- •Історія україни
- •VII в. До р. X.: Гесіод, Геродот, Софокл, Скілан, Корнелій Непот, Пліши, Таціт, Птоломей.
- •XI столітті. «Се бо токмо словенеск язьік в Руси, поляне: деревляне, ноугородци,
- •1860), Єврейського (Варац, 1810), кельтського (Шелухин, 1929). Але головні теорії дві:
- •VIII ст. Нормани, яких наші літописи звали варягами, з'явилися у верхів'ях Волги і,
- •20 Років вважалися повнолітніми. З другого боку – нелогічно, що Олег, здобувши
- •9 Вересня. Цісар перелічує почет княгині: з нею були ії племінник, двірські жінки,
- •1042 Повторив спробу підкорити північні землі – сходив на Ямь» син Ярослава, що
- •1023, Коли він усі зусилля звертав на повернення захід-ніх земель, що їх «забрав»
- •1047 Р. – знову на мазовшан. Ці) два походи на мазовшан провів він у допомогу
- •1074), Сприяв розвиткові в Угорщині слов'янської культури та слов'янського
- •3Х3 кв. Метри. Основою вала були 6 таких кліток, себто вал мав 18 метрів ширини і
- •1023, Коли він усі зусилля звертав на повернення захід-ніх земель, що їх «забрав»
- •1047 Р. – знову на мазовшан. Ці) два походи на мазовшан провів він у допомогу
- •1042 Повторив спробу підкорити північні землі – сходив на Ямь» син Ярослава, що
- •1074), Сприяв розвиткові в Угорщині слов'янської культури та слов'янського
- •3Х3 кв. Метри. Основою вала були 6 таких кліток, себто вал мав 18 метрів ширини і
- •1067 Р. Підступно схопили Всеслава з синами й звикнули у в'язниці в Києві. Землю
- •17 І 20 квітня — один на ім'я Болеслава Сміливого з наказом повернути гроші, які
- •1078 Року на засланні, а Романа 1079 року забили під час походу на
- •1066; В тій же битві загинув Гаральд Гардрада, чоловік Єлисавети Ярославни,
- •1111 Року поширилася «в далекі краї, до греків, угрів, ляхів і чехів, аж нарешті
- •1130 Він захопив всю Білу Русь — Полоцьке князівство, а князів Полоцьких заслав
- •3 Рази, 8 — по два рази. Щод» тяглости панування були: одно — із років, одно — 6
- •1194 Рр. І наділяли землями молодих князів. Святослав користувався за кордоном
- •113 Років відділяють смерть могутнього князя Ярослава Мудрого (1054 р.), який
- •XII ст. Був костьол св. Марії, були — Домініканський манастир, Бенедиктинський.
- •1154 Році зверталися самі до непопулярного Ізяслава Давидовича. «Мати князя, що
- •1130-Их роках, користаючися з боротьби Мономаховичів із Ольговичами за
- •1116 Року та ін.
- •XI ст.; Володимир Великий заснував нове місто — Володимир, яке стало на довгий
- •1251 Р. — в Новгород, а в 1252 р. — знов у Володимир, потім у Київ і знов — у
- •1246 Рр. — надзвичайно важлива й цікава для зрозуміння загальних умов
- •1227, По смерті Лешка, взаємини Волині та Малої Польщі змінились. Краківський
- •1245 Року під Ярославом, де розбито війська угорські, Ростислава та прихильних
- •1245 Роках. У 1246 році майже одночасно виїхали Михайло Чернігівський та
- •983 Р. Аналогічні події були й на західніх границях литовських племен — на
- •1644 Року французький уряд закликав на військову службу
- •3. Протекторат (почасти м. Грушевський, 1, Крип'якевич, д. Доро-
- •1665 Року Іван Брюховецький поїхав до Москви, став боярином,
- •25 Липня 1687 року скликано Генеральну Військову Раду, в якій
- •1686 Року Семен Палій зі своїм полком переселився на Правобе-
- •19 Листопада 1700 року Карл XII розбив їх ущент. Поразка москов-
- •8.000 Першорядного війська; наслідком були також протимосковські
- •XII вирішив обійти ці укріплення — і знову зазнав невдачі. Втраті
- •1725 Року зібрано 45.527 карбованців, року 1725 — 244.225. Все над-
- •22 Серпня 1728 року Данило Апостол у відповідь на прохання зат-
- •1. Бороздну. Крім того, генеральний підскарбій, а. Маркевич, приз-
- •1712 Року, після невдалого Прутського походу, запорізькі козаки,
- •2.000 Козаків і кілька тисяч волів.
