Вправи за темою «Звертання»

1. Визначте поширені і непоширені звертання, поясніть розділові знаки. Вставте пропущені букви.

1. Приймай же, любий пр...ят...лю, дружн...м серцем небезсмаковиту думок воду. 2. Звичайно, ти нас, брате, не люб...ш, що не хоч...ш в стать нашу вступити. 3. ...кажи м...ні, Бджоло, чому так б...гато труд...шся? 4. А чи б...гато у тебе хлібного збіж...я, шановна пані... 5. Бат...чку! Звичайно, біля тієї гори сів орел. 6. Як ти, с…стрице, в лісах ж...веш? 7. Не те ви лічили, пане Віл, – пер...била його мову Мураха. 8. А тому так, голу...ко моя, що струмочки можуть пот...кти в інший бік (3 байок Г. Сковороди).

2. Вставте пропущені букви та розділові знаки.

Старий заплакав Синку мій я ж батько твій це ж я Багрій. 2. ...кажіть м...ні буд...те добрі міліціонери чом у Ки...ві закрили Божії п...чери? 3. – Хлопче крикнув запорожець, – коханий наща...ку ти с.диш тут при п...гонах, певно, для поря...ку. 4. Дорога моя кицюн... пр...ручив я Білку що стрибає тут у парку з гілочки на гілку. 5. Сорок літ на носі, а ти вір...ш недотепо в казочки ще й досі. 6. Так газета ж це бабусю не самі новини. 7. Спасибі ж вам сини мої за добрую ласку що назвали "Запоро...цем" д...тячу к...ляску (3 тв. П. Глазового).

3. Перегрупуйте слова так, щоб утворились прислів'я зі звертаннями.

1. Смійся, краще, не, горох, ти, не, квасолі.

2. Рано, бо, сиди, Тетяно, ще.

3. Нашому, дай, вовка, Боже, теляті, з'їсти.

4. Носату, свате, сліпу, міняй, на, кобилу.

5. Бачили, хоч, очі, що, їжте, повилазьте, купували.

4. Поставте пропущені розділові знаки. Звертання підкресліть.

1. Ой дівчино молодая чом не признаєшся? 2. Ой дід діду з бородою не подоба тобі вечеряти зо мною. 3. Ох мамо хочу їсти та боюся в погріб лізти. 4. Ой скажіте добрі люде що зо мною тепер буде? (Нар. тв.). 5. Ой водо-водограй грай для нас грай танок свій жвавий ти не зупиняй (В. Івасюк). 6. О поле й дорога і річка й узлісся зелене! Ви в серці у мене (Л. Первомайський).

5. Перебудуйте речення так, щоб виділені слова та словосполучення стали звертаннями.

1. Мій рідний край завжди у серці в мене. 2. Просимо всіх відвідувачів звільнити залу. 3. Вітер знову завів свою пісню. 4. Що означає мерехтіння вечірньої зорі? 5. Шановне журі запрошують зайняти місця у залі. 6. Любій матусі присвячую цю пісню.

6. Впишіть у табличку номери речень зі звертаннями. Вставте пропущені букви і розділові знаки.

1. Серцем я соло...кі мої навіки з вами залишусь. 2. Для нього в саду квіт молодий ніжно рви рукою. 3. О Діно вінком рясно вінчай миле своє воло...я. 4. Є в мене гарне дитя з личком милим і пр...гожим, мов золотаві кв...тки, – люба дон...чка Клеїда. 5. Я блукаю сну не знаю ві...чини-но ві...чини! 6. Що Кіпрідо т...пер діяти нам – гине Адоніс! 7 О пов...рнись о пов...рнись миле моє діво...тво!

Вставні і вставлені слова, словосполучення і речення

- Виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної думки.

- На питання не відповідають, не є членами речення.

- Не несуть нової інформації, а виражають:

• Упевненість/невпевненість: безумовно, безперечно, звісно, справді, само собою, зрозуміло, певна річ, здається, можна сказати;

• Джерело повідомлення: як кажуть, мовляв, за висловом, за вченням, на мою думку, гадаю, по-моєму;

• Задоволення/незадоволення мовця: на щастя, на сором, на лихо, нівроку, як на лихо, як на гріх, нарешті, хвалити долю;

• Привертають увагу співрозмовника: чуєте, погодьтесь, майте на увазі, даруйте на слові, між нами кажучи;

• Порядок думок, зв'язок між ними: по-перше, між іншим, до речі, з другого боку, навпаки, наприклад, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово.

Лише вставними бувають: мабуть, по-перше, щоправда, крім того, а втім, отже, однак; правду кажучи, між нами кажучи, власне кажучи.

Ніколи не бувають вставними: навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито.