§ 11. Стандартизація

і сертифікація харчових продуктів

Стандартизація — це встановлення єдиних показників якості та вимог до якості продукції. Стандарт — це нормативнотехнічний документ, у якому визначається комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації. Стандарт розробляється з урахуванням останніх досягнень науки і техніки та затверджується відповідним компетентним органом.

Кабінет Міністрів України 29 травня 1992 р. схвалив Концепцію з питань національної стандартизації, метрології й сертифікації, прийняв Декрет від 10 травня 1993 р. «Про стандартизацію і сертифікацію». В Україні створено Державний комітет стандартизації, метрології і сертифікації — Держстандарт України, Український науково — дослідний інститут стандартизацій, сертифікації,

метрології, а також Центр метрології (у м. Харкові) і «Систему» (у. м. Львові), які займаються розробкою питань стандартизації, метрології й сертифікації товарів.

Держстандартом України спочатку було розроблено п'ять основних державних стандартів, чинних з жовтня 1993 р.: Основні положення, Порядок розробки державних стандартів, Порядок розробки і побудови технічних умов, Стандарти підприємств, Загальні вимоги до побудови, змісту, викладу стандартів, на основі яких розробляються інші стандарти, а також впроваджено національну систему сертифікації (УкрСЕПРО). 31 липня 1995 р. уведено обов'язкову сертифікацію харчових продуктів вітчизняного виробництва та тих, що завозяться з — за кордону, на відповідність вимогам безпеки державній системі сертифікації УкрСЕПРО.

Сертифікат відповідності вимогам стандартів і безпеки харчових продуктів видають акредитовані органи сертифікації, що діють в обласних центрах і великих містах України.

Кожна партія харчових продуктів, що надходить від виробцика, повинна супроводжуватися посвідченням про якість, сертифікатом відповідності державній системі сертифікації або копією сертифіката відповідності, завіреною постачальником на товар, у суцровідній документації обов'язково має бути вказаний реєстраційний номер сертифіката.

Сертифікація передбачає перевірку відповідності харчової продукцй встановленим стандартам і контроль за дотриманням техиології п виготовлення.

Харчові продукти, які супроводжуються сертифікатом, вважаються проконтрольованими на їхню відповідність вимогам стандартів і безпеки.

Держстандартом України досягнуто домовленості з деякими країнами ближнього і далекого зарубіжжя про визнання сертифікатів, що видані в системі сертифікації України.

Україна бере участь у роботі Міжнародних нарад з питань стандартизації, метрології й сертифікації товарів. Відповідно до Міжнародних договорів в Україні застосовують міжнародні, регіональні та національні стандарти.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 10. 05 1993 року № 46 — 93 «Про стандартизацію і сертифікацію» нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями: державні стандарти України — ДСТУ; галузеві стандарти УкраїниГСТУ; стандарти науково — технічні та інженерних товариств і спілок України — СТТУ; стандарти підприємств — СТП; технічні умови України — ТУУ. Стандарти колишнього СРСР (ГОСТ) та республїканські стандарти колишньої УРСР (РСТ) застосовують як державні стандарти України (ДСТУ).

Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України (ДСТУ) чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково — технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ) розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях чи сферах професійних інтересів.

Стандарти підприємств (СТП) розробляк/ть на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних і галузевих стандартів.

Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції.

Державні, галузеві стандарти України та стандарти науковотехнічних та інженерних товариств і спілок України, а також зміни до них підлягають державній реєстрац11 у Держстандарті України, а технічні умови України зафіксовані в його територіальних органах — обласних центрах стандартизації й метрології (ЦСМ).

Державним стандартам присвоюють позначення, яке складається з індексу державного стандарту (ДСТ), скороченої назви держави (У), реєстраційного номера і двох останніх цифр року затвердження або перегляду стандарту.

Назва технічних умов складається з індексу документа (ТУ), скороченої назви держави (У), коду підприємства (організації)— власника оригіналу (ТУ) із ОКПО (вісім знаків), реєстраційного номера, двох останніх цифр року затвердження, наприклад: ТУУ 12345813.001 — 93.

Державні стандарти України затверджуються без обмеження терміну їхньої дії. Також зняті всі обмеження на міжнародні стандарти (ГОСТ), термін дії яких закінчився у 1992 — 1996 роках

Необхідна інформація про дію стандартів (ДСТУ, ГОСТ), зміни до них та скасування їх друкується у щорічному та щомісячному інформаційних покажчиках «Стандарти».