- •1767 Року ревізію закінчено. Наслідком й були кілька тисяч грубих
- •1767 Року, коли в Москві почалися засідання «Комисии для состав-
- •1774 Року укладено в Кучук-Кайнарджі мировий договір, на під-
- •1638 Відбулася перша масова колонізація українцями Слобідської
- •1770 Року реґулярні війська з донськими козаками виступили проти
- •6С потонуло в річках. Знищено було Старий і Новий Кодак. II травня
- •1728 Року запорожці перейшли над ріку Чортомлик і, не діставши
- •38; Кожний курінь мав своє, спільне для всіх членів куреня, помеш-
- •1043 Робітники."" Звичайно, кожний козак діставав право на засну-
- •24 Вози, Натикач та Рябий — II, Гаркуша — 44 кінні вози."'
- •1734 Року спричинила втечу гайдамаків на Лівобережну Україну,
- •1735 Року в самому серці Запоріжжя, навпроти Січі збудовано
- •7.000 Запорожців, з кошовим отаманом, билися в авангарді корпусу
- •1711 Року перейшла Луцька єпархія Волині на унію.'*'
- •1. Фраюк) вважав, що в Коліївщині виявилася традиційна по-
- •1768 Року, на яких позначився вплив Коліївщини. Незабаром, у 1775
- •XVIII ст. Характсріізусться невпинним зростом могутности Російської
- •1784 Року російський уряд скасував козацький устрій України.
- •1. Посилення революційних настроїв
- •1900 Році (в 79,8 раза).' Україна дала у 1900 році 69,5«/о кам'яного
- •32, Київській — 15, Таврійській — із, Херсонській і Катеринослав-
- •3,8 Десятини, і 78,5°/« дворів мали до 5 десятин землі. У Таврійській
- •1902 Році. В березні 1902 року зруйновано 40 поміщицьких маєтків у
- •1905 Року потоплено в Цусімській протоці фльоту, що йшла на допо-
- •1905-Й рік являв картину з одного боку — вже назріваючого на-
- •17 Жовтня ст. Ст. Царський уряд проголосив маніфест, в якому
- •12 Грудня того ж року викликали артилерію для придушення пов-
- •3) Примусового відчуження поміщицьких земель на користь мало-
- •1. Лучицький поставив питання про українську мову в судах Укра-
- •34,2*/О, на Лівобережжі — 13,8*/о.°
- •300.000.000 Рублів (по всій імперії) до 2.000.000.000 рублів."
- •6. Доба реакції
- •7. Галичина, буковина та закарпаття
- •200.000 Селян, охопив усі східні честини Галичини (Подільсько-Па-
- •1908. Потоцький дав наказ жандармерії «гостро» боротися проти опо-
- •1. Воєнні події на україні
- •200 Важких гармат, проти яких російська армія могла поставити
- •475 Підприємств, понад 200 приватних мешкань; збитки внаслідок
- •1915-Й рік вніс багато у внутрішнє життя Росії, а разом з нею й
- •27 Лютого в Ставці одержано повідомлення про повстання в Пет-
- •XX століть. Революція 1917 року збудила в Україні прагнення мати
- •29 Квітня проголошено маніфест — «Грамоту до всього Україн-
- •3. Громадська реакція на гетьманський переворот
- •6 Червня 1918 року порохових складів на передмісті Києва, в Зві-
- •4. Діяльність гетьманського уряду
- •1918 Р., закон Центральної Ради про встановлення норми землево-
- •1914 Року знищила всі українські установи. За Центральної Ради
- •5. Боротьба проти гетьманату
- •5 Представників Національного Союзу (4 члени ес-ефів — а. В'язлов
- •6. Західня україна в 1918 році
- •18 Жовтня Українська Парляментарна Репрезентація скликала
- •7. Повстання проти гетьманського уряду
- •VIII корпус, що складався переважно з офіцерських кадрів, став
- •1918 Року кабінет Лизогуба, в якому було багато германофілів, був
- •8. Падіння гетьманської держави
- •1919 Року зроблено спробу перевороту з намаганням виорати на пре-
- •1919 Року «Всеукраїнську Надзвичайну Комісію (зучк), під керів-
1245 Роках. У 1246 році майже одночасно виїхали Михайло Чернігівський та
Данило. До Данила звернулися татари з вимогою: «Віддай Галич!» Можливо, хтось
із князів просив Галич у татар. Становище Данила було тяжке, бо він не міг
вступати в боротьбу з татарами, якщо за ними стояли Ростислав з уграми, а головне
— боярська опозиція.
Данило дістав від татар підтвердження прав на все князівство, але мусів визнати
себе «мирником» — союзником, татарським васалем, підпоручником хана.
Порівнюючи з іншими князями, прийняли його «милостиво», але почуття образи
було глибоке і у князя, і в усіх підданих. «О, зліше зла честь татарська!», —
резюмував ці переживання літописець.
