- •Історія україни
- •VII в. До р. X.: Гесіод, Геродот, Софокл, Скілан, Корнелій Непот, Пліши, Таціт, Птоломей.
- •XI столітті. «Се бо токмо словенеск язьік в Руси, поляне: деревляне, ноугородци,
- •1860), Єврейського (Варац, 1810), кельтського (Шелухин, 1929). Але головні теорії дві:
- •VIII ст. Нормани, яких наші літописи звали варягами, з'явилися у верхів'ях Волги і,
- •20 Років вважалися повнолітніми. З другого боку – нелогічно, що Олег, здобувши
- •9 Вересня. Цісар перелічує почет княгині: з нею були ії племінник, двірські жінки,
- •1042 Повторив спробу підкорити північні землі – сходив на Ямь» син Ярослава, що
- •1023, Коли він усі зусилля звертав на повернення захід-ніх земель, що їх «забрав»
- •1047 Р. – знову на мазовшан. Ці) два походи на мазовшан провів він у допомогу
- •1074), Сприяв розвиткові в Угорщині слов'янської культури та слов'янського
- •3Х3 кв. Метри. Основою вала були 6 таких кліток, себто вал мав 18 метрів ширини і
- •1023, Коли він усі зусилля звертав на повернення захід-ніх земель, що їх «забрав»
- •1047 Р. – знову на мазовшан. Ці) два походи на мазовшан провів він у допомогу
- •1042 Повторив спробу підкорити північні землі – сходив на Ямь» син Ярослава, що
- •1074), Сприяв розвиткові в Угорщині слов'янської культури та слов'янського
- •3Х3 кв. Метри. Основою вала були 6 таких кліток, себто вал мав 18 метрів ширини і
- •1067 Р. Підступно схопили Всеслава з синами й звикнули у в'язниці в Києві. Землю
- •17 І 20 квітня — один на ім'я Болеслава Сміливого з наказом повернути гроші, які
- •1078 Року на засланні, а Романа 1079 року забили під час походу на
- •1066; В тій же битві загинув Гаральд Гардрада, чоловік Єлисавети Ярославни,
- •1111 Року поширилася «в далекі краї, до греків, угрів, ляхів і чехів, аж нарешті
- •1130 Він захопив всю Білу Русь — Полоцьке князівство, а князів Полоцьких заслав
- •3 Рази, 8 — по два рази. Щод» тяглости панування були: одно — із років, одно — 6
- •1194 Рр. І наділяли землями молодих князів. Святослав користувався за кордоном
- •113 Років відділяють смерть могутнього князя Ярослава Мудрого (1054 р.), який
- •XII ст. Був костьол св. Марії, були — Домініканський манастир, Бенедиктинський.
- •1154 Році зверталися самі до непопулярного Ізяслава Давидовича. «Мати князя, що
- •1130-Их роках, користаючися з боротьби Мономаховичів із Ольговичами за
- •1116 Року та ін.
- •XI ст.; Володимир Великий заснував нове місто — Володимир, яке стало на довгий
- •1251 Р. — в Новгород, а в 1252 р. — знов у Володимир, потім у Київ і знов — у
- •1246 Рр. — надзвичайно важлива й цікава для зрозуміння загальних умов
- •1227, По смерті Лешка, взаємини Волині та Малої Польщі змінились. Краківський
- •1245 Року під Ярославом, де розбито війська угорські, Ростислава та прихильних
- •1245 Роках. У 1246 році майже одночасно виїхали Михайло Чернігівський та
- •983 Р. Аналогічні події були й на західніх границях литовських племен — на
- •1644 Року французький уряд закликав на військову службу
- •3. Протекторат (почасти м. Грушевський, 1, Крип'якевич, д. Доро-
- •1665 Року Іван Брюховецький поїхав до Москви, став боярином,
- •25 Липня 1687 року скликано Генеральну Військову Раду, в якій
- •1686 Року Семен Палій зі своїм полком переселився на Правобе-
- •19 Листопада 1700 року Карл XII розбив їх ущент. Поразка москов-
- •8.000 Першорядного війська; наслідком були також протимосковські
- •XII вирішив обійти ці укріплення — і знову зазнав невдачі. Втраті
- •1725 Року зібрано 45.527 карбованців, року 1725 — 244.225. Все над-
- •22 Серпня 1728 року Данило Апостол у відповідь на прохання зат-
- •1. Бороздну. Крім того, генеральний підскарбій, а. Маркевич, приз-
- •1712 Року, після невдалого Прутського походу, запорізькі козаки,
- •2.000 Козаків і кілька тисяч волів.
