Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НАТАЛІЯ ПОЛОНСЬКА.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

1734 Року спричинила втечу гайдамаків на Лівобережну Україну,

переважно на Запоріжжя. З того часу Запоріжжя стало свого роду

школою, де нові повстанці проходили військовий вишкіл і знову

йшли на Правобережжя. З того часу і до кінця 60-их років на Пра-

вобережжі не припинялися гайдамацькі розрухи то набуваючи біль-

шої сили, то завмираючи тимчасово. На Запоріжжі були обопільні

впливи: і гайдамаків, що несли запал та революційне піднесення бо-

ротьби, і запорожців, що давали нові кадри вишколених борців.

Останнє найбільше повстання, 1768 року — Коліївщина — було

тісно зв'язане з Запоріжжям, звідки вийшли головні ватажки пов-

стання: Максим Залізняк, Микита Швачка, Семен Неживий. Росій-

ський уряд знав добре про цей зв язок і загострив свою пильність;

він надсилав свої залоги для боротьби з гайдамаками і суворо карав

запорозьку старшину за недостатню рішучість у переслідуванні

гайдамаків. Старшина опинилася поміж двох вогнів: сірома була

особливо зв'язана з гайдамаками, а російський уряд натискав на за-

порозьку старшину, щоб виловлювала гайдамаків. Жорстокі кари на

гайдамаків збільшували серед сіроми бажання помсти.™

Повстання проти старшини почалося 1749 року: коло 3.000 сіромах

зібралися в день виборів на Січі, скинули старшину і обрали свою.

Але незабаром воно було приборкане."'

Після того на Запоріжжі заколоти не припинялися: року 1754 —

повстання в Калміюській паланці,'"1758 року — в Самарській, в 1759

— Бугогардській, 1761 році — в Кодацькій паланці, в селі Каменсь-

кому."*

Найбільше щодо сили і кількости учасників вибухло повстання

на Різдво 1768 року в Січі, під час перевиборів старшини. Воно було

зв'язане з Коліївщиною, участь в якій брало багато запорозької сі-

роми, тоді як старшина вживала всіх заходів для ліквідації повстан-

ня.*" 1768 року сіромахи примусили новообрану старшину, з Кални-

шевським на чолі, тікати, і два дні панували в Січі, пограбувавши

старшинські будинки і здобувши архів. Але прийшли російські

війська з артилерією — і повстанці повтікали. Значну частину їх

арештували й судили. На суді виявилося, що повстанці мали певні

пляни: захопивши артилерію та гроші Війська, вони хотіли пода-

тися до Туреччини.""

Повстання 1768 року було пов'язане з рядом інших заворушень,

особливо з повстанням пікінерських полків — Дніпровського та До-

нецького. Маси запорожців підтримали повстанців-пікінерів, і до

Запоріжжя тікали пікінери, коли повстання було здушене. Творився

тісний зв'язок революційних елементів Запоріжжя та Новоросійсь-

кої губернії.'"

Заворушення не припинялися й після поразки 1768 року: вони

перенеслися на паланки і вибухали в різних місцях Запоріжжя.

Особливо багато заворушень зв'язано з війною з Туреччиною.

На початку грудня 1769 року вибухло повстання в Корсунському

курені, яке кошова влада не могла приборкати кілька місяців, го-

ловні сили запорожців з Калнишевським були на війні. Заступник

кошового, суддя Тимофіїв, скаржився Калнишевському у вересні

1770 року: «такая республіка, що нехай тільки Бог поможе, і тому

правління дуже тяжке»."*

Частина козаків відмовлялася йти на війну, а ті козаки, що були

на війні, повставали проти старшини. Року 1771 зчинився заколот

проти полковника Порохні. Полковник Ковпак примушений був ті-

кати з-під Кінбурна від своїх козаків. Повставали проти своєї стар-

шини і запорозькі козаки Дунайської фльотилії в 1771-1774 роках.

В той же час на Запоріжжі сірома грабувала старшинські зимівники.

1774 року вчинено замах на суддю Тимофісва. Того ж року револю-

ційні настрої настільки зміцніли, що боялися повторення повстання

1768 року. Запорозькі повстанці мали стосунки з повстанцями Пуга-

чова, і після поразки пугачовського руху чимало учасників його

тікало на Запоріжжя. Найбільші заворушення спалахнули в роках

1774-1775; у Старій Самарі, де були й пугачовські агітатори."'

Таким чином у 1770-их роках Запоріжжя являло собою величезне

вогнище, де в різних частинах його загорялися вогні, але всі ці пов-

стання не мали спільного проводу і тому терпіли поразки.

БОРОТЬБА РОСІЙСЬКОГО УРЯДУ З «ВОЛЬНОСТЯМИ. ЗАПОРІЖЖЯ

З перших же часів переходу запорожців російський уряд розпо-

чав уперту боротьбу з їх «вольностями», передусім за скасування

процедури виборів старшини, щоб обернути її на покірних йому

урядовців. 1754 року заборонено давати пашпорти запорожцям за

кордон, в 1750, 1755 роках обмежено право суду — спочатку відносно

гайдамаків."* Року 1756 вдалося російському урядові провести ре-

форму обрання старшини: не Військова Рада мала обирати її, а схо-

дини старшини, Рада ж тільки затверджувала кандидатів. Разом з

тим дано право старшині залишатися на уряді без обмеження речен-

ця. Становище Запоріжжя ще більше погіршало, коли року 1764

передано його у відомство Малоросійської Колегії, яка нехтувала

вгіми правами запорожців, збільшувала повинності, вимагала видачі

втікачів, засновувала нові військові залоги тощо.