8.Економічний зміст амортизації основних засобів, методи їх нарахування

Амортизація - це планомірний процес переносу вартості засобів праці у міру їх зносу на вироблений з їх допомогою продукт. Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних засобів. Сума нарахованої за час функціонування основних засобів амортизації повинна дорівнювати їх первісної (відновної) вартості.

Знос основних коштів, відображений у бухгалтерському обліку, накопичується протягом усього терміну їх служби у вигляді амортизаційних відрахувань на рахунках з обліку зносу. У кожному звітному періоді сума амортизації списується з рахунків зносу на рахунки по обліку витрат на виробництво. Разом з виручкою за реалізовану продукцію і послуги амортизація надходить на розрахунковий рахунок підприємства, на якому накопичується. Амортизаційні відрахування витрачаються безпосередньо з розрахункового рахунку на фінансування нових капітальних вкладень в основні засоби.Об'єктами для нарахування амортизації є об'єкти основних засобів, що знаходяться в організації на праві власності, господарського відання, оперативного управління.

Амортизація не нараховується за наступними видами основних засобів:

· по об'єктах основних засобів, отриманим за договором дарування і безоплатно в процесі приватизації;

· житлового фонду (крім об'єктів, що використовуються для отримання прибутку);

· об'єктам основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (земельні ділянки та об'єкти природокористування) .

Амортизаційна політика є складовою частиною економічної політики будь-якої держави. Встановлюючи норму амортизації або строк корисного використання, порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань, держава регулює темпи і характер відтворення у галузях.

9.Власний капітал як основа економічної безпеки….

В сучасних умовах жорсткої ринкової конкуренції дуже важливого значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності. Особливості сучасних економічних відносин вимагають від суб'єктів господарювання оперативних дій на різного роду загрози. Організація управління підприємством передбачає визначення інструментів для ідентифікації факторів загрози господарській діяльності підприємства. Саме тому все частіше використовується термін системи економічної безпеки підприємства (СЕБП).

Взагалі, категорія економічної безпеки по-різному трактується в науковій літературі. Відповідно точки зору Забродського В. економічна безпека характеризує «кількісну і якісну характеристику властивостей фірми, що відображає здатність "самовиживання" і розвитку в умовах виникнення зовнішньої та внутрішньої економічної погрози» [1, с.35], економічна безпека підприємства визначається сукупністю факторів, що відображають незалежність, стабільність, можливості росту, забезпечення економічних інтересів тощо.

Система економічної безпеки підприємства є надійною, якщо виробничі, комерційні та інвестиційні процеси підприємства забезпечуються фінансовими ресурсами безперебійно, своєчасно і в достатній кількості.

Система оцінки і аналізу економічної безпеки містить у собі сукупність послідовних, взаємозалежних між собою блоків, етапів діяльності, систематизованих і пристосованих (зорієнтованих) до цих завдань методик, методів, моделей, що дають можливість виявити, оцінити і зменшити вплив господарського ризику до прийнятного рівня з мінімальними витратами корпоративних ресурсів.

Основними факторами, що впливають на економічну безпеку є: економічний потенціал; випереджаюча конкурентоздатність продукції; якість та ефективність фінансової системи; стан та кваліфікація трудових ресурсів; техніко-технологічний рівень виробництва; науково-технічний та інноваційний потенціал; рівень ділової активності служб маркетингу та менеджменту; ставлення керівництва до нововведень; соціальний захист працівників тощо.

Основним показником ефективності СЕБП - є прибуток (його розмір у порівнянні із залученими коштами; своєчасність отримання тощо). Якщо підприємство не отримує прибутку чи його розмір не відповідає обсягу інвестованого капіталу, можна вважати, що впроваджена система економічної безпеки не ефективна.