4.2.3. Прокат і оренда сільськогосподарської техніки

В умовах значного подорожчання сільськогосподарської техніки у багатьох розвинених країнах широко використовуються такі форми кооперації, як прокат і оренда. У Швеції, наприклад, для полегшення співробітництва в міжгосподарському використанні техніки у селянських спілках складають списки машин, які окремі господарства можуть дати напрокат. Вибір техніки великий: від зернозбирального комбайна до прес-підбирача.

Консультанти по сільськогосподарській техніці при уповноважених по сільському господарству постійно видають орієнтовний цінник щодо прокату сільськогосподарської техніки. Ці ціни базуються на фактичному використанні тракторів або колісних навантажувачів по 500-600 годин на більшості середніх

68

ферм Швеції. Затрати на обслуговування визначаються на підставі досліджень Сільськогосподарського університету Швеції.

У Великобританії для виконання механізованих робіт фермер може вибрати один з трьох варіантів: а) допомогу підрядника-контрактора; б) оренду по контракту на 2-3 роки; в) короткострокову оренду або прокат. Переваги короткострокового прокату в тому, що наймач використовує на фермі додаткове обладнання стільки часу, скільки потрібно для закінчення робіт, а потім його не викуповує, а повертає. Обладнання можна взяти в короткостроковий прокат у дилера або у спеціалізованому великому концерні. Якщо у фермера з'являється необхідність у додатковому обладнанні, концерн його надає на будь-який строк (тиждень, місяць, чотири місяці).

Однією з форм збуту сільськогосподарської техніки фірмами в зарубіжних країнах є організація її прокату з оператором, який працює на цій техніці, або без оператора на короткий чи тривалий строк. При короткостроковому прокаті фермер наймає техніку на півдня або більше (до 6 міс). Вартість прокату залежить від виду машини і виконаної роботи. За бажанням фермер може залишити цю техніку у себе, якщо 80-85% від плати за прокат буде зараховано до плати за машину, яка

купляється.

Аналіз зарубіжного досвіду використання сільськогосподарської техніки свідчить про високу ефективність пунктів прокату (оренди) техніки та різного обладнання. Вони скорочують дефіцит сучасних технічних засобів, а також капітальні вкладення та експлуатаційні витрати, пов'язані з їх виробництвом. Пункти прокату дають можливість раціонально використовувати складну дорогу техніку і повніше задовольняти замовлення споживачів, економити кошти і матеріальні ресурси. У багатьох країнах світу забезпечення фермерів засобами виробництва здійснюється через постачально-збутові кооперативи.

4.2.4. Організаційно-правові форми використання сільськогосподарської техніки

Збільшення витрат на придбання, утримання і експлуатацію техніки переконує в необхідності організації спільного використання сільгоспмашин. Це дає змогу зменшити

69

капіталовкладення в техніку, експлуатацію тракторів і складних машин при повному їх завантаженні, наблизитись < до оптимального співвідношення тракторів та причіпних (навісних) машин і раціонально використати кваліфіковані механізаторські кадри, технічний сервіс машин. Світова практика показала, що один з ефективних шляхів підвищення віддачі технічного потенціалу сільськогосподарського виробництва—розвиток міжгосподарських форм його використання, а також проведення підрядних (контрактних) робіт.

Міжгосподарське використання сільськогосподарського та іншого обладнання — реальна можливість знизити вплив таких негативних чинників, як невеликий розмір господарств, сезонні потреби в робочій силі, відсутність удосконаленої техніки, нестача фінансових ресурсів. Уряди багатьох країн підтримують міжгосподарське використання техніки шляхом регулювання податків, надання пільгових позичок і кредитів, субсидування послуг координаторів машинної кооперації та ін.

Багато фермерів не спроможні самостійно придбати нову дорогу техніку через нестачу фінансів. Крім того, з економічної точки зору окремі види техніки недоцільно купляти. Адже, щоб компенсувати затрати на амортизацію та одержати прибуток, технічні засоби мають перебувати в експлуатації певну кількість годин на рік. Одному невеликому господарству забезпечити це неможливо і доступно лише при міжгосподарському використанні техніки.

За оцінками дослідників Німеччини, мінімальне допустиме річне завантаження потужних тракторів становить 500 год., оптимальне — 600-700 год. Завантаження тракторів потужністю 88-110 квт (які застосовують переважно для обробітку грунту) у господарствах з площею орних земель від 500 до 1000 га має бути 200-400 год. Такі показники досягаються при міжгосподарському використанні тракторів, що скорочує витрати до 60 марок/га.