- •1767 Року ревізію закінчено. Наслідком й були кілька тисяч грубих
- •1767 Року, коли в Москві почалися засідання «Комисии для состав-
- •1774 Року укладено в Кучук-Кайнарджі мировий договір, на під-
- •1638 Відбулася перша масова колонізація українцями Слобідської
- •1770 Року реґулярні війська з донськими козаками виступили проти
- •6С потонуло в річках. Знищено було Старий і Новий Кодак. II травня
- •1728 Року запорожці перейшли над ріку Чортомлик і, не діставши
- •38; Кожний курінь мав своє, спільне для всіх членів куреня, помеш-
- •1043 Робітники."" Звичайно, кожний козак діставав право на засну-
- •24 Вози, Натикач та Рябий — II, Гаркуша — 44 кінні вози."'
- •1734 Року спричинила втечу гайдамаків на Лівобережну Україну,
- •1735 Року в самому серці Запоріжжя, навпроти Січі збудовано
- •7.000 Запорожців, з кошовим отаманом, билися в авангарді корпусу
- •1711 Року перейшла Луцька єпархія Волині на унію.'*'
- •1. Фраюк) вважав, що в Коліївщині виявилася традиційна по-
- •1768 Року, на яких позначився вплив Коліївщини. Незабаром, у 1775
- •XVIII ст. Характсріізусться невпинним зростом могутности Російської
- •1784 Року російський уряд скасував козацький устрій України.
- •1. Посилення революційних настроїв
- •1900 Році (в 79,8 раза).' Україна дала у 1900 році 69,5«/о кам'яного
- •32, Київській — 15, Таврійській — із, Херсонській і Катеринослав-
- •3,8 Десятини, і 78,5°/« дворів мали до 5 десятин землі. У Таврійській
- •1902 Році. В березні 1902 року зруйновано 40 поміщицьких маєтків у
- •1905 Року потоплено в Цусімській протоці фльоту, що йшла на допо-
- •1905-Й рік являв картину з одного боку — вже назріваючого на-
- •17 Жовтня ст. Ст. Царський уряд проголосив маніфест, в якому
- •12 Грудня того ж року викликали артилерію для придушення пов-
- •3) Примусового відчуження поміщицьких земель на користь мало-
- •1. Лучицький поставив питання про українську мову в судах Укра-
- •34,2*/О, на Лівобережжі — 13,8*/о.°
- •300.000.000 Рублів (по всій імперії) до 2.000.000.000 рублів."
- •6. Доба реакції
- •7. Галичина, буковина та закарпаття
- •200.000 Селян, охопив усі східні честини Галичини (Подільсько-Па-
- •1908. Потоцький дав наказ жандармерії «гостро» боротися проти опо-
- •1. Воєнні події на україні
- •200 Важких гармат, проти яких російська армія могла поставити
- •475 Підприємств, понад 200 приватних мешкань; збитки внаслідок
- •1915-Й рік вніс багато у внутрішнє життя Росії, а разом з нею й
- •27 Лютого в Ставці одержано повідомлення про повстання в Пет-
- •XX століть. Революція 1917 року збудила в Україні прагнення мати
- •29 Квітня проголошено маніфест — «Грамоту до всього Україн-
- •3. Громадська реакція на гетьманський переворот
- •6 Червня 1918 року порохових складів на передмісті Києва, в Зві-
- •4. Діяльність гетьманського уряду
- •1918 Р., закон Центральної Ради про встановлення норми землево-
- •1914 Року знищила всі українські установи. За Центральної Ради
- •5. Боротьба проти гетьманату
- •5 Представників Національного Союзу (4 члени ес-ефів — а. В'язлов
- •6. Західня україна в 1918 році
- •18 Жовтня Українська Парляментарна Репрезентація скликала
- •7. Повстання проти гетьманського уряду
- •VIII корпус, що складався переважно з офіцерських кадрів, став
- •1918 Року кабінет Лизогуба, в якому було багато германофілів, був
- •8. Падіння гетьманської держави
- •1919 Року зроблено спробу перевороту з намаганням виорати на пре-
- •1919 Року «Всеукраїнську Надзвичайну Комісію (зучк), під керів-
6. Західня україна в 1918 році
а) Галичина. Проголошення Української Народньої Респуб-
ліки 22 січня 1918 року знайшло гучний відгомін у Західній Україні,
хоч тоді не можна було думати про конкретне об'єднання всіх україн-
ських земель. Ще більше враження справив Берестейський договір з
його таємним додатком, який, внаслідок необережности О. Севрюка
став відомий полякам. Австрія не виконала умови Берестейського до-
говору і не створила автономного краю.
