- •Історія україни
- •VII в. До р. X.: Гесіод, Геродот, Софокл, Скілан, Корнелій Непот, Пліши, Таціт, Птоломей.
- •XI столітті. «Се бо токмо словенеск язьік в Руси, поляне: деревляне, ноугородци,
- •1860), Єврейського (Варац, 1810), кельтського (Шелухин, 1929). Але головні теорії дві:
- •VIII ст. Нормани, яких наші літописи звали варягами, з'явилися у верхів'ях Волги і,
- •20 Років вважалися повнолітніми. З другого боку – нелогічно, що Олег, здобувши
- •9 Вересня. Цісар перелічує почет княгині: з нею були ії племінник, двірські жінки,
- •1042 Повторив спробу підкорити північні землі – сходив на Ямь» син Ярослава, що
- •1023, Коли він усі зусилля звертав на повернення захід-ніх земель, що їх «забрав»
- •1047 Р. – знову на мазовшан. Ці) два походи на мазовшан провів він у допомогу
- •1074), Сприяв розвиткові в Угорщині слов'янської культури та слов'янського
- •3Х3 кв. Метри. Основою вала були 6 таких кліток, себто вал мав 18 метрів ширини і
- •1023, Коли він усі зусилля звертав на повернення захід-ніх земель, що їх «забрав»
- •1047 Р. – знову на мазовшан. Ці) два походи на мазовшан провів він у допомогу
- •1042 Повторив спробу підкорити північні землі – сходив на Ямь» син Ярослава, що
- •1074), Сприяв розвиткові в Угорщині слов'янської культури та слов'янського
- •3Х3 кв. Метри. Основою вала були 6 таких кліток, себто вал мав 18 метрів ширини і
- •1067 Р. Підступно схопили Всеслава з синами й звикнули у в'язниці в Києві. Землю
- •17 І 20 квітня — один на ім'я Болеслава Сміливого з наказом повернути гроші, які
- •1078 Року на засланні, а Романа 1079 року забили під час походу на
- •1066; В тій же битві загинув Гаральд Гардрада, чоловік Єлисавети Ярославни,
- •1111 Року поширилася «в далекі краї, до греків, угрів, ляхів і чехів, аж нарешті
- •1130 Він захопив всю Білу Русь — Полоцьке князівство, а князів Полоцьких заслав
- •3 Рази, 8 — по два рази. Щод» тяглости панування були: одно — із років, одно — 6
- •1194 Рр. І наділяли землями молодих князів. Святослав користувався за кордоном
- •113 Років відділяють смерть могутнього князя Ярослава Мудрого (1054 р.), який
- •XII ст. Був костьол св. Марії, були — Домініканський манастир, Бенедиктинський.
- •1154 Році зверталися самі до непопулярного Ізяслава Давидовича. «Мати князя, що
- •1130-Их роках, користаючися з боротьби Мономаховичів із Ольговичами за
- •1116 Року та ін.
- •XI ст.; Володимир Великий заснував нове місто — Володимир, яке стало на довгий
- •1251 Р. — в Новгород, а в 1252 р. — знов у Володимир, потім у Київ і знов — у
- •1246 Рр. — надзвичайно важлива й цікава для зрозуміння загальних умов
- •1227, По смерті Лешка, взаємини Волині та Малої Польщі змінились. Краківський
- •1245 Року під Ярославом, де розбито війська угорські, Ростислава та прихильних
- •1245 Роках. У 1246 році майже одночасно виїхали Михайло Чернігівський та
- •983 Р. Аналогічні події були й на західніх границях литовських племен — на
- •1644 Року французький уряд закликав на військову службу
- •3. Протекторат (почасти м. Грушевський, 1, Крип'якевич, д. Доро-
- •1665 Року Іван Брюховецький поїхав до Москви, став боярином,
- •25 Липня 1687 року скликано Генеральну Військову Раду, в якій
- •1686 Року Семен Палій зі своїм полком переселився на Правобе-
- •19 Листопада 1700 року Карл XII розбив їх ущент. Поразка москов-
- •8.000 Першорядного війська; наслідком були також протимосковські
- •XII вирішив обійти ці укріплення — і знову зазнав невдачі. Втраті
- •1725 Року зібрано 45.527 карбованців, року 1725 — 244.225. Все над-
- •22 Серпня 1728 року Данило Апостол у відповідь на прохання зат-
- •1. Бороздну. Крім того, генеральний підскарбій, а. Маркевич, приз-
- •1712 Року, після невдалого Прутського походу, запорізькі козаки,
- •2.000 Козаків і кілька тисяч волів.