У Великобританії проводились дослідження по визначенню ефективності використання тракторів на фермах розміром від 100 до 400 га. Спеціалісти відмічають, що найоптимальніші показники досягаються на фермах розміром 300-400 га. При менших розмірах спостерігається перенасиченість тракторами, зростають експлуатаційні затрати, потрібна¹ більша кількість працюючих.

За розрахунками югославських учених, трактор середньої потужності при відповідній кількості навісного і причіпного знаряддя можна раціонально використовувати при обробці 50 га * землі. Тому багато фермерських господарств, особливо дрібних та середніх, часто вдаються до різноманітних форм позагосподарського та міжгосподарського використання складної / сільськогосподарської техніки

У зарубіжних статтях та вітчизняних публікаціях фахівці з міжгосподарського використання техніки вживають поняття «товариство», «домашній синдикат», «машинне об'єднання (кільце)», «машинний ринг», «гуртки по обміну технікою», «машинні списки» та ін. Вони запропонували їх класифікацію, в основу якої покладено ознаку власності.

Перша група — це товариства по спільному використанню техніки: машинні ринги, гуртки, списки та ін. Основна їх ознака

— машина використовується на кількох фермах, але власник у

неї один.

Основна ознака другої групи — користування машинами, що належать кільком власникам.

Третя група — це підприємства по наданню механізованих послуг, машини яких (власність одного чи кількох власників ) є джерелом прибутку на відміну від фермера, для якого вони — знаряддя праці.

При організації міжгосподарського використання техніки

потрібно враховувати:

- максимальне завантаження тракторів (наприклад, у ФРН

— не менше 500 год.), зернозбиральних комбайнів (70 га) та

інших машин;

- оптимальне співвідношення між кількістю тракторів і причіпних (навісних) машин та знаряддя. Встановлено, що із збільшенням вартості сільськогосподарських машин на 1 трактор показники машиновикористання поліпшуються;

- співвідношення між наявною технікою і кваліфікованими механізаторами, між кількістю машин і засобами, які забезпечують їх технічний стан.

Залежно від структури сільського господарства і парку машинного обладнання у країнах-Західної Європи показник щорічного використання тракторів становить приблизно 400-600

70

71

роб. год. для господарств і 800-900 роб. год. — для підрядників. При цьому в країнах Східної Європи він перевищує 700 роб. год. (у колишній НДР — 1100 год.).

При спільному використанні техніки взаємовідносини між партнерами будуються на договірній основі. При цьому обов'язково потрібно вирішити: яку частку придбаної техніки оплачує кожна сторона і на яких умовах; час і строки використання машин різними товаровиробниками; порядок ремонту і обслуговування машин, а також умови розформування співтовариства.

Міжгосподарське використання техніки має як переваги, так і недоліки.

До переваг відноситься:

- впровадження удосконалених методів і технологій на економічно вигідних умовах;

- досягнення оптимального завантаження сільськогосподарської техніки;

- використання дорогого обладнання;

- можливість застосування найновішої і продуктивної техніки;

- зниження затрат праці (зменшується необхідність у робочій силі в розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь);

- можливість наймати додаткову робочу силу в пікові періоди у сільському господарстві;

- раціональний розподіл робочої сили протягом усього року, якщо в кооперації беруть участь ферми з різною спеціалізацією;

- можливість ефективніше використовувати кваліфікацію окремих фермерів;

- підвищення доходів ферм;

- термінове забезпечення ферм сільськогосподарськими машинами;

- скорочуються загальні витрати на обладнання;

- зменшуються капітальні вкладення в обладнання, виникає можливість вигідніше використати нйявні фонди;

- підвищується соціальне забезпечення при нещасних випадках, хворобах (зменшується господарський ризик);

- знижується напруженість робіт у піковий період;

- з'являється можливість розширити підприємство за рахунок використання власної робочої сили і машин на сусідніх

72

фермах.