Коли у вересні 1918 року скапітулювала Болгарія й коли було
ясно, що Австро-Угорщина захитусться, в Галичині почали вживати
заходів, щоб перебрати владу на випадок розвалу Австро-Угорщини.
З цією метою наприкінці вересня створено у Львові Військовий Ко-
мітет, який почав гуртувати військових людей по повітах.
З початку жовтня 1918 року почали підготовляти політичне
управління Галичиною. Відбувалися конспіративні зібрання діячів
різних партій, на яких намічали людей, що мали зайняти адміні-
стративні пости на випадок зміни влади. Взагалі події, що відбува-
лися у вересні — жовтні того року в Галичині, показують, яка гли-
бока різниця була між Наддніпрянською Україною і Галичиною: ре-
волюція застала на Наддніпрянщині людей, пригнічених двосотлітнім
російським абсолютизмом, а в Галичині люди були вже призвичаєні
до парляментаризму.
18 Жовтня Українська Парляментарна Репрезентація скликала
у Львові загальні збори політичних і громадських діячів Галичини
і Буковини; на зборах були присутні митрополит Андрей Шептиць-
кий та єпископ Г. Хомишин, посли до австрійського парляменту,
члени галицького та буковинського сеймів, делеґати від політичних
партій Галичини та Буковини. На зборах обрано Українську Націо-
нальну Раду, яка мала бути політичним репрезентантом україн-
ського народу Австрії та Угорщини. Українська Національна Рада
проголосила, що Галичина, Лемківщина, північно-західня Буковина
та українські землі північно-східньої Угорщини мають стати Укра-
їнською Державою і закликала національні меншини на цих тери-
торіях вислати своїх представників до Української Національної
Ради. Вирішено укласти конституцію на демократичних засадах. ^
Кардинальним питанням того часу було об'єднання з Гетьманською
Державою.бо вирішення цього питання в той або інший бік вирішу-
вало долю всієї України.
Протягом цілого жовтня йшли переговори між діячами Україн-
ської Національної Ради, головно секретарем її С. Бараном, з допо-
могою Січових Стрільців, з Національним Союзом — і Галичина
була в курсі підготови повстання проти Гетьмана.""
На зборах УНРади 18 жовтня 1918 року С. Баран виголосив до-
повідь на тему: «Чи нова держава мас змагатися до злуки з Укра-
їнською Державою над Дніпром негайно?» Дискусія після доповіді
тривала 12 годин і наслідком її було рішення не проголошувати дер-
жавної єдности з Гетьманською Україною. Тодішній посол Україн-
ської Держави в Відні В. Липинський теж радив залишити питання
злуки відкритим. Є. Петрушевич заявив, чому вирішено не злуча-
тися з Гетьманською Державою: в «пунктах», оголошених прези-
дентом Вілсоном, забезпечувалося народам Австро-Угорщини право
самовизначення (п. 10), а всю «Росію» трактувалося як єдиний «на-
род», отже злука з Гетьманською Україною загрожувала б Східній
Галичині опинитися теж під «єдиною Росією» (п. 6). Впливала на це
рішення і німецька окупація, до якої Провід Української Національ-
ної Ради ставився негативно.""