- •1767 Року ревізію закінчено. Наслідком й були кілька тисяч грубих
- •1767 Року, коли в Москві почалися засідання «Комисии для состав-
- •1774 Року укладено в Кучук-Кайнарджі мировий договір, на під-
- •1638 Відбулася перша масова колонізація українцями Слобідської
- •1770 Року реґулярні війська з донськими козаками виступили проти
- •6С потонуло в річках. Знищено було Старий і Новий Кодак. II травня
- •1728 Року запорожці перейшли над ріку Чортомлик і, не діставши
- •38; Кожний курінь мав своє, спільне для всіх членів куреня, помеш-
- •1043 Робітники."" Звичайно, кожний козак діставав право на засну-
- •24 Вози, Натикач та Рябий — II, Гаркуша — 44 кінні вози."'
- •1734 Року спричинила втечу гайдамаків на Лівобережну Україну,
- •1735 Року в самому серці Запоріжжя, навпроти Січі збудовано
- •7.000 Запорожців, з кошовим отаманом, билися в авангарді корпусу
- •1711 Року перейшла Луцька єпархія Волині на унію.'*'
- •1. Фраюк) вважав, що в Коліївщині виявилася традиційна по-
- •1768 Року, на яких позначився вплив Коліївщини. Незабаром, у 1775
- •XVIII ст. Характсріізусться невпинним зростом могутности Російської
- •1784 Року російський уряд скасував козацький устрій України.
- •1. Посилення революційних настроїв
- •1900 Році (в 79,8 раза).' Україна дала у 1900 році 69,5«/о кам'яного
- •32, Київській — 15, Таврійській — із, Херсонській і Катеринослав-
- •3,8 Десятини, і 78,5°/« дворів мали до 5 десятин землі. У Таврійській
- •1902 Році. В березні 1902 року зруйновано 40 поміщицьких маєтків у
- •1905 Року потоплено в Цусімській протоці фльоту, що йшла на допо-
- •1905-Й рік являв картину з одного боку — вже назріваючого на-
- •17 Жовтня ст. Ст. Царський уряд проголосив маніфест, в якому
- •12 Грудня того ж року викликали артилерію для придушення пов-
- •3) Примусового відчуження поміщицьких земель на користь мало-
- •1. Лучицький поставив питання про українську мову в судах Укра-
- •34,2*/О, на Лівобережжі — 13,8*/о.°
- •300.000.000 Рублів (по всій імперії) до 2.000.000.000 рублів."
- •6. Доба реакції
- •7. Галичина, буковина та закарпаття
- •200.000 Селян, охопив усі східні честини Галичини (Подільсько-Па-
- •1908. Потоцький дав наказ жандармерії «гостро» боротися проти опо-
- •1. Воєнні події на україні
- •200 Важких гармат, проти яких російська армія могла поставити
- •475 Підприємств, понад 200 приватних мешкань; збитки внаслідок
- •1915-Й рік вніс багато у внутрішнє життя Росії, а разом з нею й
- •27 Лютого в Ставці одержано повідомлення про повстання в Пет-
- •XX століть. Революція 1917 року збудила в Україні прагнення мати
- •29 Квітня проголошено маніфест — «Грамоту до всього Україн-
- •3. Громадська реакція на гетьманський переворот
- •6 Червня 1918 року порохових складів на передмісті Києва, в Зві-
- •4. Діяльність гетьманського уряду
- •1918 Р., закон Центральної Ради про встановлення норми землево-
- •1914 Року знищила всі українські установи. За Центральної Ради
- •5. Боротьба проти гетьманату
- •5 Представників Національного Союзу (4 члени ес-ефів — а. В'язлов
- •6. Західня україна в 1918 році
- •18 Жовтня Українська Парляментарна Репрезентація скликала
- •7. Повстання проти гетьманського уряду
- •VIII корпус, що складався переважно з офіцерських кадрів, став
- •1918 Року кабінет Лизогуба, в якому було багато германофілів, був
- •8. Падіння гетьманської держави
- •1919 Року зроблено спробу перевороту з намаганням виорати на пре-
- •1919 Року «Всеукраїнську Надзвичайну Комісію (зучк), під керів-
1734 Року спричинила втечу гайдамаків на Лівобережну Україну,
переважно на Запоріжжя. З того часу Запоріжжя стало свого роду
школою, де нові повстанці проходили військовий вишкіл і знову
йшли на Правобережжя. З того часу і до кінця 60-их років на Пра-
вобережжі не припинялися гайдамацькі розрухи то набуваючи біль-
шої сили, то завмираючи тимчасово. На Запоріжжі були обопільні
впливи: і гайдамаків, що несли запал та революційне піднесення бо-
ротьби, і запорожців, що давали нові кадри вишколених борців.
