Систематика реакцій за ознакою зміни числа вихідних і кінцевих речовин (продуктів реакції)

Тип реакції	Визначення	Приклади
Сполучення	Реакції, внаслідок яких із двох або кількох речовин утворюється одна нова речовина	H2 + S = H2S; 3MgO + P2O5 = Mg3(PO4)2
Розкладу	Реакції, внаслідок яких з однієї речовини утворюється кілька нових речовин	CaCO3  CaO + CO2; 2KClO3  2KCl + 3O2
Заміщення	Реакції, внаслідок яких атоми простої речовини заміщують атоми одного з елементів складної речовини	2NaBr + Cl2 = 2NaCl + Br2; CuSO4 + Fe = FeSO4 + Cu
Обміну	Реакції, внаслідок яких дві складні речовини обмінюються своїми складовими частинами	H2SO4+ BaCl2 = BaSO4↓ +HCl; НΝΟ3 + ΚOH = ΚΝΟ3+ Η2Ο;

Модуль 1.  Основні поняття хімії та вчення про будову речовини

Мета модуля – формування розуміння основних законів хімії та залежності: будова → властивості → систематика елементів та речовин.

Розділ 1.1. Класи неорганічних сполук

Найважливішими класами неорганічних сполук є оксиди, кислоти, основи та солі.

Оксиди – речовини, що складаються із двох елементів, один з яких Оксиген, валентність якого дорівнює двом, а ступінь окиснення „–2”. Валентність елемента та його ступінь окиснення в оксидах чисельно збігаються. У цих сполуках усі атоми Оксигену безпосередньо зв’язані з атомами більш електропозитивних елементів, а співвідношення компонентів відповідає правилам валентності.

Назву оксиду складають із двох слів: перше – назва елемента, а друге – „оксид”. Якщо елемент може виявляти різну валентність, отже, і різні ступені окиснення, то після назви елемента римською цифрою вказують її значення. Наприклад, FeO – ферум (ІІ) оксид, Fe₂O₃ –ферум (ІІІ) оксид. Хімічний характер оксидів визначається їх відношенням до кислот та основ. За хімічним характером оксиди поділяють на несолетворні та солетворні. До несолетворних оксидів, які не беруть участь у реакціях з утворенням солей, належать оксиди деяких неметалів: CO, N₂O, NO, SiO. Солетворні оксиди, які здатні утворювати солі, поділяють на основні, кислотні та амфотерні.

Основні – оксиди металів, у яких останні виявляють невеликий ступінь окиснення +1, +2. Наприклад: Na₂O; MgО; CuО. Гідроксиди основних оксидів є основами.

Амфотерні – оксиди тільки металів зі ступенем окиснення +3, +4 (Al₂O₃; Cr₂O₃; Fe₂O₃; TiO₂; PbO₂) та оксиди деяких металів зі ступенем окиснення +2 (ZnО; SnO; BeO; PbO). Термін „амфотерний” грецького походження, означає двосторонній. Тому амфотерні оксиди займають проміжне положення між основними й кислотними оксидами й виявляють відповідні їм хімічні властивості. Гідроксиди амфотерних оксидів також виявляють властивості як основ, так і кислот.

Кислотні – оксиди металів зі ступенем окиснення від +5 до +7 і неметалів за винятком несолетворних оксидів. Наприклад: SO₂, SO₃; P₂O₅; Mn₂O₇. Гідроксиди кислотних оксидів є кислотами.