До стримуючих чинників спільного використання машин відноситься:

- недостатня інформація;

- допомога обладнанням відсутня в той час, коли найбільш необхідна;

- при наданні допомоги іншим менше часу лишається на обробіток свого поля;

- можливе занесення машинами бур'янів і різних хвороб з інших ферм;

- розміри і місцезнаходження поля можуть не підходити для використання великогабаритних машин;

- втрати часу в зв'язку із збільшенням обсягу адміністративної роботи;

- частіші поломки машин при спільному використанні і одноособовій відповідальності;

- виникнення суперечностей щодо податків (машини потрібні як засіб їх зменшення);

- недоліки державної системи стимулювання кооперації;

- наявність власних машин підвищує статус їхніх власників (страх втрати самостійності);

- виникнення непорозумінь із сусідами на перших кроках спільного використання машин;

- ризик несприятливих погідних факторів, отже, виникнення нерівних умов для кооперативів;

- ризик виникнення суперечностей між сусідами при врегулюванні спірних питань;

- ризик виникнення змін у самій кооперації. Міжгосподарське використання обладнання спричиняє появу

нових видів кооперативної діяльності, зокрема, спільних ремонтних майстерень, підприємств по закупівлі різних засобів виробництва тощо.

Технічний сервіс машин здійснюють на фермах, дилерських підприємствах (у тому числі з використанням мобільних ремонтних майстерень), у спеціалізованих ремонтних майстернях фірм-виробників, машинних об' єднаннях, а також у приватних майстернях. Обслуговування машин під час збирання урожаю часто здійснюється цілодобово. Дилерські ремонтні майстерні надають своє обладнання і площі в оренду фермерам.

73

Найпростішим видом кооперації у використанні техніки є сусідська взаємодопомога — усна домовленість між кількома фермерами щодо користування купленим новим та вже уживаним обладнанням. У ФРН є близько 200 об'єднань фермерів по використанню сільськогосподарської техніки і об'єднань по наданню допомоги господарствам, до складу яких входить 20% усіх господарств, тобто, охоплюється 30% корисної сільськогосподарської площі. Крім того, використовуються послуги близько 5 тисяч підрядників. Члени* спільних парків сільськогосподарської техніки можуть скоротити витрати на нову техніку в середньому до 200 дол./га. Це значить, що на щорічне технічне обслуговування техніки витрачатиметься на 40 дол./га менше.

Іншою формою спільного використання техніки є гуртки по її обміну, до яких можуть належати від кількох десятків до кількох сотень селян. Особливість цієї форми в тому, що кожен член організації має право вибору: користуватися чи ні послугами певного гуртка. Юридичною формою такого об'єднання є асоціація, яка не ставить за мету одержання прибутку. Заплативши невеликий внесок, будь-який фермер може ввійти до складу гуртка, при цьому він лишається власником техніки і несе повну відповідальність за її ремонт та оновлення. Таким чином, кожен член гуртка користується можливостями, які надає організація, не беручи на себе юридичних, фінансових і технічних зобов'язань.

Усі машини є власністю членів гуртка, що забезпечує дбайливе ставлення до техніки. Важлива особливість гуртків у тому, що вони не прагнуть стати колективними господарствами, а сприяють ефективності сімейних ферм усіх видів. Якщо раніше послугами гуртків по обміну технікою або кооперативів по використанню сільськогосподарської техніки та інших форм кооперативів користувались в основному невеликі селянські господарства, то тепер уже більший інтерес до них проявляють і великі підприємства. Окремі фермери або фермери, які належать до гуртків по обміну технікою, і кооперативи виконують 10% робіт у Голландії, 25% — ФРН, 30% — у Бельгії.

По-іншому, крім Франції та Німеччини, організовані кооперативні товариства спільного використання техніки у більшості країн Європи, а також в Америці та Канаді. Тут вони

74

відомі як агросервісні гуртки. Канадські фермери об'єднуються в асоціації спільного використання техніки, наймають керуючого і, якщо необхідно, робітників. Членство у цій організації не обмежене ніякими рамками, до її складу приймаються на однакових умовах великі, середні, дрібні та часткові фермери. Найманий менеджер керує обміном послугами по використанню машин і праці між членами кооператива, впроваджує нові технології та інші інновації, які підвищують ефективність виробництва, здійснює платежі щодо послуг агросервісу.

У Швеції в рамках відділень селянського союзу міжгосподарське використання техніки здійснюється у формі машинного списку. При цьому не потрібна адміністрація, всі контракти здійснюються безпосередньо між самими фермерами. Списки машин, які окремі господарства можуть здавати напрокат, складаються на зборах відділення союзу.