Останнє найбільше повстання, 1768 року — Коліївщина — було
тісно зв'язане з Запоріжжям, звідки вийшли головні ватажки пов-
стання: Максим Залізняк, Микита Швачка, Семен Неживий. Росій-
ський уряд знав добре про цей зв язок і загострив свою пильність;
він надсилав свої залоги для боротьби з гайдамаками і суворо карав
запорозьку старшину за недостатню рішучість у переслідуванні
гайдамаків. Старшина опинилася поміж двох вогнів: сірома була
особливо зв'язана з гайдамаками, а російський уряд натискав на за-
порозьку старшину, щоб виловлювала гайдамаків. Жорстокі кари на
гайдамаків збільшували серед сіроми бажання помсти.™
Повстання проти старшини почалося 1749 року: коло 3.000 сіромах
зібралися в день виборів на Січі, скинули старшину і обрали свою.
Але незабаром воно було приборкане."'
Після того на Запоріжжі заколоти не припинялися: року 1754 —
повстання в Калміюській паланці,'"1758 року — в Самарській, в 1759
— Бугогардській, 1761 році — в Кодацькій паланці, в селі Каменсь-
кому."*
Найбільше щодо сили і кількости учасників вибухло повстання
на Різдво 1768 року в Січі, під час перевиборів старшини. Воно було
зв'язане з Коліївщиною, участь в якій брало багато запорозької сі-
роми, тоді як старшина вживала всіх заходів для ліквідації повстан-
ня.*" 1768 року сіромахи примусили новообрану старшину, з Кални-
шевським на чолі, тікати, і два дні панували в Січі, пограбувавши
старшинські будинки і здобувши архів. Але прийшли російські
війська з артилерією — і повстанці повтікали. Значну частину їх
арештували й судили. На суді виявилося, що повстанці мали певні
пляни: захопивши артилерію та гроші Війська, вони хотіли пода-
тися до Туреччини.""
Повстання 1768 року було пов'язане з рядом інших заворушень,
особливо з повстанням пікінерських полків — Дніпровського та До-
нецького. Маси запорожців підтримали повстанців-пікінерів, і до
Запоріжжя тікали пікінери, коли повстання було здушене. Творився
тісний зв'язок революційних елементів Запоріжжя та Новоросійсь-
кої губернії.'"
Заворушення не припинялися й після поразки 1768 року: вони
перенеслися на паланки і вибухали в різних місцях Запоріжжя.
Особливо багато заворушень зв'язано з війною з Туреччиною.
На початку грудня 1769 року вибухло повстання в Корсунському
курені, яке кошова влада не могла приборкати кілька місяців, го-
ловні сили запорожців з Калнишевським були на війні. Заступник
кошового, суддя Тимофіїв, скаржився Калнишевському у вересні
1770 року: «такая республіка, що нехай тільки Бог поможе, і тому
правління дуже тяжке»."*
Частина козаків відмовлялася йти на війну, а ті козаки, що були
на війні, повставали проти старшини. Року 1771 зчинився заколот
проти полковника Порохні. Полковник Ковпак примушений був ті-
кати з-під Кінбурна від своїх козаків. Повставали проти своєї стар-
шини і запорозькі козаки Дунайської фльотилії в 1771-1774 роках.
В той же час на Запоріжжі сірома грабувала старшинські зимівники.
1774 року вчинено замах на суддю Тимофісва. Того ж року револю-
ційні настрої настільки зміцніли, що боялися повторення повстання
1768 року. Запорозькі повстанці мали стосунки з повстанцями Пуга-
чова, і після поразки пугачовського руху чимало учасників його
тікало на Запоріжжя. Найбільші заворушення спалахнули в роках
1774-1775; у Старій Самарі, де були й пугачовські агітатори."'
Таким чином у 1770-их роках Запоріжжя являло собою величезне
вогнище, де в різних частинах його загорялися вогні, але всі ці пов-
стання не мали спільного проводу і тому терпіли поразки.
БОРОТЬБА РОСІЙСЬКОГО УРЯДУ З «ВОЛЬНОСТЯМИ. ЗАПОРІЖЖЯ
З перших же часів переходу запорожців російський уряд розпо-
чав уперту боротьбу з їх «вольностями», передусім за скасування
процедури виборів старшини, щоб обернути її на покірних йому
урядовців. 1754 року заборонено давати пашпорти запорожцям за
кордон, в 1750, 1755 роках обмежено право суду — спочатку відносно
гайдамаків."* Року 1756 вдалося російському урядові провести ре-
форму обрання старшини: не Військова Рада мала обирати її, а схо-
дини старшини, Рада ж тільки затверджувала кандидатів. Разом з
тим дано право старшині залишатися на уряді без обмеження речен-
ця. Становище Запоріжжя ще більше погіршало, коли року 1764
передано його у відомство Малоросійської Колегії, яка нехтувала
вгіми правами запорожців, збільшувала повинності, вимагала видачі
втікачів, засновувала нові військові залоги тощо.