Дійсно, щойно закінчив Данило 40-літню боротьбу за об'єднання Романової
держави блискучою перемогою, як мусів визнати себе ханським «холопом». Усе
життя тепер присвячує він підготові до нової боротьби — за звільнення від
татарської кормиги, будує фортеці, а разом з тим шукає зв'язків у Західній Европі.
Однак, виявилося, що, не зважаючи на моральне приниження, авторитет Данила
значно зріс пірля відвідин у хана. Він повернувся з ярликом хана, як його васаль, і
таким чином міг сподіватися на захист збоку татар в разі будь-яких конфліктів. Так
зрозуміли його становище сучасники, які зі страхом чекали на новий напад татар.
В першу чергу змінилося ставлення Угорщини. Той самий король Беля IV, який
протягом стількох років боровся з Данилом і відмовив йому, коли він просив для
сина Льва руки дочки його, Констан-ції, тепер прислав сам послів з пропозицією
шлюбу. Щоб закінчити справу з претенсіями Ростислава на Галичину (Ростислав
був одружений з другою дочкою Белі IV), Беля дав йому окреме князівство-банат
між Дунаєм, Савою й Моравою — Мачву, Року 1247 відбувся шлюб Льва з
Констанцією і укладено згоду Данила з Белею. Але, не зважаючи на цю угоду, Беля
затримав титул «короля Галіції і Лодомерії».
Ще важливішими були стосунки з папою Інокенгієм IV. Початок Їх залишається
неясним. Посол папи де Пляно-Карігіні, по дорозі да татар, зустрів 1246 року в
Ленчиці у Конрада Мазовецького Василька, а потім гостював у нього в
Володимирі. Там він намовляв Василька та руських єпископів, яких скликав князь,
до унії. І Василько, і єпископи відмовилися щось на це відповідати і радили
відкласти питання до повороту Данила від хана. Питання про притягнення Данила
мало для папи Інокентія IV велике значення: в своїй спробі зорганізувати оборону
християнства від татарської небезпеки він хотів спертися в першу чергу на країни,
безпосередньо загрожені: Угорщину, Чехію, Сербію, Польщу, Литву та Галицько-
Волинське князівство, збереглося листування між папою і Данилом після його
повернення від хана. З цих листів видно, що для Данила головним була організація
протитатарської допомоги, і він хотів знати, чи буде вона. Справа була для нього
актуальна, бо якраз під час цього листування воєвода Куремса знову вчинив напад
на Поділля та Волинь.
Папа звертався з листами не лише до Данила, але й до Олександра Невського, князя
Суздальського, якого закликав теж до обеднання. Але тими заходами мав він на
меті встановити лише оборонний фронт для захисту Західньої Европи від
татарських нападів, а не активну боротьбу з ними. Данило сподівався, що буде
зорганізований хрестоносний похід, прийдуть на допомогу полки західніх держав.
В той час прибула папська делегація, яка привезла Данилові корону. Для нього
було ясно, що в таких умовах коронування тільки ускладнить відносини з
татарами, не даючи йому нічого конкретного для боротьби з ними. Тому Данило не
прийняв корони, і на цьому закінчилася справа до 1253 року.
Але з короною зв'язана дуже важлива справа: в листуванні папи з Данилом і
Васильком папа називав їх обох «гех», а державу з 1246 року — «королівством». А.
Великий слушно пише, що тоді, в середині ХШ ст., в такому питанні, як
титулування володаря та Його держави, «Апостольська столиця не могла
допуститися грубого недогляду та порушення політично-правного устрою
тодішньої Европи» . . . «Римська курія мусіла мати докладні інформації про фак-
тичний стан України, головно про її політично-правне положення в світі».
Питання це набуває ще більшого значення, якщо порівняти це титулування братів
Романовичів з титулуванням Олександра (Невського).
ВЕЛИКЕ ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
ЛИТОВСЬКІ ПЛЕМЕНА
Литовська група складалася з таких племен: від гирла Німана до Висли — пруси;
між Німаном та Бугом — ятвяги; на правих притоках Німана — властива литва; на
північ від Німана — жмудь; на північ від неї — корсь або курони; на південному
узбережжі Західньої Двіни — жемгала чи земгола (Семігалія), на північному —
летигола (лотиші).
Довгий час литовські племена жили кожне своїм життям, під проводом племінних
князів. Релігією їх було примітивне поганство з впливовими жерцями. Країна була
бідна; ліси, багнища не приваблювали сусідів. Час від часу вчиняли вони, головним
чином ятвяга, грабіжницькі наскоки на сусідів, що викликало, звичайно, походи
проти них. Перший знаний похід проти ятвягів Володимира Великого датується
