9. Трудові контракти, договори та угоди в туризмі.

Трудові відносини між працівником і підприємством повинні бути оформлені трудовим договором або контрактом, визначення яких дає КЗпП. Можливий ще один варіант оформлення трудових відносин - трудова угода, порядок укладення якої визначається главою 3 Цивільного кодексу.

Трудовий договір в Кодексі законів про працю України (КЗпП) визначається так: "Стаття 21. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін".

Трудовий контракт укладається тільки у випадках, коли передбачаються додаткові відносини, не врегульовані законодавством (умови матеріального забезпечення, організації праці працівника, розірвання договору тощо). Разом із тим, умови трудового контракту не повинні суперечити чинному законодавству, погіршувати права працівника.

У ньому угодою сторін встановлюються строк дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (утому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці й умови розірвання договору з працівником. Вимоги контракту двосторонні, конкретніші й чіткіше обумовлені порівняно з трудовим договором як стосовно працівника, так і підприємства. Наприклад, у контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання.

Роботодавець й особи, які за своїми службовими обов'язками мають доступ до інформації, зафіксованої в контракті, не мають права її розголошувати. Це не поширюється на умови контракту, що регулюються чинним законодавством.

Трудова угода укладається в письмовій формі між підприємством і працівником на виготовлення будь-яких виробів, продукції, виконання робіт або надання послуг, як правило, у визначеному обсязі й у певний проміжок часу (хоча трудова угода може бути і безстроковою), за передбаченим розміром оплати.

Трудова угода укладається на невеликий термін, як правило, на один рік. Причому, в цьому випадку не враховується наведене вище положення закону про умови укладання строкових договорів. Тобто, власник або уповноважений ним орган не лише має можливість укласти із працівником безстроковий договір, але і повинен це зробити, але замість того, щоб виконати положення закону, він його порушує і укладає трудову угоду на конкретний строк.

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

10. Вільне підприємництво: реєстрація та ліквідація турпідприємств.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничної, науково-дослідної, торговельної або іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством України.

Підприємства для реалізації своєї діяльності можуть утворювати відокремлені підрозділи ,що не наділяються правами юридичної особи.

Порядок створення та реєстрації підприємств на території України визначений Господарським кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Підприємство створюється за рішенням власника майна, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій та громадян шляхом заснування нового або реорганізації (злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення) діючого підприємства.

Підприємство підлягає державній реєстрації  як юридична особа у порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Відомості про відокремлені підрозділи підприємства підлягають внесенню до реєстраційної картки та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Припинення підприємства може відбуватися шляхом реорганізації або ліквідації.

Реорганізація передбачає виникнення на основі існуючих підприємств нових підприємств – юридичних осіб. Реорганізація  може відбуватися шляхом злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення підприємств.

Ліквідація підприємства є остаточним припиненням його існування з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ліквідація підприємства є досить тривалою та складною процедурою, порядок проведення якої регламентовано законодавством України. Особа або орган, який прийняв рішення про ліквідацію, утворює ліквідаційну комісію, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строки для виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про початок ліквідаційної процедури.

Ліквідаційна комісія має виконати покладені на неї обов’язки:

• опублікування повідомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцезнаходженням);

• вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення кредиторів та їх претензій;

• здійснення інвентаризації майна, проведення розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу;

• складання ліквідаційного балансу і подання його на затвердження органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Підприємство вважається ліквідованим (припиненим) з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).