надії – повільну ліквідацію яґелонської ідеї тут, приспішену ліквідацію войовничого комунізму – там, і – скріп­лення польсько-російської приязні. (...) Більш як коли-будь, потрібна нам тепер одноцільна політика, а не "автономічна" платформа тут, а "радянська" там. Більш як коли-будь... Але менше, як коли-будь думається в нас про се"³⁰.

Донцовська наполегливість і послідовність не минули марно. Йо­му "вдалося зробити в Галичині те, чого не спроможна була зробити жодна політична організація – повести за собою ціле покоління моло­ді, вселити в нього віру у свою націю, виховати гордість і жертов­ність, впевненість у власних силах, дати орієнтири на перспективу. Можна сказати, що вся творчість, редакторська й видавнича політика Д.Донцова були підпорядковані ідеї нації й позбавлені "малоросійсь­кої шатості", з якою він так нещадно боровся"³¹.

До вістниківського середовища належали навіть такі автори, які, можливо, і не поділяли націоналістичної ідеології. Проте всі вони були мобілізовані за покликом часу. "Цей журнал був найбільше ре­презентативним органом української літератури не тільки на західно­українських землях, але і на еміґрації"³².

Розуміння місця і значення ЛНВ ("Вістника") для української суспільно-політичної та естетичної думки, для української духовності в наш час формується надзвичайно повільно, долаючи переважно політичну інерцію, успадковану від радянських часів й експортовану до нас вже після неза­лежності ідеологію постмодернізму (тоталітарного лібералізму). За висло­вом Майї Леськової, "Літературно-Науковий Вістник", редагований Д.Дон­цовим, був у 20-30-ті роки нашого віку тим типом часопису, який продов­жував власну самостійну думку й самодіяльність, викристалізовував еле­менти національного життя, охоплював усі інтереси та проблеми з ду­ховної, суспільної та політичної сфер, гуртував навколо себе народні сили, і в першу чергу, інтеліґенцію"³³.

Оцінки Галина Сварник цілком відповідають історичній правді: "Оди­надцять річників "Літературно-Наукового Вістника" і шість з половиною річників "Вістника", які вийшли за редакцією Донцова, зуміли прищепити свої ідеї досить широким колам суспільства, особливо на західньо­українських землях, витворили літературну школу "вістниківців", зуміли дати відповідь на вимоги міжвоєнної доби, вказували шлях, яким повинна йти нація, щоб досягти окресленої мети"³⁴.

Примітки:

¹Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк. – 1968. – Т.1. – С.48.

²Тут і далі в тексті спогади Володимира Дорошенка цитуються за: Дорошенко В. Літературно-Науковий Вістник (з нагоди 50-річчя заснування) // ЛНВ. – 1948. – Кн. 1 (на чужині). – С. 50-55.

³Листування Михайла Грушевського. – К.; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 1997. – Т.1. – С.242.

⁴Грушевський М. Лист до Кирила Студинського від 11 лютого 1924 р. // Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1894-1932). – Львів; Нью-Йорк, 1998. – С. 144.

⁵Дашкевич Я. Михайло Грушевський як особа і особистість // Там само. – С. ХI.

⁶Грушевський М. До управильнення українського правопису // Лі­тературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.3.

⁷Донцов Д. Пансько-мужицький центавр і неомонархізм // Там само. – 1925. – Ч.4. – С.366.

⁸Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк, 1968. – Т.1. – С.49.

⁹Сварник Г. Архів Дмитра Донцова // Пам'ятки України. – 1994. – Ч.4. – С.125.

¹⁰Сварник Г. Редакторська та видавнича діяльність Дмитра Дон-цова львівського періоду (1922-1939) // Україна в минулому. – К.; Львів, 1996. – Вип.9. – С.155.

¹¹Сварник Г. До ідейної біографії Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1997.– Ч.1. – С.147.

¹²Сварник Г. Архів Дмитра Донцова // Пам'ятки України. – 1994. – Ч.4. – С.124.

¹³Дашкевич Я. Дмитро Донцов, Євген Маланюк // Україна. Наука і культура. – К., 1999. – Вип.30. – С.287.

¹⁴Сварник Г. Редакторська та видавнича діяльність Дмитра Дон­цова львівського періоду (1922-1939) // Україна в минулому. – К.; Львів, 1996. – Вип.9. – С.153-154.

¹⁵Сосновський М. Дмитро Донцов. Політичний портрет. – Нью-Йорк; Торонто, 1974. – С.182.

¹⁶Сварник Г. Редакторська та видавнича діяльність Дмитра Дон­цова львівського періоду (1922-1939) // Україна в минулому. – К.; Львів. – 1996. – Вип.9. – С.156.

¹⁷Сосновський М. Дмитро Донцов. Політичний портрет. – Нью-Йорк; Торонто, 1974. – С.181.

¹⁸Сварник Г. Редакторська та видавнича діяльність Дмитра Дон­цова львівського періоду (1922-1939) // Україна в минулому. – К.; Львів, 1996. – Вип.9. – С.160-161.

¹⁹Мартинець В. Українське підпілля від УВО до ОУН. – б/м, 1949. – С.155.

²⁰Донцов Д. Підстави нашої політики. – Нью-Йорк, 1957. – С.99.

²¹Див. : Шевельов Ю. Скарби, якими володіємо // Сучасність. – 1993. – Ч.6.

²²Сварник Г. Редакторська та видавнича діяльність Дмитра Донцо­ва львівського періоду (1922-1939) // Україна в минулому. – К.; Львів, 1996. – Вип.9. – С.157-158.

²³Сосновський М. Дмитро Донцов. Політичний портрет. – Нью-Йорк; Торонто, 1974. – С.178.

²⁴ Там само. – С.175.

²⁵Животко А. Історія української преси. – Мюнхен, 1989-1990. – С.248.

²⁶Сварник Г. Листи О.Ольжича до Дмитра Донцова // Українські проблеми. – 1994. – Ч.4-5. – С.134.

²⁷Сварник Г. Дмитро Донцов як редактор "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вістника" (1933-1939) у Львові // Українська періодика: історія і сучасність. Матеріали другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. – Львів, 1994. – С.155.

²⁸Маланюк Є. Дмитро Донцов // Книга спостережень. – Торонто, 1966. – Т.2. – С.375.

²⁹Донцов Д. Три роки відновленого Л.Н.Вістника // Літературно-Науковий Вістник. – 1925. – Ч.7-8. – С.337.

³⁰Донцов Д. Від Пілсудського до Скшинського // Літературно-Науковий Вістник. – 1926. – Ч.1. – С.73.

³¹Сварник Г. Редакторська та видавнича діяльність Дмитра Донцо­ва львівського періоду (1922-1939) // Україна в минулому. – К.; Львів, 1996. – Вип.9. – С.162.

³²Семчишин М. Тисяча років української культури. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. – С.501.

³³Леськова М. "Літературно-Науковий Вістник" як культурологіч­не джерело духовного відродження української нації (20-40-і роки ХХ ст.). – К., 1996.

³⁴Сварник Г. Дмитро Донцов як редактор "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вістника" (1933-1939) у Львові // Українська періодика: історія і сучасність. Матеріали другої Всеукраїнської нау­ково-теоретичної конференції. – Львів, 1994. – С.156.