Машинні ринги — це форма об'єднання фермерських господарств для спільного використання сільськогосподарської техніки і надання механізованих послуг стороннім організаціям. Звичайно машинний ринг не має власних машин, вони належать окремим членам. Ринг є посередником в організації використання машин його членами, а також усіма іншими зацікавленими особами, наприклад, з комунального господарства. Члени рингу періодично отримують фінансовий звіт по своїх кредитах і боргах, а ті, що не є членами, —- рахунок машинного рингу. Суттєвою ознакою рингу є можливість його члена якнайповніше використати власні машини або через найом машин зекономити власні кошти.

Головний принцип об'єднання фермерів на міжгосподарській основі полягає в тому, що вільні у фермера машини використовують інші члени об'єднання. Розподіл машин здійснює управляючий.

Слід відмітити, що навіть в одній країні дуже важко відрізнити одну форму використання техніки від іншої. Назви у них різні, а умови роботи — схожі. Так, в Австрії діють об'єднання взаємної допомоги і спільного використання техніки, які самі не володіють складною сільськогосподарською технікою, а беруть її в оренду. Економічний ефект в об'єднанні на міжгосподарській основі досягається за рахунок кращого використання машин, зниження затрат на механізацію, поліпшення роботи техніки,

75

повної механізації робіт у малих і середніх господарствах. Зменшуються капіталовкладення в техніку, забезпечується раціональний робочий процес. Завдяки спеціалізації досягається висока продуктивність. Використання техніки на міжгосподарській основі переважає на таких роботах, як збирання зернових і соломи, обмолот кукурудзи, внесення добрив і рідкого гною, заготівля сіна і т. д.

У Німеччині такі об'єднання відомі під назвою машинні товариства. До їх складу входять, як правило, середні і великі фермерські господарства. Товариства спільно закуповують складну і дорогу техніку. Якщо товариство складається з двох членів, то для кожного з них економія на придбанні машини становить 50% її вартості, при трьох кожен вносить не 50% вартості, а 33,3 %. Тому оптимальна кількість членів товариства — 2-3 чоловіка. Лише при придбанні дорогої техніки з чітко вираженою сезонністю її використання кількість членів у товаристві доцільно збільшити до 5-6.

У Швейцарії поширені фермерські об'єднання по спільному використанню складної і дорогої сільськогосподарської техніки і наданню взаємних послуг.

У Швеції в одній з областей 12 фермерських господарств розміром від 20 до 300 га створили рослинницьке акціонерне товариство, власниками якого є лише вони. За розробленим планом фермери об'єднали свої земельні наділи загальною площею 1400 га. Для ведення справ найняли управляючого. Фермерські господарства мовби здають в оренду свою землю строком на 5 років. Акціонерне товариство виступає самостійною організацією по відношенню до господарств, які входять до нього. Управляючий бере на себе повну відповідальність за роботи по рослинництву, які за розрахунками становлять 6 год/га. Робота оплачується відповідно до угоди, укладеної із сільськогосподарськими виробниками. За цією угодою члени товариства повинні виходити на роботу у певний час і виконувати певні види робіт за розпорядженням управляючого. Товариство створює власний машинний парк (він складається в основному з раніше експлуатованої техніки), який забезпечує вільний вибір машин для роботи на площі 1400 га. Якщо співвласники мають потрібну техніку, то товариство закуповує її за звичайними ринковими цінами. Орендна плата в розмірі 600 крон/га визначена

76

розрахунками. Кожен гектар — це одна акція товариства. Співвласники створюють правління, яке визначає основні напрямки діяльності акціонерного товариства. Співвласники товариства не тільки одержують плату за всі види робіт і ренту на внесений капітал, а й мають прибуток, який підлягає розподілу.

Найбільшого поширення у Франції та Польщі набули кооперативи по спільному використанню сільськогосподарської техніки. Діяльність кооперативу базується на довірі членів один до одного, а також на здатності групи людей-активістів (ядра кооперативу) організовувати його роботу. Прийняття статуту кооперативу і певного внутрішнього розпорядку сприяє ліквідації неузгодженностей, запобігає виникненню суперечностей.

Машини, які знаходяться у розпорядженні кооперативів,

' як правило, є колективною власністю і за заявками фермерів (з

використанням найманого персоналу) виконують у їхніх

господарствах необхідні роботи. Поряд з цим існують об' єднання,

І де окремі види техніки залишаються приватною власністю їхніх

членів і надаються власниками за узгодженими розцінками.

Оплата виконаних робіт проводиться за розцінками, які щорічно

затверджуються на загальних зборах членів кооперативу.