Польське Коло, яке було загальним представництвом Австрії
в Галичині, мало перебрати всю владу. Воно спиралося на допомогу
намісника Австрії генерала Гуйна і мало полки, в яких були вояки
неукраїнці. Поляки утворили 28 жовтня Ліквідаційну комісію, яка
мала зліквідувати всі австрійські установи й передати їх польським.
Українська Національна Рада добилася від австрійського уряду зго-
ди на передачу влади українцям і вночі проти 1 листопада Військо-
вий комітет, під пізнішим проводом полк. Д. Вітовського, зайняв всі
урядові будинки та стратегічні пункти Львова і арештував наміс-
ника генерала Гуйна. Вранці 1 листопада Львів був в українських
руках. Але після того почалася збройна боротьба з польськими вій-
ськами."" Українських військ було замало, і тому 6 листопада О. На-
зарук та М. Шухевич, делегати Української Національної Ради при-
були до Києва просити у Гетьмана допомоги. Гетьман запропонував
їм відпустити Січових Стрільців, які мали «самовільно» перейти
Збруч. Але проти цього виступив В. Винниченко, який хотів вико-
ристати Січових Стрільців для збройного повстання проти Гетьмана,
і переконав делегатів, щоб просили у Гетьмана тільки половину
стрільців."'
9-го листопада 1918 року Українська Національна Рада вирішила,
що Західня Україна має бути окремою — Західньо-Українською
Народною Республікою (ЗУНР) на чолі з головою Секретаріяту К.
Левицьким. Так, замість єдиної Української Держави, з'явилося дві,
і на цьому багато втратили обидві частини.
Боротьба з Польщею була не під силу галицьким військам. Бої
за Львів тривали до 22 листопада, коли українські війська захи-
щали місто. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя. У переговорах ви-
явилося, що поляки не погодяться віддати жадного клаптя землі,
але пропонували дати Галичині широку автономію."*
Війна продовжувалася із змінним успіхом, але Львів увесь час
залишався в польських руках; в польських руках було й одинад-
цять українських повітів. В кінці грудня 1918 року Державний Секре-
таріят ЗУНР переїхав із Тернополя до Станиславова, де зібралася
Українська Національна Рада. Створено Відділ Ради з 10-ти членів,
який виконував колегіяльно функції голови держави. Перший Дер-
жавний Секретаріят з К. Левицьким на чолі подався до димісії
і Українська Національна Рада покликала новий Секретаріят з С.
Голубовичем на чолі.'"
Галицькій армії бракувало зброї, а головне — старшин. Змобілі-
зовано було 100.000 вояків. До того ж 100.000 українських вояків ще
перебували в полоні в Італії.^" Але сили Галичини та Польщі були
нерівні: населення в Польщі було в 5 разів більше, вона була ліпше
забезпечена зброєю. Успіх ЗУНР могла мати тільки тоді, якби ді-
стала допомогу від Наддніпрянської України та держав Антанти,
але цієї допомоги не було.
б) Буковина. Буковина, як сказано вище, вислала теж своїх
представників на зібрання Української Національної Ради 18 жовт-
ня 1918 року, а 25 жовтня заснувала свою делегатуру УНРади —
Український Крайовий Комітет в Чернівцях. Буковинці виявили
велике соборницьке розуміння подій: не мавши власної армії, вони
відрядили відділ УСС, які прийшли з Наддніпрянщини до Львова,
коли там почалася боротьба з поляками. Буковина прагнула об'єд-
нання з Українською Державою у Києві. «Ідея соборности України
та й примату Києва стала діючою політичною силою на цій малень-
кій українській землі», — пише А. Жуковський.
Проте, заснувати власну державу буковинці не змогли й підпали
під владу Румунії: Буковина була надто слаба для боротьби з руму-
нами. 11-го листопада 1918 року румуни заволоділи вже Чернівцями.
Сен-Жерменська конференція в Парижі 1918 року признала всю Бу-
ковину Румунії.*"
в) Закарпатська Україна. Першою виступила на обо-
рону Закарпатської України еміграція в ЗСА. На з'їзді в Гомстеді
у липні 1918 року закарпатські українці висловилися за приєднання
Закарпаття до Галичини, але на з'їзді в Скрентоні у листопаді 1918
року більшість учасників з'їзду висловилася за приєднання Закар-
паття до Чехо-Словацької Республіки."*