Останнім часом кооперативи приділяють усе більше уваги придбанню техніки для переробки сільськогосподарської продукції. Фінансування кооперативів проводиться з трьох джерел: позики , дотації і власного капіталу. Державне сприяння кооперативам здійснюється у формі пільгового оподаткування та пільгових кредитів для придбання техніки.

Кооперативи є серйозними конкурентами підприємствам, які виконують механізовані послуги. Причому в цій боротьбі вони мають певну перевагу, бо не платять професійний податок та користуються іншими пільгами. Отже, приватні підприємці повинні досягати більшої продуктивності щоб отримати ті ж результати, що й кооперативи.

В зарубіжній практиці використовуються об'єднання невеликої кількості фермерів, які одержали назву - машинні пули. Машини купують спільно кілька фермерів при роздільному володінні. Вони розподіляють між собою капітальні вкладення, як правило, порівну, визначаючи частку щорічних витрат залежно від кількості годин використання обладнання на фермі.

77

Якщо ферми дуже відрізняються за розмірами, то відповідно до них розподіляються і капітальні вкладення. Інші витрати розраховуються щорічно і розподіляються залежно від робочих годин на фермі.

Однією з найбільш ефективних форм використання сільськогосподарської техніки в зарубіжних країнах є контракт. Він дозволяє відмовитися від придбання потужних дорогих машин і тракторів, забезпечити максимальне завантаження яких впродовж року дуже важко. І хоч вартість послуг, які пропонуються фермерові за контрактом, досить висока, але всі сільськогосподарські роботи виконуються своєчасно і ефективно. За даними опитування, проведеного у Великобританії, 95% фермерів не знизили обсягів робіт, виконуваних за контрактом, а майже 17% збираються їх збільшити. Близько 27% фермерів вважають, що в умовах недостатнього оснащення ферм енергетичними засобами весь комплекс робіт по вирощуванню тієї чи іншої культури доцільно здійснювати за контрактом. Це дає - змогу раціональніше використовувати власну сільськогосподарську техніку.

Маркетинг механізованих послуг — Машинне Коло Васкоіі, ФРН. Ця організація виникла в 1965 р. В ній беруть участь 100 сільськогосподарських виробників, з них половина має в середньому до 35 га землі, решта — до 10 га. Крім того, з ними співпрацює близько 50 виробників, які користуються послугами цієї фірми. Група має 4 комбайни, 3 кукурудзяні сівалки, 2 косарки, 2 обприскувачі, 2 самозбиральних причепи, 5 тракторів, пресувач сіна, розкидач добрив. Членська участь становить 120 німецьких марок з 1 га. Половину квоти виробник вносить зразу, ДРУ^ГУ — У вигляді відрахувань від одержаних прибутків після закінчення розрахунків. В організації постійно зайнято два працівники і ще 5-7 сезонних на період жнив і обробітку. Більшість ремонтів здійснюється в пунктах сервісу. На місцях усуваються тільки дрібні несправності і виконується консервація техніки. Асортимент послуг включає: комбайнування, захист рослин, сівбу і збирання кукурудзи, збирання соломи і сіна самозбиральними причепами. Комбайн за годину може зібрати урожай з площі 2 га, за сезон працює близько 190 годин. Трактор за рік напрацьовує близько 800 мото-годин. Радіус функціонування групи близько 10 км від центральної садиби. Метою створення

упи є не одержання прибутку, а забезпечення послугами .ьськогосподарських виробників. Послуги для виробників — не Іенів групи; на 10% дорожчі. Річний оборот групи становить в редцьому 600 тис. німецьких марок. Послуги можна замовити чілефоном і практично в той же день їх одержати. Розрахунок а виконані послуги здійснюється протягом двох тижнів, фганізація маркетингових груп останнім часом набула поширення в Польщі, їх діяльність головним чином пов'язана з Маркетингом овочів, картоплі, ягід. Засади організації і функціонування, система економічних взаємовідносин подібні до іаведених в наших прикладах. Результати їх діяльності .свідчують високий рівень ефективності такої форми співпраці. Таким чином, у багатьох зарубіжних країнах багато «фермерів мають тільки частину необхідної техніки, а деякі взагалі РІЇ не мають і ефективно ведуть свою господарську діяльність, користуючись послугами сусідів, контракторів і підрядників (типу імашинно-тракторних станцій, машинних рингів, гуртків та ін.).